Поки що наказ Червоненка підстав для оскарження не дає

Вторник, 24 мая 2005, 09:25
Реакція на статтю: Червоненко оголосив війну Інтернету?



Шок – був першою реакцією на наказ Міністерства транспорту і зв’язку "Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів", який зареєстрований 18 травня 2005 року Мін'юстом.

По-перше, цим Порядком фактично встановлюється цензура: для того, щоб зареєструвати "електронний інформаційний ресурс", "адміністратор", "Комісія по прийняттю рішень про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів" та Державний департамент з питань зв’язку та інформатизації повинні пересвідчитись, що вказаний ресурс не містить певної інформації (перелік з 9 пунктів).

Крім того, вони повинні постійно перевіряти, чи не з’явилась ця інформація на зареєстрованому ресурсі, а у разі її появи відмінити реєстрацію.

Згідно з документом, "е-ресурс не повинен містити:

- закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;

- інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду або культу насильства і жорстокості;

- інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- інформації, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;

- інформації, яка містить ненормативну лексику;

- інформації порнографічного характеру".

Перші чотири підстави можуть бути встановлені виключно судом, причому перші три тільки вироком суду по кримінальній справі.

Що ж стосується "ненормативної лексики", то законодавство взагалі не знає такого терміну – як і того, хто це може визначити.

Стосовно порно – спеціальною установою, яка це може визначити, є комісія, створена на підставі закону "Про захист суспільної моралі". Отже, ці підстави не можуть бути навіть встановлені зазначеними в порядку особами.

По-друге, є невизначеність у порядку, а що таке "електронний інформаційний ресурс".

А наявність пункту 1.2., яким встановлено, що цей порядок поширюється на всі ресурси незалежно від форми власності, викликає тільки одну асоціацію – під контроль хочуть "загнати" весь Інтернет.

Але, наказ виданий "з метою забезпечення реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів від 05.05.2003 N 259-р (259-2003-р), та відповідно до Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п)".

Отже, цей наказ є похідним документом.

Саме Положення про Нацреєстр електронних інформаційних ресурсів, яке визначає порядок формування та користування цим реєстром, встановлює, що:

"7. До Національного реєстру включаються е-ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування.

Включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах."


Отже, аналізуючи наказ, порядок та положення в комплексі, приходимо до висновку, що веб-сайти, бази даних та реєстри в електронній формі (далі е-ресурси) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права повинні зареєструватися в Національному реєстрі відповідно до порядку, затвердженого наказом.

Натомість, е-ресурси інших форм власності, за їх бажанням, можуть бути зареєстровані в тому ж Національному реєстрі відповідно до того ж самого порядку.

Потрібно зауважити, що порівняно з положенням порядок містить більш розширений перелік е-ресурсів, які не можуть бути зареєстровані. Таких, м’яко кажучи, недоречностей і в порядку, і в положенні досить багато:

- це і справляння плати за реєстрацію з бюджетних установ (юридичні особи публічного права) на користь "адміністратора" (юридичної особи, визначеної на конкурсних засадах);

- і створення органів цензури, що прямо заборонено Конституцією ("адміністратор", "Комісія", Держдепартамент);

- безоплатне користування фондом Національного реєстру виключно органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними особами публічного права (мабуть, у зв’язку з інформаційною відкритістю органів державної влади та місцевого самоврядування);

- додаткове справляння бюджетних коштів з юридичних осіб публічного права за методичну допомогу, а з усіх інших за інформаційні послуги.

Тобто питань до розробників документів і Мін'юсту справді багато. Але щодо добровільності реєстрації недержавних веб-ресурсів сумнівів немає.

Особисто у мене наявність бажаючих добровільно зареєструватися викликала б подив – не можу я повірити, що знайдеться бажаючий ДОБРОВІЛЬНО ПІДПАСТИ ПІД ПОСТІЙНУ ЦЕНЗУРУ ЗМІСТУ ВЕБ-РЕСУРСУ!

Якщо ж будуть спроби перетворити реєстрацію на обов’язкову для всіх веб-ресурсів – це буде підставою для оскарження таких дій або рішень у судовому порядку як неконституційних.


Тетяна Котюжинська, юрист Програми правового захисту та освіти ЗМІ IREX U-Media

Читайте також:

Червоненко оголосив війну Інтернету?


powered by lun.ua
Главное на Украинской правде