"Порошенко, Безсмертний, Зварич мають зійти з політичної арени…"

0 просмотров
Василий Овсиенко, для УП
Среда, 12 июля 2006, 12:44

6 липня 2006 року в історії України настала нова чорна епоха. Її можна порівняти з Великою Руїною, яка настала після смерті гетьмана Богдана Хмельницького.

Тоді москалі отруїли Хмельницького на смерть, а тепер президента Ющенка – до півсмерті.

Президент утратив волю, він не повністю контролює ситуацію, він сам став Юрасем Хмельниченком, яким маніпулюють сучасні Брюховецькі.

У другій половині ХУІІ ст. наслідком стали поділ України між Польщею та Московським царством і поступова втрата козацької державності – тепер загроза поділу України і втрати державності не менш очевидна.

Як тільки утвердиться проросійський уряд Януковича, це негайно почне здійснюватися шляхом здачі у володіння російських кампаній української економіки, переорієнтації України на Москву, федералізації, витіснення української культури на задвірки, внаслідок чого до українців повернеться почуття меншовартості та історичної неперспективності.

АКТУАЛЬНО

Мусимо визнати, що найважливішим в Україні залишається таки національне питання: бути чи не бути Українському народові самостійним чи залишатися, за висловом Івана Франка, гноєм для сусідів.

У ХХ столітті Український народ унаслідок російської окупації втратив 20 мільйонів найактивніших людей. Але жертвою геноциду є кожен українець, який відцурався української культури і мови.

Ослаблені десятиліттями терору, репресій, денаціоналізації, недобитки українського народу таки спромоглися в 1991 році проголосити незалежність і тяжкими зусиллями вибороли невелику перевагу над окупаційними російськими силами на виборах президента 2004 року та до Верховної Ради 2006 року і вручили владу людям, на яких покладали надію.

На жаль, ці люди виявилися мізерними для виконання історичної місії – будівництва Української держави.

Це, здебільшого, люди, не заглиблені в українську правову культуру, що називається Українською Правдою, в українську культуру взагалі, це люди без почуття історичної відповідальності за долю народу.

Вони, бачте, ведуть "політичні ігри", так, ніби це гра в футбол. Вони сприймають Україну як населення і територію, над якими хотілося б попанувати, а не як Батьківщину, за яку у відповідальний момент треба класти все, навіть свої голови.

Катастрофічним виявився розкол "помаранчевих" сил у вересні 2005 року.

Не відчуваючи жорстокої історичної реальності, президент і його оточення перед виборами не захотіли створювати широку коаліцію національних сил, бо це ж довелося б ділися владою: "Розпускайте свої партії та вступайте до нас. Або на колінах приповзете", – казав Роман Безсмертний.

Вони вважають, що історія почалася з них, восени 2004 року... Унаслідок цього низка давніх патріотичних партій опинилися поза владою.

Лідери "Нашої України" заявляли, що й так наберуть більше половини голосів виборців – насправді ж набрали жалюгідних 14 відсотків, і то неповних. А до 6 липня бундючилися на 51%, цілком ігноруючи волю народу.

Після виборів президент, його друзі Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич замість згуртувати в єдину команду всіх прихильників української незалежності – партнерів з БЮТ і СПУ – вдалися до дріб'язкових інтриг, підсиджування один одного, сіяли недовіру, підозру, а пожали взаємну ненависть.

Безкінечні зволікання зі створенням коаліції, непристойна на виду всього народу торгівля посадами викликала розчарування, навіть огиду до них.

Вони розтринькали колишній авторитет "Нашої України". Потужний злет українського національного духу, який проявився був у другій половині 2004 року, вони звели нанівець.

Не диво, що Олександр Мороз, який досі не соромиться ходити під портретами кривавих катів Українського народу Леніна і Сталіна, який відомий нам з часів сумнозвісної "групи-239", "канівської четвірки", своїми проектами "другої державної мови", згубної для держави "конституційної реформи", який ладен блокуватися "навіть з чортом", зневірився і перескочив у табір відвертих противників української державності.

А там коаліцію склепали за кілька хвилин, з єдиним пунктом програми: "Як пахан скаже".

