Манифест "маленького" украинца: не верю в оппозицию и не пойду на митинги!

Україні хронічно не щастить з владою, та ще більше їй не щастить з опозицією!

Нещодавні дії (точніше конвульсії) опозиції під парламентом та й зрештою всередині парламенту показали, наскільки вона зараз слабка, роздроблена та деморалізована.

Ті кілька тисяч небайдужих до долі країни громадян, що відгукнулись на заклик патріотичних сил і прибули під стіни парламенту, залишились вкрай розчарованими через неорганізованість та некерованість акції. Люди не знали елементарно що їм робити, що скандувати, кого слухати і взагалі хто в них головний, серед натовпу панував "разброд і шатанія".

Виявилось що люди даремно втратили свій час, сили та кошти, а дехто навіть здоров'я - маю на увазі тих хто був травмований працівниками міліції. Їх просто як завжди використали політики чи вірніше політикани в своїх цілях.

Керуючись гаслами допоможіть рятувати країну, дехто використав події "чорного вівторка" для повернення собі статусу лідера опозиції.

Якщо опозиція хоче продовжувати діяти в тому ж дусі, то ні я, ні мої знайомі, як і напевно більшість українців на акції протесту не вийдемо. А для чого!? Заради створення піару окремим політиканам?

Ющенко і Тимошенко знову закликають націю прокинутися, хоча самі перебувають в літургічному сні, вони вперто не розуміють що саме вони несуть відповідальність за даний стан справ в країні.

Для Ющенка було зрозуміло ще перед першим туром виборів, що він не пройде. Чому ж не підтримав скажімо Яценюка або Гриценка?

Аналогічне питання до Тимошенко. Не буду продовжувати перераховувати тут всі ганебні дії цієї парочки під час їх перебування при владі, бо це займе кілька сторінок даної статті. Нагадаю лише небачений рівень корупції й кумівства, які розвів Ющенко, та ті ж самі злочинні газові контракти, коаліцію з "регіоналами" та відвертий популізм Тимошенко.

І чесно кажу - я вірю в заяву Путіна про те, що Тимошенко сама пропонувала йому здати Севастополь. І зараз ці політичні банкроти знову пнуться очолити опозиційний рух. Не вийде!

Частина опозиції, що підтримує Тимошенко, ніколи не піде за Ющенком, а ті люди, що підтримують Ющенка, за жодних обставин не підуть за Тимошенко.

Таким чином, якщо опозиційні сили не оберуть собі лідера, компромісну та нейтральну особу, як для жителів обох берегів Дніпра так і політичної еліти, не буде жодної користі від всіх ініціатив опозиції, окрім звичайно піару окремих осіб. Гадаю такою людиною міг би стати Анатолій Гриценко, але це лише моя власна думка.

Однак в мене є великі сумніви, що наша горе-опозиція здатна на такий подвиг, як об'єднання, бо всім кортить бути гетьманами.

Хтось вірить в те, що Тимошенко позбудеться патологічної жаги до влади і поступиться своїми власними амбіціями заради країни? Я ні.

Підтвердженням цього є її останні дії, не втрачаючи часу Юлія Володимирівна рвонула в тур регіонами України в підтримку її "світлості" на посаду головного опозиціонера. Такі дії називаються політичним сепаратизмом, і борони Боже Україну від таких квазіопозиціонерів, які на людських кістках будують свою політичну кар'єру.

Теж саме можна сказати й про Ющенка - хіба він здатен визнати що 5 років його перебування на посту президента були втраченими для країни? Не було виконано й десятої частини обіцянок, даних ним на Майдані.

Хіба не він нагороджував Ківалових і Литвиних, хіба не він подарував Литвину будинок та навіть 50% знижку на сплату комунальних послуг - ніби аморальна особа, що називає себе спікером бідніша за тих пенсіонерів, що збирають пляшки, що б купити хліба?

Хіба не його підлегла Вєра Ульянченко допомогла Януковичу вкрасти Міжгір'я, хіба не його підлеглі відкрито торгували посадами в держслужбі?

А зараз він хоче плюнути в обличчя герою України Литвину, краще стати перед дзеркалом і плюнути туди!

Сумніваюся також що й Яценюк здатен до вольових політичних рішень, адже в нього не менші амбіції ніж в Тимошенко. Але подальші його рішення покажуть нам ким насправді є Арсеній Петрович: молодим політиком чи молодим політиканом.

Тож шановні співвітчизники, доки ми не почуємо спільну заяву основних опозиційних сил про об'єднання і висунення конкретної особи на посаду керівника патріотично-демократичних сил демонстративно ігноруйте всі сепаратистські заклики до страйків від тієї чи іншої політичної сили.

Необхідно змусити опозицію об'єднатись або слід змінити опозицію, інакшого виходу з даної ситуації просто не має.

Звертаюся також до української інтелігенції, діаспори та духовенства натиснути на опозицію і змусити до об'єднання.

Окремі мітинги від тієї чи іншої політ сили призведуть лише до результатів які ми мали 27 квітня під стінами парламенту, ви втратите час, кошти і здоров'я, а хтось зробить собі піар за ваш кошт.

Павло Северин, незалежний політолог, для УП