Больная мозоль Тимошенко на ноге Януковича

Кар’єра колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко знайшла своє відображення у стосі паперів молодого судді Родіона Кірєєва.

Закутавшись у тогу вершителя долі леді Ю, представник Феміди виголосив дискусійний у політичний колах вердикт – сім років неба в клітинку для Тимошенко та грошове стягнення у розмірі 1,5 мільярдів гривень на користь НАК "Нафтогаз України".

Відтак перед лідером найбільшої опозиційної партії України двері до парламенту-2012 зачинилися.

Інший персонаж, який повсякчас ішов паралельно справі Тимошенко, – президент Віктор Янукович – рішенням Кірєєва загнав себе у капкан. Глава держава мав можливість чути та аналізувати репліки від різношерстих європейських політиків про наслідки, які чекають на Україну в разі ув’язнення Тимошенко, та він свідомо пішов на лобовий таран.

Євромірії Віктора Федоровича, пов’язані з угодою про асоціацію і зоною вільної торгівлі, можуть випаруватися, як роса на сонці.

Приблизно останні п’ять-шість років Янукович та Тимошенко були затятими  конкурентами на електоральному полі. Він зі своєю Партією регіонів ходив від хати до хати південно-східної частини держави, розповідаючи про модернізацію, стабільність, економічне зростання країни.

Вона зі своєю "Батьківщиною", яка з часом, не без допомоги союзників, розрослася до цілого блоку, цементувала Центральний та Західний регіони.

Статус прем’єр-міністра, який двічі отримувала Юлія Володимирівна, давав змогу ближче наблизитися до виборців: не скупитися на соціальні пігулки, безкоштовно оформлювати державні акти на землю, виплачувати радянські вклади Ощадбанку…

У Януковича також в активі керування українським урядом, яке треба розмежувати на до помаранчевий період та після помаранчевий. Донбаський добродій в обох випадках демонстрував залізну дисципліну, стрункий адміністративний ресурс, популістський добробут на кшталт "покращення життя вже сьогодні"…

"Рандеву" Януковича і Тимошенко відбулося на рубежі 2010-2011 років. Під час президентських перегонів політик проросійського спрямування на крок перед фінішем випередив проєвропейськи мислячу опонентку.

Скориставшись вигідним становищем, Віктор Федорович відав меч правосуддя у руки прокуратури та судових органів. Вони, здавалося, повинні були безболісно видалити наболілий мозоль з ноги шефа. Натомість він перейшов у форму метастазів та почав прогресувати.

І утворилася парадоксальна ситуація, за якої ані Юлія Тимошенко не може існувати автономно без Януковича, ані Віктор Федорович не матиме спокою без Юлії Володимирівни.

Харизматична фігура Тимошенко та вайлуватість Януковича тримають баланс у політичному середовищі. Погодьтеся (і це вже видно), що повноцінне зібрання опозиції не відбудеться без Тимошенко.

Друга державна російська не відбудеться в Україні (як би гучно не кричав Вадим Колесніченко і Ко), або не станеться енергетично-газова капітуляція перед Росією без відмашки Януковича.

Прокол, якого допустився Віктор Янукович і чим спровокував дисбаланс системи, – це нікому не потрібне судове "чистилище" Тимошенко.

Якби мудрість у вирішальну мить узяла гору над гарячою головою, то зараз до України не прилипали б ярлики "корупція", "падіння демократії", "несвобода слова" тощо.

Наразі на таймері ввімкнений зворотній відлік, що тягне за собою не прогнозовані наслідки для країни.

Віталій Тараненко, журналіст, Хмельницький, спеціально для УП