Россия: диагноз социопатия

Понедельник, 31 августа 2009, 10:00

Будь-якій країні, як і будь-якій людині, можна поставити діагноз хвороби, стану, явища, процесу, що в ній відбуваються. Людині діагноз ставить лікар, країні – геополітик. Стан країни визначається морально-психологічними і менталітетними пріоритетами переважаючої маси її населення.

Відомий російський політик і ідеолог Владімір Лєнін, який трансформував Російську імперію заради її порятунку в Радянський Союз, заявляв, що в Росії суспільство поділяється на три категорії – злочинці, корисні ідіоти і комуністи.

Самі зробіть висновок стосовно цієї країни. Чи був він правий тоді (початок ХХ століття) і чи є він правим щодо Росії нинішньої (початок ХХІ століття).

В нинішній Європі, наприклад, понад два проценти населення є психічно хворими. Хоча це і темні, але в заможних, соціально стабільних країнах Заходу, доволі спокійні сили. Приблизно 5 відсотків населення – психопати, а 10 відсотків – це соціопати.

Думаю, що з першими двома категоріями "трудящих" все зрозуміло. А ось хто такі соціопати? Це люди, які не стільки живуть своїм власним життям, скільки цікавляться чужим: підглядають, підслуховують, докладають куди треба і не треба.

Який відсоток таких людей у Росії?

Статистика про це мовчить. Але зважаючи на поведінку Росії на міжнародній арені, їх явно набагато більше за західні 10 відсотків.

Відомо, що зібрані разом соціопати впадають у агресивний стан. Сучасний культурний шар в Росії дуже тонкий, тим більше що дворянство і офіцерство комуністами було винищене фізично.

Під ним прихований величезний тисячолітній шар угро-фінських забобонів минулого, які в цих племен (Меря, Мещора, Москва, Весь, Мокша тощо) були надзвичайно розвинені.

Головна менталітетна відміна між росіянами і українцями, яка так чи інакше пронизує собою всі суспільні процеси, а отже відбивається на зовнішній і внутрішній політиці двох сусідніх держав, полягає в тому, що росіяни в своїй масі є колективістами, а українці індивідуалістами.

Все це зумовлене цілком об’єктивними причинами і добре описане в літературі. Общинна колективістська психологія росіян пов’язана з тим, що прогодуватися і вижити в угро-фінському(московському) середовищі лісів і боліт індивідуально практично було неможливо. Тому і нині ніхто не повинен "висуватися" в російському суспільстві.

Всі повинні говорити однією мовою, сповідувати одну релігію, вдягатися, думати однаково тощо. Хто випадає з цього ряду – дисидент.

В Україні тисячоліттями було все навпаки. "Моя хата з краю, я нічого не знаю", – це кредо індивідуалізму українців, які споконвіку жили на "багатих хуторах", працювали з ранку до ночі і забезпечували себе їжею з надлишком.

Не сьомгою з річки чи рябчиком з лісу, а пшеницею і гречкою з поля.

В останні роки існування Радянського Союзу двоє західних вчених видали книжку "Економіка катастроф". Вона отримала розголос на Заході, але у нас мало хто про неї знає.

В цьому дослідженні на величезному фактичному матеріалі показувалось, що економічна система СРСР витворила просто неправдоподібно велику кількість потенційно небезпечних об’єктів, катастрофи на яких є справою лише часу.

Всі вони здавалися під якісь абсолютно маразматичні комуністичні свята, іноді не на місяці, на роки раніше за терміни, визначені існуючими технічними нормативами.

А оскільки абсолютна більшість цих новобудов була зведена саме в Російській Федерації, не треба бути пророком, щоб спрогнозувати в подальшому в Росії катастрофи, порівняно з якими руйнування Саяно-Шушенської ГЕС і пожежа на нафтових родовищах Західного Сибіру, видаватимуться незначними дрібничками.

Те, що на Заході пишуть про майбутній технічний і технологічний колапс Росії, аж ніяк не є маячнею божевільних. Саме останні події і є початком цього явища.

На фоні всіх цих та інших проблем, а також на тлі нового етапу війни на Північному Кавказі, яскравим прикладом соціопатії, "порогового" стану між психічною нормальністю і ненормальністю є лист президента Росії Медвєдєва до президента України Ющенка.

Президент країни, яка на думку західних аналітиків має найбільшу у світі кількість гострих проблем, які не вирішуються роками, звертається з посланням не до свого народу, а до сусідньої держави. Повний маразм.

Складається враження, що Росію, як класичного соціопата, зовсім не цікавить власне життя. Вона постійно підглядає і підслуховує, що ж там відбувається в Україні, Грузії, Естонії, Молдові, Азербайджані, Казахстані тощо.

Тому, замість того, щоб знову запустити БАМ, який зараз виглядає зі своїми зруйнованими станціями просто сюрреалістично, вона будує залізницю в Абхазії…

Замість того, щоб послати попів у власні села, які вже повністю спилися, посилає їх до України…

Держава схожа на людський організм: вона може захворіти, видужати, а може і померти. Та й хвороби в держави можуть бути найрізноманітніші. Однак, врешті-решт, все залежить від людей.

Як виходить з книги французького лікаря Гюстава Ле Бона "Психологія мас", яка у свій час отримала немалий розголос, соціопатичні країни  не мають майбутнього.

 

Петро Масляк, для УП

powered by lun.ua
Главное на Украинской правде