Интеллектуальная оккупация

У дитинстві мені здавалось, що Леонід Брежнєв буде завжди. І це зрозуміло: моє покоління зростало, а він жив у "ящику". Спочатку – у чорно-білому. Потім – у кольоровому.

...Здається, Савік Шустер теж буде завжди жити у нашому телевізорі, за будь-якої влади. Він уміє домовлятися як із Льовочкіним, і з його наступниками. Ось і в останньому ефірі Савік намагався створити ілюзію того, що в країні нічого не змінилось.

Гості останнього "Шустер LIVE", більшість з яких ще не так давно або керували країною, або надто завзято допомагали це робити Віктору Януковичу, чи просто пасивно піднімали руки за "закони про диктатуру" – струхнувши із себе пост-революційний переляк, знову стали в позу загальнонаціональних гуру.

І поважно повчають українське суспільство – що потрібно робити далі.

Згадую, як на одній міжнародній конференції в Берліні – до речі, присвяченій збереженню міжетнічного миру в Україні – радник президента Марина Ставнійчук, просто наповал вразила інтелектуалів з усієї Європи доповіддю про досягнення й здобутки її президента, Віктора Януковича. Іноземні слухачі настільки "яскравих" промов не чули із часів Еріха Хонеккера. Європа взагалі не розуміє плазування перед владою, це загальновизнаний моветон, який викликає відразу.

Пасажі Юрія Мірошниченка під час останнього ефіру в Савіка Шустера про впливовість Партії регіонів також заслуговують на увагу.

Регіонали, буквально на очах, знову "бронзовіють" під світлом софітів телевізійної студії. А по-суті, нагадують водія автобуса, який на повній швидкості спрямував його в прірву разом із пасажирами. І, вибравшись з-під уламків і анітрохи не знітившись у зв'язку із загибеллю людей, знову розповідає тим, хто вижив, про те, як він рулитиме далі. Уже в новому автобусі.

Нагадаю для тих, хто забув, що в Києві розстріляно більше сотні людей. Кількість викрадених на Майдані й замордованих у лісах – досі невідома.

Мірошниченко мав би відповісти на ці питання, перш ніж відверто піаритись і набивати собі ціну.

Неймовірно "цікаво" також було дивитись й слухати Володимира Литвина, який, якщо не помиляюсь, голосував разом із наближеними до нього депутатами принаймні за деякі закони з пакету "законів про диктатуру", зокрема, про "Судоустрій і статус суддів". Такі дії стали додатковим каталізатором народного повстання.

Але неперевершеною частиною телевізійного вечора від Савіка Шустера став тривалий, по відношенню до тих людей, яким за всю програму дали 30-50 секунд ефірного часу, бенефіс людини, яку розшукує генпрокуратура за здійснення злочину проти держави: порушення територіальної цілісності України.

Сюреалістичність такого розгулу "свободи слова" супроводжується, до речі, масовим побиттям журналістів у Криму й відключенням українських телеканалів.

У зв'язку із цим у мене лише одне запитання до телевізійних керівників українського ТБ:

Чи не здається вам, що кулуарне підписання контракту зі студією Савіка Шустера дуже схоже на корупційну оборудку?

У ситуації, яка склалась в країні, можливо, варто було б розглянути якийсь інший варіант розвитку сегменту політичного ток-шоу на головному державному каналі країни. Наприклад – оголосити й провести конкурс творчих проектів, тендер між різними студіями-продакшн, які готові запропонувати нові ідеї для глядачів і країни?

Повірте, усі ці знайомі до кожної зморшки на обличчі "покращувачі" нашого життя викликають лише одне бажання: вимкнути телевізор.

Вони сказали й зробили вже все, що могли. І навіть більше. Хай відпочинуть від ефірів і звільнять місце біля трибуни.

Що потрібно робити?

У країні, як не дивно після такого інформаційного спустошення – десятки людей, яким є що сказати.

Пояснити людям, які досі живуть у стані інформаційної окупації, що таке справжні європейські цінності, права людини, чесний суд.

Як працює система, у якій захищають права підприємців, а політики не будують собі палаци, крутіші від маєтків нафтових королів Перської затоки.

Можливо, нашим глядачам буде цікаво познайомитись, скажімо, із депутатом Європарламенту, який їздить на малолітражці білого кольору, без персонального водія й сирен із маячками.

Показати, як, у режимі онлайн публікуються всі бюджетні витрати – включно із закупівлею олівців і паперу.

Наша країна потребує навіть не нових ідей – усі велосипеди вже винайдено. І всі вони працюють. Україна потребує прориву інформаційної блокади, пояснення своїм громадянам, як побудувати справжню європейську країну.

А наш ефір знову заповнюють "чорними чоловічками", які для збереження свого політичного панування морочать людям голову й, фактично, продовжують інтелектуальну окупацію країни.

Нажаль, поки що продукт на "Першому національному" нагадує стару, запаяну консервну бляшанку із зіпсованим продуктом.

Але країна, яка пройшла величезні психологічні потрясіння, уже вимагає нових рішень.

Дмитро Тузов, журналіст, спеціально для УП