Политика в отношении инакомыслящих: "убийство" репутации

27 просмотров
Понедельник, 28 января 2013, 15:01
Леся Оробец
народный депутат Украины, секретарь комитета ВР по иностранным делам

Січнева сесія ПАРЄ виявилася напрочуд насиченою для української делегації від опозиції. Вона не лише відповіла низку запитань, але й не меншу їх кількість поставила. Не впевнена досі, що маємо на них однозначні відповіді.

Далеко не останній висновок, якого ми дійшли за підсумками участі в сесії – принцип "не нашкодь" є актуальним не лише в сфері медицини.

Чим більш нахабною є брехня, тим більше їй вірять (с)

Не секрет, що громадяни, які прагнули до самостійного мислення, завжди напружували режими – як авторитарні, так і тоталітарні. З огляду на те, що ними важко було маніпулювати, вони щонайменше були небезпечним прикладом для наслідування.

В СРСР інакомислячих намагалися "нейтралізувати" таборами, в'язницями, засланнями – в межах політизованих статей Кримінального кодексу: "Антирадянська агітація і пропаганда" (до 15 років покарання) або "Зрада батьківщини", за яку розстрілювали.

Якщо правозахисник мав бездоганну репутацію і вплив на пересічних громадян – його попередньо "криміналізували", фабрикуючи справи за побутовими статтями КК і сумнозвісним принципом гебельської пропаганди – чим більш нахабною і брутальною є брехня, тим більше їй вірять.

До прикладу, українським дисидентам в радянські часи підкладали зброю, наркотики, приписували опір правоохоронцям, участь пограбуваннях та вбивствах тощо. Достеменно – на документальному рівні – відомо, що правозахисникам Ярославу Лесіву і Василю Січку було підкинуто наркотичні речовини, за що вони були засуджені до ув'язнення в таборах суворого режиму на два і три роки відповідно.

Найбільш гидко вчинили щодо легендарного В'ячеслава Чорновола. Йому інкримінували спробу зґвалтування і на 5 років подовжили термін ув'язнення – вже в засланні.

Якщо владі здавалося, що правозахисникові бракує пізнаваності на Заході, його примітивно оголошували божевільним. Саме так повелися стосовно фундатора УГГ Петра Григоренка. Але його щоденники, видані на Заході в 1973 році під назвою "Думки душевнохворого", було екранізовано в Англії – і напередодні візиту Ніксона до СРСР – під тиском міжнародної громадськості дисидента було поспіхом звільнено.

Тому в ряді випадків режим керувався принципом: немає людини – немає проблеми. Саме так у радянські часи загинули Василь Симоненко і Ала Горська. Саме так уже в незалежній Україні кучмівський режим винищував незручних для себе політиків у нібито тривіальних ДТП – Олександра Ємця, В'ячеслава Чорновола…

Ну що б, здавалося, слова … (с)

Насправді, найціннішим для громадян є розуміння або відкриття того, що режим здатний вдаватися не лише до протиправних репресій щодо правозахисників і незалежних медіа, але й до їхньої дискредитації.

Бо ж логіка його протиправних дій – в обмані.

Не випадково, серед альтернативних резолюцій по ситуації в Азербайджані ПАРЄ надала перевагу документу моніторингового комітету. У ньому вперше було констатовано наявність політв'язнів у країні, а також інших, відомих українцям порушень фундаментальних прав – вибіркового і замовного правосуддя, катувань у поліцейських дільницях і безкарності осіб, у тому винних.

Суттєво більш стримано ПАРЄ поставилася до підтримки звіту Кристоффа Штрассера. І не тому, що заперечувала проти поіменного визнання політв'язнями осіб, які потерпають у тюрмах за різними звинуваченнями. Просто не визнала список, запропонований доповідачем, обґрунтованим і вичерпним.

Заперечення стосувалися не суті документу, а рівня, якості та неофіційного статусу його підготовки. Як виявилося, доповідач складав список дистанційно, не перебуваючи в країні, по суті, з чужих слів. А потім скорочував його і доповнював буквально в день голосування.

Але ж хіба могло це просте пояснення завадити нашим ідеологічним недоброзичливцям у навішуванні ярликів і поширенні безглуздих домислів. Мовляв, опозиція не голосувала, бо вже домовляється з азербайджанським диктатором про нафтові поставки. Отакої!

А тепер уявіть їхню зловтіху, якби в тому списку потів віднайшли реального терориста, якого ПАРЄ поспіхом визначило в статусі політв'язня. І проблема не в тому, що над нами в цьому разі сміявся б увесь світ – спробуйте потім довести комусь, що решта політв'язнів "не такі".

Коли разом із водою з купелі виллють і дитя – хто за це відповідатиме?

Два найцінніших висновки за підсумками сесії

Необґрунтованість запропонованого ПАРЄ списку жодним чином не відбілює правлячий в Азербайджані режим.

Якщо підозрюваного в скоєнні злочину виправдовують у залі суду за браком доказів – це свідчить або про його невинуватість, або про фаховий рівень обвинувачення.

Отже, з одного боку, треба готувати подібні документи ретельніше і шукати краще обґрунтування... Тим паче, що квітневу сесію ПАРЄ буде ймовірно присвячено саме "українському" питанню.

З іншого боку – не лише політв'язні потребують поіменного підходу – але й особи,  винні у репресіях, а також у блокуванні роботи міжнародних спостерігачів. Чим більш некомфортно почуватимуться чиновники, які наразі безкарно репресують інакомислячих, тим менше бажаючих опинитися в цій ролі виникатиме надалі.

До прикладу, в авторів заборони виїзду закордон українським опозиціонерам Сергію Власенку, Олені Кондратюк і Григорію Немирі є так само конкретні імена та прізвища.

Не випадково під час обговорення ситуації в Азербайджані я закликала ПАРЄ прийняти на рівні ЄС законодавчий акт, аналогічний "закону Магнітського", який передбачає санкції з боку США стосовно іноземних посадових осіб, обвинувачених у порушенні прав людини. Мовляв, кожному корумпованому судді чи політику треба дати відчути, що Європа готова закрити перед ними двері.

А також поіменно назвала українських кандидатів на включення до такого списку.

І насамкінець

Після промови один із колег перепитав мене в кулуарах: невже ви вірите, що такий сценарій хоч колись матиме шанс? Я відповіла: так! Якщо ми надамо достовірні документальні підтвердження.

Вода і камінь точить… Принаймні, остання заява представника Європарламенту Ельмара Брока стосовно можливої заборони в'їзду Ренату Кузьміну до ЄС – зайве тому підтвердження.

Леся Оробець, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)