Casus belli?

37 просмотров
Понедельник, 27 сентября 2010, 13:59
Остап КрывдыкOstap Kryvdyk
руководитель направления "Украина и мир", Аналитический центр УКУ

Увечері в неділю, 26 вересня, в Ірпені стався напад на фестиваль повстанської пісні "Гайдамаки". Від 15 до 25 організованих молодчиків з бейсбольними бітами напало на охоронців біля входу.

Втім, охорона і організатори зреагували адекватно і оперативно, та й самі глядачі не залишилися осторонь - і нападники швидко відійшли. Попередній результат атаки - двоє поранених охоронців, їм розбито голову і зламано руку.

Насильство нікуди не зникало у постреволюційні роки - рейдерські захоплення, сутички з активістами спільноти "Захисти старий Київ" чи оборонцями харківського парку були і залишаються реаліями нашого дня.

Та напад на подію з чіткою суспільно-політичною складовою відбувся вперше з 2004-го.

В часі події на території фесту залишалося тільки два міліціонери, решта патрульних незрозумілим чином зникла і появилася тільки після інциденту. Ситуація до болю нагадує 2004 рік - спочатку Мукачево, де при бандити спокійно робили свою справу на дільницях, а потім - ситуацію під ЦВК, де молотками побили людей - і знову при повному невтручанні міліції.

Саме це дає змогу припускати, що напад - не випадкова "хуліганка", а організована провокація, мета якої - залякати прихильників опозиції, створити імідж "небезпечних" для опозиційних заходів, а також ввести насильство як тему в опозиційний рух.

Як на мене, провокації вдалося добитися мети: в опозиційних колах заговорили про "легалізацію зброї", силовий спротив, а радикали звично затрубили гасла "смерть ворогам".

"Україна без Кучми" у 2001 році саме так і була морально знищена сутичками під адміністрацією президента. Тільки таким чином Кучмі тоді вдалося погасити протест - створивши картинку "нацистів", що хочуть силою незаконно захопити владу.

Зараз, схоже, влада хоче повторити успішно пройдений урок.

Джин Шарп чітко зазначає, що у боротьбі з авторитарною владою насильство - неефективне.

Влада має монопольне право на насильство і є найефективнішою у його використанні. Влада готова до насильства - це для неї абсолютно передбачуваний і бажаний варіант: "беркутята", "воронки", наручники і КПЗ завжди готові до застосування.

Є кілька уроків з цього інциденту.

Перший: старі часи повернулися, і пора реанімувати наш досвід і контакти.

Другий: якщо протести і надалі будуть не надто масовими, це спонукатиме владу до подальших провокацій - тому треба знаходити час і приєднуватися до протестів.

Третій: бажаючих "погратися в войнушки" треба трактувати як свідомих чи несвідомих провокаторів, що діють на руку владі.

Четвертий: варто серйозно задуматися про громадську охорону на масових заходах, котра буде готова протистояти провокаціям.

Остап Кривдик, політолог, активіст

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)