За правду истории

78 просмотров
Пятница, 14 мая 2010, 14:07
Олег Баган
научно-идеологический центр имени Дмитрия Донцова

Цьогорічне святкування 65-ї річниці перемоги над націонал-соціалізмом у ході Другої світової війни, набуло в Україні особливого ідеологічного та політичного переакцентування.

В офіційній владній пропаганді й більшості українських ЗМІ поняття Другої світової війни раптом отримало звуження до визначення "Велика вітчизняна війна". З відповідним переоцінюванням усіх аспектів та політико-ідеологічних підтекстів цієї гігантської катастрофи ХХ століття.

Раптом наша країна повернулася в атмосферу Совєтського Союзу. З усіма фальшуваннями справжньої історії ХХ століття в цій тоталітарній державі, з її офіційною людиноненависницькою ідеологією комунізму.

Перед українським суспільством по-новому почав вибудовуватися пропагандистський міф про нібито "мирну країну робітників і хліборобів", яка в 1941-45 роки в запеклій війні з нацистською Німеччиною виборола "мирне й щасливе життя для себе і решти народів Європи".

Зрозуміло, що все це пропагандистське вславлення подвигу "героїчного радянського народу" відбувається у шатах російської мови, відвертого москвофільства й з акцентами неосталінізму.

Відтак Україна несподівано опинилася в обіймах шалених потоків інформації, які не помічають нічого українського у великій війні, приховано утверджують історичне право російського імперіалізму, безсовісно перекручують факти історії.

Мимоволі мільйони українців звикають до думки, що найбільша й виняткова заслуга в перемозі над націонал-соціалізмом належить Москві, і тодішньому "доблесному" радянському керівництву на чолі зі Сталіним. Що в розв'язанні війни однозначно винні так звані "фашистські" режими Європи, насамперед гітлерівський. Що "Велика вітчизняна війна" - це суцільна світла героїка "народів СРСР на чолі з росіянами".

Насправді ж "поза кадром" офіційної пропаганди залишаються непривабливі для сьогоднішньої Москви і її засліплених холуїв факти історії.

Такі, як наскрізь імперський, терористичний і тоталітарний характер совєтської внутрішньої і зовнішньої політики в 1918-1939 роках. Політики, що посіяла страх серед народів Європи, і перед загрозою якої до влади в багатьох країнах Європи прийшли диктаторські сили на хвилі "боротьби з міжнародним комунізмом".

В сучасних ЗМІ чомусь загубилася тема шаленого мілітаризму, який розгорнувся в СРСР протягом 1920-30-х років під гаслами про "світову революцію". До речі, агенти цієї "революції", тобто совєтські шпигуни і явні провокатори, тоді діяли майже в усьому світі, від Кореї до Мексики, підриваючи основи різних держав.

Цю епідемію провокаторства історики справедливо назвали "червоною чумою ХХ століття" - настільки її загрози були смертоносними для світу, своєю пропагандою ненависті й руїнництва.

Теперішній український офіціоз чомусь забуває, що напередодні 1939 року, тобто перед початком Другої світової війни, саме Совєтський Союз був найагресивнішою імперською державою, яку за мілітаристську зовнішню політику й ігнорування міжнародного права навіть виключили з Ліги націй, прообразу теперішньої ООН.

Якраз агресивна зовнішня політика СРСР в усіх напрямках: у Європі, на Далекому Сході, у зоні Південної Євразії - давала підстави Гітлеру і його режиму говорити про загрози для Європи, а згодом мобілізувати моральні й матеріальні ресурси континенту для боротьби зі світовим комунізмом.

У 1939 році обидва імперські режими - німецький і московський - підписали цинічний і брутальний союзницький пакт Молотова-Ріббентропа, за яким між ним була переділена велика частина Східної Європи.

Що знаменно: саме Совєтський Союз, як більш агресивніша імперія, за цими секретними домовленостями захопив шляхом окупації більше земель інших держав: Бессарабію, Буковину, Галичину, Волинь, Західну Білорусь, Литву, Латвію та Естонію.

У листопаді 1939 року СРСР розпочав загарбницьку війну проти Фінляндії. Але цю війну було програно, через бойовий патріотизм маленького народу й бездарне комуністичне військове керівництво.

Паралельно з росіянами Гітлер захопив більшість країн Центральної й Західної Європи й установив у них лояльну до Німеччини владу.

Незаперечним історичним фактом є те, що напад Німеччини на свого союзника - СРСР - був спровокований страхом перед совєтською агресивністю. Адже воювати на два фронти - проти Великої Британії й СРСР - Гітлерові було, зрозуміло, невигідно й небезпечно.

Відтак сьогодні, коли ми говоримо про катастрофу Другої світової війни, то звинувачувати за розв'язання цієї страшної міжнародної війни треба одночасно обидва людиноненависницькі імперські режими. І націонал-соціалістичну Німеччину, і комуністичний Совєтський Союз.

Тож теперішнє московське перекручування та замовчування фактів історії, спроби показати сталінський режим як "визвольну й народолюбну політику патріотизму" - є такими ж цинічними, як і секретні домовленості між тоталітаристськими владами напередодні Другої світової війни.

Зараз у російській пропаганді вишукуються різні факти співпраці різних соціальних і політичних груп з націонал-соціалістами в роки Другої світової війни. Хоча найбільшою співпрацею з націонал-соціалізмом тоді була таємна політика Сталіна і його кліки за переділ карти світу, спільно з гітлерівським режимом.

Просто один хижак нервово не витримав, і напав першим на іншого політичного хижака.

Через це загинули десятки мільйонів людей. Ще десятки мільйонів були приречені на неймовірні страждання та рабство.

Логіка історії підказує, що в день пам'яті перемоги над націонал-соціалізмом усі цивілізовані народи світу повинні засуджувати ті імперські політичні доктрини й ідеології, які спричинили небачену світову бійню. Засуджувати з однаковою принциповістю й вимогливістю до брутального колоніалізму. Як у минулому, так і в сучасному.

Олег Баган, Науково-ідеологічний центр імені Дмитра Донцова, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)