Президенту и правительству нужна помощь. Скорая и неотложная
"Я вам говорю абсолютно відверто - ні президент, ні прем'єр-міністр не знали про проведення цієї операції" - заявив Микола Азаров стосовно розгону "Беркутом" Майдану у Києві.
Чим і розписався в недієздатності - і своїй, і президента Януковича. І тут можливі два варіанта - або Микола Азаров і Віктор Янукович намагаються уникнути відповідальності, або вони обидва де-факто вже передали владу комусь іншому і не контролюють навіть дії державного озброєного органу виконавчої влади, яким є міліція.
Тоді хто насправді керує країною? Опосередковано відповідь на це питання дає Інна Богословська, яка надто добре знає "регіональну" кухню, оскільки щойно її залишила. Вона на 100% переконана, що "ситуацією вже керує Володимир Путін через Віктора Медведчука".
Подібний сценарій "тихої" передачі влади не новий. Пам`ятаєте, як втомлений і деморалізований некерованою, розкраденою країною, яка пережила дефолт, Борис Єльцин, передав владу Володимиру Путіну? Технологічно і без обтяжливих виборів. Щоправда, Борис Миколайович, сидячи під новорічною ялинкою, встиг про це попередити росіян.
Можливо, і Віктор Янукович всіма силами намагався подати знак українцям, що країною він вже не керує - поспіх, з яким влада намагалась встановити головну ялинку країни, просто вражає. При цьому президент припустився страшної помилки, яку, не виключено, у суді кваліфікуватимуть, як кримінальний злочин і порушення Конституції. Основний закон, як відомо, гарантує громадянам України право на участь у мирних акціях протесту. Але свій вердикт має винести суд.
Сподіватимемось, що він відбудеться. А повертаючись до сказаного Інною Германівною, стосовно управління ситуацією (Україною?) Володимиром Путіним та Віктором Медведчуком, хочу відзначити дивовижну координацію між групами провокаторів на київському Майдані, які бігали по Хрещатику і поблизу київської мерії з "коктейлями Молотова" та телевізійними групами російських телеканалів. Ніби між ними існував якийсь непомітний інформаційний зв`язок.
Це вже дозволило російському президентові назвати події в Україні "погромом", а депутати Севастопольської міськради навіть поспішили запросити на територію нашої країни російські війська для "наведення порядку". Це прямий заклик до повалення держави й початку іноземної агресії. Щоправда, депутат Севастопольської міськради Сергій Смольянінов, який почав збір підписів під таким зверненням, певно, вважає можливість російської інтервенції на територію України дружньою допомогою. Хай у цьому теж розбираються судові органи.
Тим часом, все ще діючий президент, певно підбадьорюючи свій електорат, вже кілька разів вкинув в інформаційний простір повідомлення про свою поїздку до Москви. Віктор Янукович поспішає. Що він там збирається підписувати?
Президент не має такої звички ділитись планами - ані з парламентом, ані з МЗС. "Харківські угоди", які він підписав, ми добре пам`ятаємо. Мені здається, що Віктор Янукович і так наламав достатньо дров - зірвав підписання угоди про асоціацію з ЄС, спробував жорстоко придушити Майдан.
Певно, президент потребує нашої допомоги. В країні має запрацювати парламент. І не як кишеньковий орган партії Регіонів, у якому депутати, ніби маріонетки, голосують за помахом руки Михайла Чечетова. А як справжній орган законодавчої влади в країні, уповноважений на це народом.
Бо лише Верховна Рада зможе виправити помилку, якщо її, боронь Боже, припуститься президент під час дуже непростих переговорів. А перемовини Віктора Януковича з Володимиром Путіним, погодьтеся, ніколи не були простими.
Депутати-регіонали теж потребують нашої допомоги. Вони не повинні втратити відчуття реальності від того факту, що у опозиції не вистачає голосів для таких серйозних питань, як відставка уряду Азарова. Голоси, яких не вистачає опозиції - за нами. Тобто за тими, хто прийде на допомогу їм всім, і сьогодні вранці (3 грудня) і потім, в наступні дні роботи Верховної Ради, буде знаходитись поблизу Верховної Ради.
Люди в сесійній залі мають почути нашу дружню підтримку і колективний голос тих, чиїми представниками і виразниками інтересів вони є. Коли цей голос звучить доволі впевнено, вони до нього, повірте, прислухаються.
Дмитро Тузов, журналіст