В защиту Тягнибока

35 просмотров
Вторник, 12 января 2010, 13:51
Валерий Павлов
для УП

Передусім заявляю спеціально для штатних Інтернет-матюкачів, що мені цей матеріал ніхто не замовляв, нічого за нього не платив і, вочевидь, не заплатить - ні Тягнибок, ні Альона Притула, ні, тим більше Юля, Ющенко чи Янукович.

Але з якого це доброго дива Тягнибока треба захищати?

З почуття справедливості.

Наша преса-радіо-телебачення старанно замовчує об'єднання "Свобода", згадуючи хіба п'ятирічної давності виступ його лідера на горі Яворина - за браком ліпшого компромату.

А це не об'єктивно і нечесно.

Бо "Свобода" безперечно заслуговує на більшу увагу суспільства. Хоча б тому, що не є черговою нашвидкуруч зліпленою партійкою "під себе". І об'єднує вона не пундючних "олігархів", ще донедавна звичайних шахраїв і рекетирів, і не пристаркуватих політповій з компартійного інкубатора, готових рідній мамі горлянку перегризти за доступ до державного корита.

Члени об'єднання "Свобода" здебільшого молоді і щирі, Україна для них - вітчизна, а не джерело наживи. Суть не в лідері, хоча Тягнибок лідер вочевидь не найгірший.

Просто таке об'єднання - явище природне, отож рано чи пізно мусило з'явитися. Партії і рухи національного спрямування, легально чи ні, існують у світі всюди. Без них не обходяться навіть панівні імперські нації Росії, Китаю чи Сполучених Штатів. Причина проста: будь-яка державна конструкція вимагає твердого підґрунтя.

Без добре організованої когорти ідеалістів, готових до самовідданої праці й жертовної боротьби за свою землю і свій народ, країна приречена на руїну й загибель,

Потреба в людях чесних і чистих об'єктивна: на моральній гнилизні, на злодіях, циніках, ненависниках корінної нації міцну державу не поставиш, здорове суспільство не виростиш.

Навіть совєтську "імперію зла" творили люди, які свято вірили у "світле майбутнє", і впала супердержава тоді, коли таких людей не стало.

Україна - не виняток. Маємо досить громадян, які це розуміють. Саме тому, попри майже загальну протидію офіційних і неофіційних ЗМІ, "Свобода" крок за кроком, спокійно, без штучних піар-провокацій, завойовує все більше прихильників.

Рано чи пізно вона буде у Верховній Раді.

Чому?

Тому що, знов-таки, в цьому є об'єктивна потреба.

Нинішнє депутатське представництво ненародне і неприродне. Без хоча б однієї фракції, яка репрезентує насамперед інтереси державотворчої нації, наш парламент і далі хворобливо заноситиме в бік промосковського "інтернаціоналізму".

Тобто, він лишатиметься потенційно здатним освятити "демократичний" поділ країни чи й повну відмову від незалежності - як колись відмову від ядерної зброї. Це не перебільшення: сєверодонецькі пахани-розкрійники зразка 2004 року нині поголовно в народних депутатах.

Виходить, що верховний законодавчий орган національної держави аж кишить її відвертими ворогами, але не має жодної групи, яка б так само рішуче відстоювала державу і націю, що її створила.

Бува й таке. От тільки чи довго протягне держава-сама-собі-ворог?..

Звісно, перекривлену парламентську фізію навряд чи виправлять компреси від Тягнибока. Тут потрібна хірургія. "Свобода" ж ставить перед собою дещо інші завдання.

Якщо відкинути лайки, ярлики і поцікавитися суттю, то головна мета об'єднання проста і логічна: надолужити бездарно втрачене сором'язливими рухівськими гуманітаріями в 90-тих і помаранчевими святенниками в 2000-тих.

Здійснити як мінімум те, що майже автоматично здійснила уся посткомуністична Європа: розчистити місце від смердючих совєтських відходів і закласти підвалини дійсно справедливої національної держави, яка має власну гідність.

Перший крок до цього - люстрація, себто, згідно із запропонованим "Свободою" принципом трьох "к", усунення на кілька років з державних посад комуністів, кагебістів, кучмістів.

Ніхто нині не обзиває Європу фашистською - не чіпають навіть країни Балтії з їхньою твердою національною політикою. Зате щодо Тягнибока, який, власне, пропонує не більше ніж майже стандартний європейський порядок, це просто-таки улюблений епітет. Тож кого так лякає люстрація? Кому заважає порядок?

Мікроскопа тут не треба. Ясно, що бояться усунення від влади ті, кого можуть усунути, тобто згадані три "к" - а це підтвердження, що при владі таки вони.

Ясно, що порядок не влаштовує персон, які наживають мільярди завдяки безладу й корупції. І вже жодна ясність-прозорість не потрібна тим, кого тіпачка тіпає від самої згадки про державу Україна.

Добре, нехай, скажете ви. Та чому я маю голосувати за непрохідного кандидата? Голос же пропаде!

Бо ми не повинні зважати на рейтинги. Насправді наші голоси пропадають - і безповоротно! - не тоді, коли ми віддаємо їх "непрохідному", а коли голосуємо нечесно.

Чи морально, всупереч власним переконанням, надавати владу негіднику, власними ж руками віднімаючи її в людини порядної, "щоб не пропав голос"?

Чесно це чи ні? При цьому суспільство ніколи вже не дізнається, кого насправді ви хотіли бачити своїм депутатом чи президентом.

І таких виборців, що не спромоглися на правдиве волевиявлення, в країні сотні тисяч, а то й мільйони - людей, заморочених лукавою статистикою і диявольською політичною демагогією.

Але якщо вибори не відображають справжньої волі громадян і справжньої суспільної ваги кандидатів, то скажіть, будь ласка, який сенс у такій "демократії"?

Накидання тавра "непрохідних" є давнім як світ способом маніпулювання виборцями без порушення карного кодексу, способом особливо небезпечним за сучасних інформаційних технологій.

А оскільки українські ЗМІ давно поділено між олігархами й говорити про якусь об'єктивність тут просто смішно, у нас таке зомбування здатне до абсурду викривити картину виборчих симпатій.

Зрозуміло, що в накиданні іншим ярлика "непрохідних" найбільше зацікавлені "прохідні" претенденти. Тут вони, навіть якщо ненавидять одне одного, завжди будуть зворушливо єдині.

Наразі, за висловом одного з політичних оглядачів, "у нас це просто масовий психоз - тільки Тимошенко або Янукович".

Втім, конкретні виборчі перегони - не головне. Біда в тому, що, піддаючись мас-медійному гіпнозу "не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно", голосуючи не за совістю, а за "прохідністю", наші люди просто приречені обирати "не тих", а відтак, надаючи підстави для брехливих рейтингів, приречені бути маріонетками і в майбутньому.

Навіть за дотримання всіх демократичних процедур.

Бо жодна статистика в світі не здатна вгадати, котрому з кандидатів надав би перевагу виборець Петренко у випадку, якби не кривив душею, голосуючи за нав'язаного телевізором "прохідного".

Сумно. Але не безнадійно. Просто намагаймося не брехати. Навіть самим собі. Навіть на виборах. Будьмо чесними, і все в нас буде добре.

Валерій Павлов, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)