Протокол о намерениях

104 просмотра
Среда, 25 апреля 2012, 16:02
Сергей Максименко
ЕвроРегио Украина

Свідомо чи ні, але опубліковану на УП 23 квітня о 13.17 новину про підписану Тимошенко і Яценюком "Декларацію єдності" назвали "Тимошенко і Яценюк об’єдналися". Саме так – Тимошенко з Яценюком. Такого висновку доходиш після ознайомлення із текстом документу, проаналізувавши його зміст і тональність.

В той же день "5 канал" повідомив, що, по-перше, до тандему Тимошенко та Яценюка чи то вже приєдналися чи то планують приєднатися ще чотири партії.

По-друге, "об’єднана опозиція" готова підтримати Віталія Кличка на виборах міського голови Києва. Але за певної умови – він мусить приєднатися до "об’єднаної опозиції".

Запитання перше до підписантів: якщо вас підтримують ще чотири (!) партії, то чому документ-заяву про об’єднання підписали тільки ви вдвох? Можливо, це дрібниця, але на тлі багатьох років боротьби за владу у лавах опозиції, вона такою не сприймається.

Отже, інші партії скромно згадуються як "соратники по опозиційній боротьбі" – ні тобі прізвищ, ні назв партій.

Такі собі чи то бійці невидимого фронту, чи то міноритарні акціонери, чи то бідні родичі, яких до вітальні не запрошують, і вони переминаються десь у куточку, коли VIP-гості і господарі кружляють навколо святкового столу.

Важко повірити у те, що хтось із інших політичних опозиційних лідерів чомусь не захотів поставити свій автограф під документом, що, за задумом ініціаторів, може стати історичним. Отже, хотіли цього чи ні, але сигнал суспільству надіслали невірний.

Запитання друге до тандему. Щодо Кличка як кандидата на посаду міського голови. Раніше вимог до нього не висувалось, хотіли тільки почути про його остаточне і тверде рішення балотуватися. То що ж сталося?

Якщо пан Віталій близький вам по духу і ідеології, якщо ви з ним однієї політичної крові, якщо він не скомпрометував себе чимось ганебним, якщо він є на сьогодні найбільш рейтинговим кандидатом від опозиції, – то чому б не підтримати його без умов?

Чи для цього він обов’язково має формально належати до опозиційної номенклатури, особовий склад котрої затверджують саме лідери-підписанти і тільки вони?

А взагалі то треба було б бути скромнішими, занадто багато пафосу. Де факто підписаний документ ("Декларація єдності" – ДЄ) не є декларацією. Це протокол про наміри, меморандум про взаємопорозуміння, просто заява врешті-решт.

Декларація (за визначенням) мала б містити принципи і програмні положення, за відсутності чого це дуже схоже на елементарну агітаційно-пропагандистську листівку.

Приміром, варто було б уточнити, яку саме відповідальність понесе нинішня влада. Якщо це просто рефрен відомого і пам’ятного всім з 2004 року "Бандитам – тюрми!" (а саме так воно і виглядає!), то, вибачте, це вже ми проходили, знаємо, що із цього вийшло.

У 2004 році країну розривали на шматки не лише "біло-сині", до цього приклалися і "помаранчеві".

Другий цікавий момент. Виявляється, що якщо "об’єднана опозиція" – ОО (а точніше було б сказати, тандем підписантів ДЄ, плюс, можливо, їх законспіровані соратники) не переможе на виборах, то Україна опиниться серед "тоталітарних режимів та держав-ізгоїв", тобто десь близько до Північної Кореї і далі по списку?

Навіщо лякати пересічного громадянина-виборця? На кого розраховані ці страшилки? Таке враження, що із попередніх перемог і поразок нинішня ОО робить дивні висновки, що недавнє минуле нічому не навчило.

Залишається сподіватися, що зміцніле за останні роки українське громадянське суспільство не дозволить чи то тандему ОО чи то чинній владі знову розірвати країну на шматки заради перемоги на виборах. Саме це має бути нашим завданням номер один.

У кожного із нас свої політичні уподобання. Кожен має і конституційне і моральне право голосувати і агітувати на свій розсуд. Але мусимо бути максимально толерантними один до одного, мусимо пам’ятати, що ми – це одна країна і на виборах життя не закінчується.

Що ми не маємо права байдуже спостерігати за очевидними й прихованими спробами знову втягнути суспільство у політичну колотнечу на межі холодного громадянського протистояння.

