Теперь нас нужно защищать от русского языка ...

56 просмотров
Среда, 11 июля 2012, 15:03
Сергей Стефанко
врач, Ивано-Франковск

Існує нерозривна зв'язка – нація й національна мова. Мови малочисельних, переважно бездержавних корінних народів, у яких немає ніякого офіційного статусу – за несприятливих умов можуть опинитися під загрозою зникнення. Зокрема, низький рівень володіння рідною мовою та те, що мала кількість представників даної національності визнала мову своєї національності за рідну – може бути підставою для її захисту.

Згідно з відомою Хартією, на території України гарантується вільне використання 13 регіональних мов, а за проектом закону Колєснічєнка-Ківалова – 18 мов, до яких віднесено різні за кількістю мовців і за поширеністю в Україні мови. Крім того, деякі з них –державні мови інших країн: російська, білоруська, болгарська, вірменська, молдавська-румунська, німецька, польська, словацька та угорська.

Однак фактично цей закон робиться для етнічних росіян і російської мови. Беруться "захищати мову", яка має державний статус у Росії, має міжнародний статус, колишню імперську мову.

На загал, не російську мову потрібно захищати, а від російської треба захищатись, бо російська мова сама перешкоджає вживанню й ставить на межу виживання інші мови.

Очевидно, що саме російська мова в Україні вже протягом сторіч розвивається та функціонує за рахунок української мови.

Законопроект Ківалова-Колесніченка "піклується" про абстрактні мовні групи. Ось приблизне обґрунтування необхідності прийняття закону. Російськомовні нібито не розуміють державної мови й не можуть її вивчити, особливо в них дуже багато проблем у державних установах, аптеках, транспорті й судах. Це переважно люди похилого віку. Таких людей максимум 5% населення України.

Автори законопроекту, виходячи з того, що меншість населення області, району, міста чи села не може, чи не хоче вивчити державну мову, пропонують: треба, щоб більшість вивчила їхню мову.

Чому автори беруться "захищати права" мовних меншин, а не права національних меншин? Адже законопроект не передбачає право нації на рідну мову, на національне відродження національних меншин, повернення їх до рідної мови, і навіть не захист етнічних росіян від "українізації". Через нібито "вільний вибір мови" вони хочуть закріпити існуючу русифікацію, – невідповідність між національністю й рідною мовою, на користь російської.

Судіть самі.

Згідно з офіційними даними перепису 2001 року, етнічні українці становлять 77,8% від усього населення України. Другі за чисельністю – етнічні росіяни, їх в Україні 8,3 мільйонів, або 17,3% населення.

Але російську мову назвали рідною "чомусь" аж 14,2 мільйонів громадян України, або 29,6% населення країни. Із числа російськомовних, етнічні росіяни становлять тільки 57%, тоді як решта – представники інших національностей. Серед 5,9 мільйонів зрусифікованих – 5,5 мільйонів етнічні українці.

Отож, серед етнічних росіян російську рідною назвали 95,9%, серед українців – українська рідна – 85,2%, а російська – 14,8%.

В інших національних меншин і етнічних українців ситуація діаметрально протилежна. Вони страждають від русифікації. Кількість осіб, що визнали мову національної меншини за рідну – менша, ніж налічується представників національної меншини.

Національна меншина в Україні

Мова нації рідна, %

Російська рідна, %

Білоруси

19,8

62,5

Болгари

64,2

30,3

Євреї

3,1

83,0

Греки

6,4

88,5

Гагаузи

71,5

22,7

Тому національним меншинам не вигідно захищати права мовних груп. Адже кількість гагаузомовних, білорусомовних, болгаромовних тощо – завжди менша ніж представників даної національності.

Я пропоную кардинально змінити підхід.

1. Для захисту мов брати за основу національність – носіїв цієї мови, людей певної національності.

2. Статус "регіональна мова" надавати не цілим областям і районам, а кожному населеному пункту – місто, село, селище. Бо навіть у Донецькій і Луганській областях є райони та населені пункти, де етнічні українці становлять більше 80-90%.

3. Надавати мові національної меншості статус "місцевої чи регіональної", якщо вона становить більшість у певній адміністративно-територіальній одиниці, за умови, що поряд із місцевою функціонує й державна мова. Двомовність – це знання й використання представниками національних меншин, крім рідної, ще й державної мови.

Нині діючий закон "Про національні меншини в Україні" передбачає широке використання мов національних меншин. Наприклад, 8-а стаття: "У роботі державних органів, громадських об'єднань, а також підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях, де більшість населення становить певна національна меншина, може використовуватися її мова поряд із державною українською мовою".

В яких адміністративно-територіальних одиницях представники національних меншин становлять більшість?