Дивно, що в колі "Нашої України" єдиною причиною розпаду "демократичної коаліції" вважають зраду Мороза, а не свою власну недолугість. А Мороз просто виявився спритнішим дурисвітом, ніж вони.

Інтриґани й недолугі політики (йолопи!) Петро Порошенко, Роман Безсмертний, Роман Зварич мають зійти з політичної арени як такі, що не виправдали довіру народу.

Президент має усунути з політики своїх особистих друзів. До влади треба ставити людей, які мають відповідні ділові якості і віддані справі незалежності. Подвижників духу, одержимих ідеєю незалежності, а не грошові лантухи.

Кажуть, що українці об'єднуються перед розстрілом. Цей момент настав. Українські національні сили мають негайно організуватися в єдину потужну політичну силу (партію чи коаліцію) і одностайно виступити проти відвертого наступу російського імперіалізму, "п'ятою колоною" якого є "антикризова коаліція".

Насправді це антиукраїнська коаліція, кінцевою метою якої є ліквідація української державності, остаточне розчинення недобитого українського народу в російському морі. Уже в Феодосії виходили з гаслом "Упразднить украинский язык за ненадобностью" – і ніхто, крім "Студентського братства", не реагує!

Справжня ціль "Регіонів України" – саму Україну "упразднить за ненадобностью".

Донецькі реваншисти недовго будуть бавитися у видимість демократії.

Вони діятимуть так само швидко і рішуче, як 6 липня. Вони швидко узаконять федералізацію України, що стане першим кроком до включення східних та південних земель до складу Росії, вони запровадять державність російської мови, а українську мову затопчуть, вони поставлять на місцях свої бандитські кадри, які залякуваннями, підкупом, таємними убивствами найбільш активних і свідомих українців забезпечать їм остаточну перемогу на наступних виборах.

Вони організують відставку (імпічмент) президента Ющенка і настановлять президентом України росіянина Януковича (адже його мати росіянка, а батько білорус, отже, для нього Україна не Батьківщина), або й узагалі скасують інститут президентства. Світ з розчаруванням відвернеться від України і поверне нас у сферу впливу та інтересів Росії, де нам як українцям не буде місця.

Господь дав нам шанс – ми не скористалися ним. Великий українець Микола Руденко застерігав: "Пам'ятаймо, що Господь і гнівається на ледачих".

Михайло Драгоманов ще 1895 року писав: “Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б'ють. Мало хіба кого б'ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається – і таким лишень звичайно і помагають".

Українці, ми стоїмо перед реальною загрозою втрати державності і розколу України. У Москві Жириновський уже ділить Україну на Харківський, Одеський і Київський федеральні округи (а "губернатори" вже є готові!).

Що в Жириновського на язиці, те в переважної більшості російського народу на умі. Україна для них – "временное историческое недоразумение".

У Галичині зріє думка рятуватися через відокремлення. Є загроза громадянської війни, яка, звичайно ж, завершиться "миротворчою" інтервенцією Росії "на прохання трудящих". Втім, окупантів і так повна Україна.

Ми вступаємо у війну за Україну, де котитимуться наші голови. Найсвідоміших українців поки що убиватимуть не у відкритому чесному бою, а в під'їздах арматурою по голові.

Будьмо готові давати відсіч антиукраїнським проявам на кожному кроці.

Відкиньмо дріб'язкові власні інтереси, або ж усі разом безповоротно канемо в російське море.

Гуртуймося – так переможемо, щоб здобути "хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі".

Нам потрібні нові, молоді й відважні лідери. Якщо Україна ще не вмерла, то виходьте. Ваш час.

Про автора: Василь Овсієнко, у минулому політв'язень, член Української Гельсінкської групи з 1978 року, лауреат премій імені Василя Стуса та Івана Огієнка.



powered by lun.ua
Тарас Тополя, "Антитела": На третий Майдан я не выйду, от меня такого "подарка" Россия не дождется
Три года без "Вконтакте": где в интернете общаются украинцы, и что будет с запретом российских соцсетей
Добровольцы под прицелом. Почему конгрессмены в США хотят признать "Азов" террористами
Витольд Ващиковский: Зеленский понимает, что без реформ повторится ситуация 2014 года
Все публикации