Демонизация власти как детская болезнь демократии. Или серая политтехнология?

41 просмотр
Четверг, 12 апреля 2012, 15:00
Сергей Максименко
ЕвроРегио Украина

Останнім часом опозиційна критика політичного режиму, з вуст як політичної так і громадської опозиції, все більше нагадує спроби демонізаії влади як у цілому, так й її окремих найбільш помітних представників.

Шпальти сайтів рясніють заголовками на кшталт "Страх для диктатора – кара Господня". Найбільш просунуті автори не втомлюються згадувати, чи точніше нагадувати українським можновладцям  про долю Каддафі, Піночета, Чаушеску, Мубарака, навіть Адольфа Гітлера до цього списку додають.

Декілька конкретних прикладів. "Науковець-геополітик і футуролог", розповідаючи про життя у демократичних країнах, робить узагальнення типу: "Це створює відповідний моральний клімат в суспільстві, який виключає українську ситуацію, коли "мажори" вважають себе непідсудними і тому ніби мають право безборонно ґвалтувати, душити і спалювати людей.... Це найстрашніший діагноз саме нинішній владі, яка і витворила цю моральну атмосферу".

Таке враження, що автор приїхав до України десь пару років тому і просто не знає, як воно тут у нас було до нинішньої влади. Ніхто не буде сперечатися, що проблема така є, але ж закидати це виключно нинішній владі – це, дипломатично кажучи, некоректно.

Отже, не більше і не менше – саме ця влада (зрозуміло, що на чолі з Віктором Януковичем) створила таку моральну атмосферу. Відповідно, читач мусить самотужки збагнути, що усунувши Януковича від влади, українське суспільство на день інаугурації президента з іншим прізвищем майже автоматично перетвориться на моральне.

Відбувається елементарна підміна понять: негативного ґатунку моральне-етичне явище пропонується вирішувати за допомогою політичних інструментів. Оце і буде, шановний пане науковець-геополітик і футуролог, найстрашніший діагноз – тобто діагноз невірний, чи то насправді помилковий, чи то політтехнологічно заангажований.

Відомо, що за невірного діагнозу успішне лікування є проблематичним. Так, згадане явище (український мажоризм) мусимо всіма доступними методами і способами викорінювати, у тому числі, й через висвітлення у ЗМІ резонансних випадків, і особливо нахабної поведінки людей при владі.

Та й взагалі всіх публічних людей, адже їх антисоціальна поведінка за визначенням має величезний негативний вплив на суспільну мораль. Але не варто перетворювати це на популістично-, чи політично заангажовані демарші, від котрих суспільної користі немає, а шкода велика. У першу чергу, через дезорієнтацію – пропонується занадто спрощений, а від того по суті оманливий рецепт позбавлення суспільства серйозних вад.

Дехто намагається йти ще далі, себто до категорії аморальних зараховує не тільки "злочинний режим", але всіх політиків і всю політику гамузом: Бути політиком, мати владу і великі гроші сьогодні це значить бути аморальним.

Цей політико-економічний режим – аморальний. Той, хто його виправдовує, злочинець. Ті, хто з режимом співробітничають, є колаборантами зла...

Не можна співробітничати зі злом. Не можна вступати в діалог зі злочинцями. Самим фактом діалогу зі злом ми частково виправдовуємо його і допускаємо його право на існування.

Це щось на кшталт "все бабы – дуры, а мужики – сволочи", тільки з великою претензією на революційно-інноваційну філософію.

Це дуже нагадує нео-більшовизм – "Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем…".

Але на питання, що і як робити потім, адекватних відповідей не пропонується. Всі ми добре пам’ятаємо, як попередній президент своїм високим указом скасував ДАІ. І що з цього вийшло?

Папір все витримає: можна підписати указ (чи прийняти закон) про скасування і політики, і всіх політиків, і влади, і грошей (великих і малих), і навіть сексу. Більше того, ризикну припустити, що такий указ можна видати й щодо скасування "експертів у сфері стратегування".

Але чи це покращить ситуацію з низьким рівнем моральності українського суспільства? Запитання риторичне – експерти у сфері стратегування чомусь не пропонують суспільству відповіді на запитання "а що і в який спосіб потім"?

Отже, діалог зі "злочинцями" революціонери-необільшовики не визнають…

Щоправда, звертатися у таких випадках слід не до автора, а до його потенційних читачів, які, сподіваємося, не затаврують злочинним колаборантом.

Процитовані та інші подібні тези масово тиражуються ЗМІ, достатньо легко знаходять свого читача у суспільстві – свободу слова "злочинний режим" все ж таки поки що не спромігся відмінити. Чому це – демонізація влади – не просто шкідливо, а дуже небезпечно для суспільного настрою і сприйняття?

По-перше. Моральна оцінка не просто має право на життя, вона мусить бути застосована завжди у цивілізованому суспільстві у відповідь на неадекватні дії. Тобто такі дії, що не відповідають нашим етичним стандартам поведінки, у тому числі, у політиці.

По-друге. Та не можна пропонувати суспільству вирішення морально-етичних проблем політичними засобами. Перш за все тому, що це не спрацює, це є просто введення людей в оману, маніпулювання суспільною думкою.

Але також й через те, що результатом такого процесу, якщо він є тривалим і інтенсивним, буде зниження рівня політичної культури нації, зайва і шкідлива політична поляризація суспільства, зміцнення ґрунту для появи і активізації радикальних суспільно-політичних рухів, що матимуть за мету дестабілізацію заради дестабілізації, а не зміни заради покращення.

По-третє. Ми всі, громадяни і виборці, мусимо пам’ятати, що влада – це спокуса для кожного, незалежно від кольору партійного прапору. Тому владу, за висловом відомого українського політика, треба тримати за горло.

Але не тільки нинішню владу, але і майбутню, тобто нинішню опозицію. У такому випадку не доветься потім вдаватися до сумнівних по суті та відчайдушно-істеричних за формою спроб лікувати політичні негаразди морально-етичними закликами.

І навпаки – пропонувати суспільству конкретних окремих політиків, кандидатів у владу, як панацею морального оздоровлення української нації.

Сергій Максименко, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)