Львов задыхается в объятиях Андрея Садового

Мільярди гривень уряд виділяє Львову, який прийматиме Євро-2012. Казковими темпами будують дороги, аеропорт, стадіон. У старовинному місті гості мають почуватися безпечно й комфортно.

Менше переміни торкаються самих львів’ян. Історична частина забудовується різноманітними вставками. Місто з європейським обличчям за команди мера Андрія Садового виглядає як звалище кіосків, базарів та забігайлівок.

Місцева влада зі споживацьким інтересом дивиться на дальший розвиток Львова, який за генетичним кодом можна поставити в один ряд з Прагою, Варшавою, Краковом, Будапештом, Віднем.

Щоб врятуватися від будівельних окупантів, львів’яни на вільних ділянках встановляють каплички. Хрестами і релігійними символами захищаються від "дикого капіталізму". Один з таких символів виріс на початку вулиці Топольної.

У центрі скверика стояв пам’ятник знак старої епохи. Жителі навколишніх будинків засадили дерева, розбили клумби, а на місці символу далекого соціалізму відкрили капличку, де часто проводять Богослужіння.

Не стане богомільна міська влада зносити релігійні символи і продавати ласий шматок землі під забудову?

У невеличкому скверику нині затишно, як у найкращому парку. І все завдяки старанням львів’ян, за людські кошти.

За попередньої влади Львів вже пережив трагічні хвилини, коли, протестуючи проти намагання мерії відібрати садову ділянку, доцент університету спалив себе живцем.

Перше, що впадає у вічі гостям Львова – сотні непривабливих кіосків біля жвавих вулиць та магістралей. Мовою львівських чиновників – це малі архітектурні форми. Насправді – примітивні будки, від яких ні архітектурою, ні формами не пахне. Називають їх мафами.

У Залізничному районів нараховується 286 мафів, Сихівському – 311, Личаківському – 172, Франківському – 337. Додайте ще кіоски з Шевченківського району – понад тисячу набереться. По 10-15 щороку демонтують. Не важко підрахувати – з десяток років доведеться очищати місто.

Як мафи існують і виживають, для всіх таємниця. У них торгують різними товарами, відкривають кафе і бари, хоч нема ні води, ні туалетів.

Живучість львівських будок знаючі люди пояснюють досить просто. По-перше, це додаткове джерело поборів для контролюючих органів та чиновників різного калібру. По-друге, через сотні кіосків та базарів у Львові, як правило, розпродують контрабандні товари. Тому ціни не високі, бо крам завозять нелегально і не сплачують мито.

За сотнями мафів стоять чиновники і представники правоохоронних органів, які контролюють контрабандні потоки. Вони відкривають будки на родичів або підставних осіб. Поки наші чиновники безкарні, до тих пір у Львові процвітатимуть так звані малі архітектурні форми, а на кордоні – контрабанда.

У сусідній Польщі кіоски почали відмирати, як тільки стабілізувалася економіка.

Друге, що впадає у вічі пересічному львів’янину, це садистська забудова, яка підпорядковується лише інтересам бізнесу. Поверніть від оперного театру за 50 метрів праворуч, побачите примітивний базар, від якого тхне не зовсім свіжим м’ясом. На капітальному фундаменті недобудованого готелю десятки будок і кіосків, які соромно тримати навіть у забитому райцентрі. Пройдіть у підвал, де торгують продуктами харчування – сирим м’ясом і овочами. Влітку запахи, як зі скотомогильника.

Ще колишній мер Василь Шпіцер збирався біля двох театрів – оперного та драматичного – спорудити готель "Золотий лев". Другий десяток років Шпіцерова мрія не знаходить підтримки. Всесильний базар перемагає найкращі задуми та відлякує туристів. Після побаченого гостеві хочеться втекти зі Львова.

Підіть прямо, і не впізнаєте п’ятачок біля нічного клубу "Міленіум". Невеличкий майданчик, який буяв зеленню і служив місцем відпочинку, забудували ледь не до метра. Посередині вліпили споруду зі скла з написом "Квіти". Йдемо далі – через дорогу розширили та розбудували кафе.

