Лишняя помощь. Почему не все волонтеры одинаково полезны
У 2014 році волонтери взяли на себе значну частину обов’язків держави, почавши забезпечувати військових найнеобхіднішим.
Фактично, вони одягали та годували армію. Це допомогло відновити Збройні Сили та втримати країну. У 2016-му за рівнем довіри волонтери навіть зрівнялися з церквою.
Як наслідок, сьогодні в суспільстві та ЗМІ рідко говорять про їхні зловживання. А механізм контролю за ефективністю волонтерів фактично відсутній.
Усім цим користуються шахраї, що паразитують на бажанні громадян допомогти армії. Більше того – часто самі волонтери закидають один одному надмірний піар та відверте марнотратство.
"Українська правда" порушує це дражливе питання, щоб сприяти найефективнішому використанню народної допомоги.
Історія перша. Волонтер і Кагор
Напередодні Різдва волонтер Любов Чернецька поскаржилася на своїй ФБ-сторінці, що водій від Генерального штабу вивантажив з військової машини "освячені речі бійцям", бо серед них виявилося вино – кілька десятків пляшок Кагору.
Таким чином, писала волонтер, Генштаб над нею знущається. Пізніше свій допис жінка видалила. Але хвилю негативу на свою адресу Чернецька викликала.
Алкоголь на передовій суворо заборонений – він причина "аватарів" та небойових втрат. Але Чернецька запевняє: вино освячене і "допомагає піднімати бойовий дух", а хто забороняє його – "безбожники".
"Освячені речі бійцям – це понад 30 пляшок спиртного, через яке в АТО трапляється загибель бійців та самогубства. Вживання спиртного в районі виконання завдань суворо заборонене", – пояснив у себе на ФБ-сторінці Аріслав Пастернак, який і вивантажив алкоголь з машини.
Також він попередив, що потрапив би на "губу" (арешт на гауптвахті – УП), якби з таким вантажем його побачила Військова служба правопорядку.
У ситуацію довелося втрутитися церкві. Синодальне управління військового духовенства УПЦ КП поширило офіційну заяву, у якій нагадало: згідно з розпорядженням Голови СУВД митрополита Іоана (Яременка), передача спиртних напоїв у зону АТО є недопустимою.
Критикували Чернецьку і в колі волонтерів.
"Є такі "волонтери". Заради того, щоб "бути своїм" для бійців, возять на передок бухло. А потім зраду розганяють. Дуже сподіваюся, що ті, хто спонсорує цю та подібних, тричі задумаються", – прокоментував вилучений алкоголь волонтер та засновник проекту "Польова пошта" Олександр Сурков.
На передову Любов Чернецька таки потрапила, щоправда, без алкоголю. Доступ у зону АТО їй не обмежили і жодного покарання вона не понесла, що свідчить про одне – ситуація може повторитися.
Історія друга. Волонтер і військова таємниця
Два місяці тому між військовими та волонтером стався гучний конфлікт.
У ніч на 22 листопада українська армія взяла під контроль два села на Світлодарській дузі – Травневе та Гладосове. Проте жодного слова про цю операцію в ранковому зведені штабу АТО не прозвучало.
Першим про неї повідомив волонтер і депутат Дніпропетровської облради від партії "УКРОП" Юрій Мисягін.
У себе на ФБ-сторінці він написав про "сплановану і проведену масовану (слово "масовану" у подальшому автор видалив – УП) військову операцію на Світлодарській дузі… у результаті якої в нас з’явилися нові позиції розміром кілька квадратних кілометрів, на яких ми вже успішно закріпилися".
У коментарях до нього звернулися з численними проханнями видалити допис, чого він не зробив.
А 24 листопада на сайті "ТСН" з’явився сюжет під заголовком: "Із такими друзями ворогів не треба: балакучий волонтер зірвав масштабну операцію ЗСУ постом у соцмережах".
У відео йдеться про те, що військові планували просунутися ще далі і вийти на околиці Горлівки. І нібито цю операцію було зірвано через допис у Фейсбуці.
За добу після виходу сюжету "ТСН" з’явилося повідомлення прес-центру штабу АТО.
У відомстві зазначили, що один з волонтерів "передчасно оприлюднив інформацію, яка поставила під загрозу безпеку та життя військовослужбовців".
Окремо штаб АТО нагадав про кримінальну відповідальність для військовослужбовців за виток таємної інформації, але жодної перевірки за цими фактами у Штабі не розпочали.