Голосуй за своїх, агітуй за своїх, але й вимагай від своїх політичних лідерів максимально можливої, в умовах політичної боротьби, толерантності і стриманості, утримання від брудних руйнівних технологій.

Саме це має бути гаслом громадянського суспільства, незалежних ЗМІ, всіх публічних людей, яким небайдужа доля країни.

До речі, щодо стриманості, то навіть цитована нами ДЄ має такі ознаки. Зокрема, викликає приємне здивування відсутність завжди дуже популярних у БЮТ прямих тез-закликів із категорії "хто не з нами, той проти нас".

Те, що "об’єднана опозиція", як було оголошено поза рамками ДЄ її представниками, передбачає у травні місяці все ж таки представити громаді свою політичну платформу, не може не тішити.

Суспільство і справді чекає на конкретну і реалістичну програму політичної опозиції, на чіткі і зрозумілі всім пропозиції того, як наводити лад, зберегти досягнення і рухатися далі, творити "нову, справедливу Україну".

Можна припустити, що вже сьогодні творці майбутньої програми працюють над документом, у тому числі, над його частиною, що стосуватиметься європейської інтеграції, наших стосунків із ЄС і світом.

Можна припустити, що одним із основних розробників цієї частини програми буде Немиря. Й що ж ми чуємо від нього сьогодні? А зокрема наступне.

Наприкінці минулого тижня Фонд "Відкрий Україну" провів черговий щорічний Київський безпековий форум (Kyiv Security Forum). Цього разу з таким порядком денним: "Демократія – слово чи цінність? Роль демократизації в глобальних безпекових процесах".

Захід був проведений на дуже високому рівні як організаційно, так і змістовно. І, до речі, прикро, що на одну із сесій не прийшли заявлені виступаючі Павло Порошенко і Петро Клімкін. Саме на цій сесії ( "ЄС з Україною чи без?") виступав заступник Тимошенко. З багатьма його тезами можна погодитись, вони коректні і майже не заполітизовані у контексті як аналізу сучасного стану стосунків із ЄС, так і можливого розвитку подій.

Але було й інше. Немиря закликає ЄС чи то призупинити роботу щодо безвізового режиму для наших громадян, чи то взагалі відмовиться від неї через "політичні репресії" в країні.

Коментарі зайві.

У вересні минулого року Немиря разом із Турчиновим вже закликали ЄС відмовиться від Угоди про асоціацію через кримінальне переслідування Тимошенко. тоді у Європи вистачило здорового глузду цього не робити.

А зараз БЮТ пропонує ЄС навіть не думати про те, щоб колись скасувати візи для українців? І це в такий спосіб пропонується "творити нову, справедливу Україну!"?

Сергій Максименко, для УП



powered by lun.ua
Собирается ли "зеленая команда" превращать советское высшее образование в европейское?
Сказать, что ничего не изменилось в высшей школе за годы независимости было бы неискренне. Но еще менее искренне было бы сказать о каких-то существенных изменениях. (укр.)
США помогут: как сжиженный газ меняет европейский энергорынок
Киеву необходимо активизировать строительство газопровода-интерконнектора между Польшей и Украиной. Мы должны получить максимум благ от удачной политической конъюнктуры.
Пять мифов о налоговых инициативах "Слуги народа"
Законодательные инициативы "Слуги народа" в налоговой сфере быстро обросли мифами. Я хочу развенчать основные из них. (укр.)
Мир ценой государства: в этом ли счастье?
Требуя мир здесь и сейчас, каждый из нас задуматься над его ценой и готовы ли мы ее платить. (укр.)
Почему обличители коррупции – это прорыв для Украины?
Украина сейчас имеет уникальный шанс получить надежный инструмент в борьбе с коррупцией, а также гарантировать обличителям коррупции не только надежную защиту, но и финансовое вознаграждение. (укр.)
Как снизить цены на лекарства в Украине
Преодоление "вечнозеленых патентов" и усовершенствование законодательства в сфере снабжения лекарств на территории Украины – пазл, который составляет уже третье Правительство в Украине после Революции Достоинства. (укр.)
К 30-летию легализации УГКЦ: поход по улицам Львова 17 сентября 1989
В день 50-лиття начала "Золотого сентября" свыше 250 тысяч людей вышли на улице Львова, требуя легализации Украинской Греко-католической Церкви. (укр.)