А тепер від Львівської опери поверніть ліворуч, до старого ЦУМу(нині - "Магнус"). Невеличка площа засмічена кіосками, серед яких виросло страховисько епохи Андрія Садового – скляна триповерхова коробка.

Не знаю, які враження виникають у тисяч туристів, але мій товариш студентських років після побаченого запропонував махнути на Високий Замок, і від побаченого напитися.

Вести гостя ще проспектом Чорновола, однією з найширших і красивіших вулиць Львова, я не ризикнув. Проспект минулими роками сплюндрували шістьма бензозаправками. Через кожних 100-200 метрів капітальні бензозаправні станції, пункти технічного обслуговування та стоянки.

В історичній частині Львова чи не кожен привабливий для бізнесу шматочок землі забудовується. Скоро нічим буде дихнути. Десяток щойно збудованих вставок між будинками закривають львів’янам доступ до свіжого повітря. У спеку Львів задихатиметься. Звиклий легкий вітерець не прорветься до центру.

Не краща доля за час керування містом Андрія Садового чекає на львівські околиці. На Глинянському тракті десятки років процвітала відома на весь колишній Союз агрофірма "Провесінь". Свіжі помідори, огірки, зелень цілий рік потрапляли до столу львів’ян. Нині поспіхом, не порадившись з місцевими жителями, 40 гектарів колишніх теплиць хочуть віддати під котеджі. Саме в боротьбі з рейдерами, які хотіли знищити фірму та забудувати житловими будинками, не витримало серце багаторічного керівника "Провесні" Івана Онуфрійовича Півня.

Без проходження відповідних процедур, без погодження з профільною комісією Львівської міськради поспіхом винесли на сесію питання про зміну цільового призначення землі. Наші чиновники поспішають дуже рідко. Шалений темп зі 40 гектарами дивує. Лише втручання депутата Юрія Кужелюка зупинило організаторів змови.  

"Це моя виборча дільниця. Чому не провели громадські слухання, не розповіли мешканцям прилеглих вулиць, що це за котеджне містечко. Які соціальні проекти впроваджуватимуть?", - дивувався Юрій Кужелюк.

Міський голова Андрій Садовий готовий поставити хрест на агрофірмі лише тому, що за оренду земель скарбниця додатково отримає кілька мільйонів гривень. Скільки втрачено робочих міст, ніхто не підраховував.

У Львові постійно не вистачає овочів. Аж з Умані завозять. До речі, чому там на околиці міста схожа фірма процвітає, хоч населення у 15 разів менше? Причина? У невеликому райцентрі мислять економічними категоріями, а у Львові – споживацькими.

Андрій Садовий у пошуках швидких заробітків забув просту істину: у місті проживає стільки людей, скільки створено робочих місць. Інакше населення голосує ногами. Виїжджає за кордон чи в інші регіони.

Замість того, щоб розвивати міста-супутники, нинішня команда Андрія Садового продовжує засмічувати, забудовувати і знищувати унікальний старовинний Львів.

Чому котеджне містечко не збудувати в одному з прилеглих до Львова сіл. Чи в районному центрі? До Городка, Жовкви, Буська 20 хвилин їзди. Майже як з околиць Львова.

З Глинянського тракту переберемось на іншу окраїну – вулицю Топольну. За лікарнею швидкої допомоги унікальний мікрорайон забудували капітальними гаражами. А могли спорудити багатоповерхову сучасну стоянку.

Йдемо далі – до парку, біля якого появилися споруди невідомого призначення. Десятки гектарів горбистої місцевості навколо пустують. Чому ж землю з-під теплиць вилучають для елітного котеджного містечка.

Виявляється, дешевше фірму зробити банкротом і забудувати, ніж порозумітися з "отцями міста".

Чого дивуватися? У час "дикого капіталізму" потяг до "зелені" має більше шансів перемогти любов до рідного Львова.

Міський голова Андрій Садовий, за прогнозами ЗМІ, входить в двадцятку найзаможніших людей Львова. Очевидно, на польських базарах заробив свої капітали, де, як хвалився "отець міста", у скрутні часи торгував ширпотребом.