Спілкуватися з УП Юрій Мисягін відмовився. Лише порадив читати його ФБ-сторінку та повідомив, що вже після інциденту був у бригаді, яка брала участь у військовій операції, – "передавав їм молоко".
У своїх ФБ-дописах Мисягін переконує, що операція завершилася так, як і планувалося, а журналісти "ТСН" просто перекрутили факти.
У Штабі АТО ж, на його думку, хотіли "прикрити радника президента (екс-волонтера Юрія Бірюкова – УП), котрий на своїй сторінці у Фейсбуці розповів, як планували операцію в районі селища Кримське".
Бірюков у розмові з УП заперечив версію Мисягіна.
"У повідомленні штабу АТО було написано, що якийсь волонтер зірвав якусь операцію. Повідомлення було "бредове". Юрій Мисягін розповів про факт, який відбувся. Тому зірвати будь-що навряд чи він міг", – сказав радник президента.
Врешті, ні Штаб АТО, ні самі військові не назвали ім’я волонтера, який поставив під загрозу операцію. Ясно одне – його звинувачують у злочині, за який він не понесе покарання.
Хоч ми не можемо стверджувати, що цим волонтером був Мисягін, він таки оприлюднив назви підрозділів, які брали участь в операції.
Також на його ФБ-сторінці можна знайти фото з ділянок, де журналістам не дозволено знімати. Так, автор цього матеріалу впізнав місце, де нині розташовується штаб бригади, котра стоїть на Світлодарській дузі. Ця ділянка – у зоні досяжності ворожої артилерії.
За оприлюднення подібної інформації журналісту загрожувало б, щонайменше, позбавлення акредитації штабу АТО. І якщо діяльність журналістів у зоні АТО з 2014 року жорстко впорядкована, дії волонтерів – ні. Як результат, у подібних ситуаціях винні виходять сухими з води.
Історія третя. Волонтер і кар’єрний ріст
Влада почала "зливати" довіру до волонтерів, призначаючи їх на високі посади, вважає Ольга Решетилова, яка у 2014-му була волонтером фонду "Повернись живим", а нині є координатором Медійної ініціативи за права людини.
"Я здивувалася, що багато волонтерів ще з травня 2014-го розуміли: це гарний соціальний ліфт для отримання високої посади або нормальних контактів.
Для мене це було тоді "бігом-бігом усе робимо, тому що в країні війна". А хтось уже тоді чудово розумів, що можна з цього отримати вигоду", – розповідає волонтерка.
Решетилова згадує, як 6 серпня 2014 року відбулася зустріч волонтерів з президентом Петром Порошенком. Тоді у них була низка запитань до гаранта щодо реформування армії та забезпечення військовослужбовців.
Але все пішло не за планом.
"Першим виступив Юрій Бірюков й абсолютно змінив тональність зустрічі. Цю зустріч я собі уявляю, як "злиття" волонтерського руху.
З того моменту ми мало на що впливали. Багато волонтерів пішли на співпрацю з владою, утворився Волонтерський десант, який був абсолютно підконтрольний Адміністрації президента.
Ми вже не могли реформувати армію, бо все робилося так, як хотілося в АП. Через це, на жаль, ми не виправдали довіру громадян", – розповідає УП Решетилова.
Порошенко 6 серпня 2014 року: "Був час, коли влада та волонтери діяли паралельно. Зараз настав час, щоб ми діяли разом".
У 2014-му Юрій Бірюков очолював волонтерський фонд "Крила Фенікса". За тиждень після вищезгаданої зустрічі, Порошенко призначив Бірюкова своїм радником. Згодом волонтер став також радником міністра оборони Степана Полторака.
У розмові з УП Бірюков спростовує твердження про те, що таким чином він на хвилі волонтерства прийшов до влади.
"У чому я прийшов до влади? Я на громадських засадах, 100-відсотковий волонтер. Не маю ані повноважень, ані права підпису, ані зарплати. У кожної людини є доступ до президента, є приймальні дні. Я його бачу трохи частіше.
Що раджу президенту – розповідати не буду. Займаюсь просуванням реформи речового, харчового і житлового забезпечення", – повідомив у розмові з УП радник президента.
Інший приклад – співзасновник волонтерської групи "Народний тил" Георгій Тука. У 2015-2016 рр. він став головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, а нині – заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.
