Аллея Славы на Байковом

172 просмотра
Пятница, 18 октября 2013, 10:09

В 1990 році 17 жовтня завершилося голодування на Майдані Незалежності. "Революція на граніті" прокотилася від Києва і по всій Україні. Студентство показало, що є силою, яку і компартія і КДБ недооцінили.

Ввечері я з Ромкою Здирком і Петром Бураком, які в Камянці-Подільському керували акцією, голодні, але веселі, зайшли до голови місцевої організації УРП. Хлопці вирішили дати мені рекомендацію на вступ до першої партії, яка з’явилась на противагу КПРС.

А потім на вихідні я вперше поїхав до друзів в Київ і найбільше мені запам’яталась екскурсія по Байковому цвинтарю. Пам’ятники комуністичним діячам, фронтовики і партизани, спортсмени і артисти. Всі на центральній алеї.

А "на задвірках" дубові хрести на "свіжих" могилах Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого. Тоді всі були під враженням від процесії перепоховання політв’язнів-мучеників.

Сьогодні, через двадцять років, від їх уже кам’яних козацьких хрестів і далі пролягла неофіційна Алея Слави України.

Поруч з ними знайшли спокій їх товариші-шестидесятники Іван Світличний, Анатолій Лупиніс і Іван Гончар. А трохи далі Слава Стецько, Голова УГВР Кирило Осьмак і Роберт Мейс, що змусив світ почути про Голодомор, журналіст Тарас Процюк, який загинув в Іраці, п’ятиразова олімпійська чемпіонка Астахова, актори Леонід Биков і Іван Миколайчук. А ось і той хрест, до якого я сьогодні прийшов.

"Селдом" – сільський хлопець з Макарівського району на Київщині. Він, прийшовши у відпустку з війська, в бійці зламав щелепу знахабнілому від вседозволеності сину голови колгоспу. Втік з села в Київ і прийшов до дядька Миколи, який працював в "Просвіті".

А офіс цієї організації знаходився в одній будівлі з унсовським штабом на провулку Музейному, 8. І, таким чином, з української армії він попав до "повстанської" – став стрільцем УНСО Придністровської Молдавської Республіки.

Коли "війна в садках" відгриміла, він став моїм найкращим товаришем – на роботі, і в пошуках пригод. Ми охороняли проукраїнських депутатів Верховної Ради ПМР, церкву УПЦ КП в Слободзеї, офіс товариства "Червона Калина".

Наші тираспольські дівчата були двоюрідними сестрами, і походи на природу та дискотеки в нашої четвірки були головним чином спільні. Біля Дністра в нас був свій курінь – улюблене місце для побачень.

Квітень, травень і червень 1993-го року були наповнені веселощів, бійок, знайомств, пригод. І коли я в перших числах липня поїхав на Кавказ, то був впевнений, що Віктор через деякий час буде поруч.

Так і сталося… Він приїхав коли була пауза між боями і Гія Гонгадзе був у нас на базі і знімав фільм "Тіні війни" – про УНСО в боях під Сухумі.

В нас тоді вже були тяжкі втрати – троє загинуло і більше десяти поранені. І Гія розмовляв з нами – хто звідки,чому приїхали,чому не любимо москалів, як воно виносити з бою пораненого чи вбитого товариша.

А неподалік стояло і слухало нас тільки прибуле з рідних країв поповнення. Серед них і Віктор. Він нам заздрив і потім, підійшовши до мене, сказав: "В наступному фільмі я буду героєм".

Загинув він 17 жовтня 1993-го року, в нічному бою, вражений уламками НУРСа. Коли я клав його на трансмісію грузинського танка, то він був ще живий. Тіло його трусилося, а очі дивилися далеко в небо, ніби розглядали місячну дорогу до раю…

Вже в листопаді через кілька днів після повернення з війни, я приїхав в Тирасполь і зустрівся з сестричками. Й перші слова Олени, яка зустрічалась з "Селдомом", були: "А Вітя чому не приїхав?". Я мовчав опустивши очі… Вона продовжила: "Коли ми з ним позавчора розмовляли, то він сказав, що буде на вихідні".

Мені перехопило подих...

- Ти з ним розмовляла?

- Ну так. Він зателефонував вночі, й кілька хвилин розмовляв зі мною. Сказав що на вихідні приїде…

Я мовчки дістав фотокартку, на якій ми з "Селдомом" стояли біля нашого "Уралу" за кілька тижнів до того нічного бою.

- Віктор до тебе вже приїхав, – сказав тихо і протягнув їй те фото. Вона все зрозуміла, глянувши мені в очі.

"Селдом" – це не просто, це дуже просто!". Така була тоді реклама однієї торгової марки по телебаченню… "Спис", який дав йому те псевдо, сміючись з якоїсь з його витівок сказав: "Селдом, ти не простий, ти дуже простий!".

На Байковому цвинтарі спочивають українські герої. Там, поруч з політв’язнями, письменниками, спортсменами, акторами спочивають мої бойові товарищі, про яких розповідають легенди в Грузії – "Дядя Толя", чи Анатолій Лупиніс, "Білий", чи Володимир Крутик, Олексій Довгий, "Нахтігаль", чи Володимир Соловей, "Сивий", чи Анатолій Архіпов і навіки дев’ятнадцятирічний Віктор Нестерчук – "Селдом".

Вічна їм пам’ять.

Хай знають вороги – в Україні багато воїнів було,є і буде.

powered by lun.ua
Реклама:
Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)