Выбор у нас есть

45 просмотров
Пятница, 25 мая 2012, 17:27
Евгений Заика
для УП

В одному із африканських племен споконвіків існував доволі цікавий звичай. Коли батьки займалися "тим", чого за словами радянських лідерів у їхній країні і близько не було, перед входом до оселі в землю заганявся спис, що означало – "стороннім вхід заборонено!".

Африканське повір’я – чим більше сексу, тим більший урожай. Це стосувалося, до слова, не тільки родючості поля, чи плодючості сімейства, а "врожайності" року загалом.

Здавалося б, таке просте повір’я, а тут вам і економічний приріст разом з інвестиційним потенціалом, і національна ідея із стратегією розвитку.

"Кохайтеся чорноброві" – не заради космонавтів, лікарів і футболістів, а заради доброго врожаю. Кохайтеся, бо воно того варте.

Втім, в українських реаліях все не так романтично…

Інфікована корупцією влада своїми діями останніх років показала, що у "владній хібарці" кожен зовсім не проти перевірити "на врожайність" ближнього свого. Часто проти його волі.

Чи є цьому альтернатива?

Наразі над її рейдерським захопленням чаклує опозиція. Вульгарно, прямолінійно й без особливої поваги до інтересів громадян та пошани до особистості як такої.

Так, саме та опозиція, що не виправдала, зрадила, розтягла і розпорошила загальну довіру та підтримку людей в 2004-му. Саме та опозиція, яка зараз хоч і ніби під однією ковдрою та кожен тягне її на себе.

Яскравим підтвердженням останньому стало інтерв’ю Юлії Тимошенко, дане аналітичному щотижневику "Дзеркало тижня", в якому екс-прем’єр дала чітко зрозуміти, що після проходження до парламенту, так званий об’єднаний опозиційний фронт розтечеться кожен своїм потічком і утворить власні партійні фракції.

Виходить, що об’єднання зовсім не є об’єднанням заради якісних змін, руху вперед, загального блага народу, а просто задля чергової перемоги, доступу до влади і продовження того хаосу, в якому ми живемо, хаосу, де все погано і ніхто ні за що не відповідає, де зберігається чітка ієрархія "ми-вони", при чому "їх" зовсім не цікавить злиденна доля абстрактних "нас".

То чи не ширмою називається об’єднання опозиційного "театру абсурду"?

Відповіді на це запитання немає у верховних вождів опозиції. Не почують її українці і від місцевих, лише починаючих вбиратися в пір’я сьогоденної політики опозиційних діячів.

Чому немає? Нема, оскільки ніхто не наважиться прямо сказати, що черговий дубль опозиційного об’єднання зразка 2012-го – це таке ж банальне і корисливе переймання особистим владним майбутнім окремих демократів, і тих, хто себе так називає, як і повсякденні зазіхання на прихильність громадян "росінантами" від влади.

Нікого не цікавить, з чого складається сніданок, обід та вечеря пенсіонера, який отримує 800 гривень на місяць, дитина, яка народившись, уже обмежена в праві на дошкільну освіту, безробітна молодь, котра здобувши фахову освіту, починає шукати забуття в наркотиках, спиртному і, в решті-решт, злочинах.

Не цікавить, не цікавить і ще раз не цікавить. Та й не цікавитиме.

Водночас, з року в рік, нас продовжують годувати обіцянками про світле, далекоглядне майбутнє…

Та чи можна вірити в перспективи, окреслені політиками, інтелектуальне поле зору котрих не виходить за межі гламурних таблоїдів?

Вони живуть іншою реальністю – сьогоденням, платою якому є наші податки, голоси, довіра, надія та мужнє терпіння власного не життя, а животіння після чергового "кидка" по виборах.

Хто може стати реальною альтернативою?

Альтернатива в нас все ж є! І це – покоління молодих. Наші діти.

Діти, дивлячись на заповзятість і реальні справи яких батьки перестануть вірити в пустопорожні обіцянки закоренілих опозиціонерів та владців, зрозуміють, що епоха розквіту та розбудови не закінчилась руїнами колишнього СРСР, а лише починається.

Тут. Сьогодні. В поглядах незалежних молодих громадян та відповідальності нових громадських діячів. Нехай молодих, нехай без досвіду та практики підкилимної боротьби за посади, але зі своїми новими і прагматичними поглядами на життя. Життя своєї родини, громади та всієї держави.

Отож, вибір у нас все таки є, і тільки від нас залежить те, як ми ним скористаємось.

Євген Заїка, головний редактор газети "Волинський репортер", для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Нужны ли служебные квартиры для судей?
Среди статей финансирования судебной системы в Украине есть расходы на обеспечение привилегий судей, среди которых – право на получение служебного жилья. Однако этот механизм не только дорого обходится бюджету, но и ставит под сомнение независимость судей. (укр.)
Турецкий прецедент: почему торговые войны могут выйти на новый уровень
Мировая система торговли столкнулась с крайне опасным прецедентом, который угрожает существенным обострением торговых войн. (укр.)
Что не так с украинскими тюрьмами
Европейский комитет по предотвращению пыток Совета Европы с 1988 года посещает украинские пенитенциарные учреждения. Ряд рекомендаций Комитета, в частности те, что касаются СИЗО, не выполняются более 20 лет. (укр.)
Бойся гнева терпеливого человека: война с будмафией начата
Об изменениях в законодательстве, которые позволят защитить людей от нечестных застройщиков. (укр.)
Намалеванные цифры, запугивание бизнеса и провальные дела: СБУ, которую хочет усилить Зеленский
Президент Владимир Зеленский в марте подал неотложный законопроект относительно реформы СБУ. Понимает ли Зеленский, какой Службе безопасности он хочет дать больше полномочий? (укр.)
Эпидемия или инфодемия? Как уберечься от дезинформации
Пандемия стала частью нашей реальности и изменила привычный порядок вещей. И это вызов для всех: врачей, журналистов, политиков, предпринимателей. (укр.)
Украина не позволила Международному криминальному суду расследовать российскую агрессию
У Международного криминального суда, расположенного в Гааге, нет юрисдикции относительно расследования российской агрессии против Украины, поскольку Украина не дала на это своего разрешения. (укр.)