У масштабах регіонів – тільки в АР Крим: 58,3% росіяни, і кримські татари 12%, та місто Севастополь, 71,6% росіяни.

У в масштабах районів наступна ситуація.

У Закарпатській області – Берегівський, 76,1% угорці. У Чернівецькій області румуни – Герцаївський район 91,5%, Новоселицький район 57,5%, Глибоцький район 51,4%. В Одеській області – Болградський район, болгари 60,8%, та Ренійський район, румуни 49%.

На цьому все. Далі йдуть окремі населені пункти.

Оскільки вимога закону про 50% і більше представників національної меншини від усього населення не підходить колеснічєнкам і ківаловим, то беруться "захищати права" 10%. Й то – не національної меншини, а мовної.

Чи можна реально захистити права мовної групи, людей невідомо якої національності, права 10% меншості на повсюдне використання своєї мови? – Ні.

Національна меншина претендує на широке використання своєї мови. Тобто хочуть щоб можна було вживати свою місцеву, і щоб державна мова тут була не потрібна.

Де й ким, у яких сферах життя ця мова буде вживатися, якщо мовців тільки 10%?

Заставити більшість вивчити цю мову? Порушувати права більшості, щоб задовольнити права меншості? Абсурд. Тільки в конкретному населеному пункті, де певна національність становить більшість, можна ефективно захистити права меншості на вживання своєї мови.

Однак законотворцям на це наплювати...

Це може означати тільки одне: положення закону виконуватимуться тільки щодо російської.

Далі. Крім відомого переліку 13 регіонів/областей, де російська мова може отримати статус регіональної, подаю перелік районів, де інші мови, крім російської, одна або декілька – потенційно можуть бути визнані "регіональними".

Одеська область: Болградський район – болгари 60,8%, гагаузи 18,7%. Ізмаїльський – українці 28,9%, румуни 27,6%, болгари 25,7%, росіяни 16,1%. Кілійський – українці 44,6%, росіяни 30,0%, румуни 15,8%. Ренійський район – румуни 49%, українці 17,7%, росіяни 15,1%. Саратський – українці 43,9%, болгари 20,0%, румуни 19,0%, росіяни 15,9%. Тарутинський – болгари 37,5%, українці 24,5%, румуни 16,5%, росіяни 13,9%.

Закарпатська область: Рахівський район – українці 83,8%, румуни 11,6%. Тячівський район – українці 83,2%, румуни 12,4%. Ужгородський – українці 58,4%, угорці 33,4%. Мукачівський – українці 84,0%, угорці 12,7. Виноградівський район – українці 71,4%, угорці 26,2%.

Чернівецька область: Сторожинецький район – українці 59,6%, румуни 36,8%.

Рівненська область: Рокитнівський район – українці 83,6%, білоруси 15,4%.

Що цікаво, далі йдуть майже всі обласні центри, міста обласного підпорядкування, міста й містечка, села й селища по всій Україні, де відповідно до закону буде вживатися російська мова. Згідно із цим законом, навіть у місті Львові та інших містах Заходу України, російська мова також буде мати статус регіональної.

Насправді, у вищеперелічених районах на практиці неможливо запровадити закон Колеснічєнка-Ківалова. Дані меншини живуть компактно в певних селах. Своєю мовою вони користуються в сім'ї, побуті й міжособистісному спілкуванні. Існують національно-культурні товариства, відбуваються культурно-мистецькі заходи, мова національної меншини вивчається в школі, або нею здійснюється навчання в середній школі.

Поза межами своїх сіл, тобто ареалу побутування даних мов, люди використовують державну мову. А якщо нині не використовують, то повинні так робити.

Але щоб весь Рахівський район учив румунську, бо в трьох селах на кордоні з Румунією живуть румуни, а Болградський район учив гагаузьку? Це повна маячня.

І для чого люди мають учити румунську? Щоб етнічні румуни чи гагаузи не "мучились" – себто не вчили й не використовували українську? До речі, уже нині, без цього закону, етнічні румуни й угорці українською володіють слабко.

Де й коли представники національних меншин, що проживають у зоні дії "регіональної мови", будуть використовувати державну мову? Ніде й ніколи. Дійсно, а навіщо тоді їм її вчити й знати?

Отже, єдиний висновок із вищенаведеного:

Даний закон приймається для закріплення існуючого домінування російської мови. 

І як його не називали б, він для інших мов особливих вигод не несе: це буде "Закон про російську мову в Україні".

Сподівання на те, що російська мова, російська культура будуть "цементувати" українську націю – це фікція. Єдине, що вона насправді "зцементує" – це російський анклав на території України.

Сергій Стефанко, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)