Депутатство Тетяни Ричкової також починалося з волонтерства. У 2014 році в інтерв’ю Цензору вона заявила: "Мне предлагали идти в народные депутаты. Ответила: "Нахрен! В стране война. Не время сейчас и не место". Вже у 2015 році вона стала помічником міністра оборони та начальника Генштабу, а в 2016 році – народним депутатом України.
Бірюков запевняє: волонтерів зразка 2014-го, які збирали гроші та їздили на фронт, залишилося "мікроскопічно мало". При цьому саме волонтерство не змінилося – змінилася суть.
"У 2014-му волонтери збирали на картки гроші та купували найбільш необхідне, а зараз вони займаються структурною розробкою програмного забезпечення тощо", – переконує Бірюков.
Історія четверта, найважливіша. Як волонтерам не втратити довіру та підвищити ефективність
"Ефективність волонтерів – 10%", – спантеличив автора восени 2014 року один з командирів добровольчого батальйону, який на той час перебував у Дебальцевому.
Згадуючи ту розмову влітку 2017-го військовий скоригував свою оцінку. Але все одно наполягав: значна частина акумульованих для армії ресурсів витрачається та використовується волонтерами дарма.
"У нас у тилу склад харчів охороняють з тепловізором, а в мене хлопці на передовій сидять вночі сліпі, як кошеня, – казав командир. – І все через те, що волонтери з тепловізором не доїхали до передової. А куди доїхали, там тепловізор і віддали".
Про проблему з обліком волонтерської допомоги знають в одному з найбільших волонтерських фондів – "Повернись живим". Про це відверто розповідає УП засновник фонду Віталій Дейнега.
"Підвищення ефективності контролю за переданим військовим майном – головний здобуток фонду. Адже те, що давалося військовим у 2014-му, дуже часто було розкрадено самими військовими.
Ми завжди кажемо, що вони герої, але серед них завжди знайдеться той, хто тепловізор забере з собою, щоб дивитися, як зайчики "граються" (в оригіналі використано інше слово – УП) в огороді", – розповідає Дейнега.
Опитані УП волонтери рано чи пізно стикалися з тим, як підвищити ефективність своєї діяльності та не втратити довіру. Так, один з механізмів – передача речей армії виключно за документами.
"У 2015-2016 роках у нас почали виникати проблеми з підрозділами: коли те, що ми передавали, йшло не туди, або з ним щось намагалися зробити. Ми ухвалили рішення, що передаємо лише по актах.
Може, це і не має повної юридичної сили, але в армії це дуже дисциплінує і стримує військових від якихось можливих маніпулятивних дій", – пояснює УП Тарас Чмут, волонтер, який 2,5 роки відслужив в АТО.
У фонді "Повернись живим" почали періодично оглядати майно, пересвідчуватися в його наявності та справності, робити профілактику. Під час ротації намагаються передавати майно наступному підрозділу, який заходить на позиції.
"Робимо багато, щоб не просто передати допомогу, а щоб вона максимально довго служила. За рахунок цього керуємо парком більше 400 тепловізорів, які залишаються в підрозділах.
Із кожним роком відсоток втрат зменшується. Тепер це відбувається або через реальні бойові втрати, або через необережне поводження", – каже УП Дейнега.
Періодично в середовищі волонтерів та військовослужбовців обговорюють ідею створити координаційний центр. Проте її підтримують не всі через болісний досвід із Волонтерським десантом.
Очевидно, що Міноборони мало б упорядкувати поїздки волонтерів у зону АТО так, як це зробили з журналістами. Щоправда, у відомстві цього остерігаються.
"А як ви собі це уявляєте? – запитав автора заступник начальника управління Міноборони. – Це який галас зчиниться, якщо ми спробуємо впорядкувати їхню діяльність та поїздки в АТО?".
Волонтерство – діяльність позасистемна, тож навряд чи можна її досконало систематизувати.
Однак уже є очевидні кроки, які допомогли б скоротити матеріальні втрати, знизити кількість шахраїв і впорядкувати роботу волонтерів, котрі цілеспрямовано чи ні, але дискредитують колег.
То чому б ці кроки не зробити?
Олексій Братущак, УП
Від редакції. Цим матеріалом редакція жодним чином не прагне дискредитувати волонтерський рух. Навпаки, ми хочемо звернути увагу уповноважених осіб на негативні тенденції, про які дедалі частіше говорять як волонтери, так і військові.
