За Вовой Путиным до сих пор бежит большая крыса

31 просмотр
Среда, 23 июля 2014, 17:52
Виктор Мороз
политический обозреватель

Постріл із Бука дуже нагадує залп із "Аврори". Остання імперія в Європі може розпочати нову історію. Або її закінчити. Разом із царями.

Путін збив Боїнг. Приблизно такими заголовками світові ЗМІ прореагували на катастрофу пасажирського малайзійського Боїнга в небі Донбасу. Одним пострілом ракети знищено близько 300 пасажирів, серед яких – 80 дітей.

Для солідної преси, що турбується про своє реноме, такий однозначний присуд ще задовго до попередніх висновків експертів, не кажучи про офіційне розслідування, виглядає просто неймовірно. Але якщо, не змовляючись, у різних точках земної кулі журналісти вдалися до такого жорстокого присуду, то, очевидно, мали для цього підстави.

І висновок тут напрошується однозначний: світова громадська думка вже була підготовлена, що саме російський лідер і нинішня Росія здатні до подібних вчинків.

Хоч ця однозначність і певна категоричність у висновках і відводить підозри від України – але саме ці однозначність і категоричність незалежних ЗМІ в оцінці дій кремлівських лідерів несуть для нашої країни велику загрозу.

Тобто, "хлопці здатні на все". А особливо, коли вони мають комплекс переслідування.

У залишках незалежних російських мас-медіа нині дехто з пам'ятливих оглядачів згадує одне з перших інтерв'ю нового російського самодержця Володимира Путіна, у якому він розповідав про своє становлення в столиці Російської імперії – Петербурзі. Дитинство його пройшло в комунальній квартирі, де кухня й туалет були спільними для 20 родин. І все це на фоні імперських помпезних красот.

Одного разу маленький Вова погнався за зграєю щурів, яких у його мікрорайоні – треба думати – було безліч. Дуже швидко ця зграя розчинилася по різних тільки їм відомим шпаринам. І лише один великий щур і, очевидно, вожак зграї вперто не ховався й все далі тікав від хлопця. Врешті, Вова загнав його в глухий кут. Коли вождь зграї зрозумів, що вже нікуди тікати, то враз ошкірився й кинувся на хлопця. Від несподіванки Вова злякався й тепер уже сам кинувся тікати.

Щур був надзвичайно впертим і злим. Він переслідував хлопця довго й наполегливо, перестрибуючи по кілька сходинок і долаючи високі перегородки. Врешті, Вова здогадався шукати надійні двері й швидко їх за собою закрити. Таким чином він сховався від щура. Але не від страху переслідування.

Оговтавшись після першого шоку й жорстокого присуду світових ЗМІ, Володимир Володимирович зібрав позачергове засідання Ради національної безпеки та оборони, оголосивши тему: суверенітет Росії та її територіальна цілісність. Тема була цілком несподіваною.

І тепер уже світ знову злякався, зрозумівши, що Вова загнав себе в глухий кут і змушений якось захищатися.

*   *   *

Історія останніх десятиліть знає чимало прикладів, коли один лише постріл змінював історію й світоустрій не тільки держав, а й цілих континентів. Але світ знає й чимало фактів останнього цивілізованого століття, коли заможна й сита Європа робила вигляд, що не помічає в себе під боком гарматної канонади, де по-варварськи розстрілювалося тисячі мирних ні в чому не винних людей.

Сьогодні півсвіту з напруженою увагою спостерігають, як цього разу так званий цивілізований світ зреагує на факти жахливого злодійства щодо пасажирів нещасного Боїнга, вчиненого російськими емісарами російською зброєю з української території. Інтригу в процес внесли самі ж європейські політики своїм неоднозначним реагуванням на катастрофу в небі Донбасу.

Несподівано в кулуарах європейської політики залунали голоси, що з Росією не можна вчиняти як із пересічним злодієм, хоч вона нині саме так і діє. Все-таки це наш великий торговий партнер, постачальник газу та нафти. Її долари є стабілізаційним резервом для багатьох банків Європи. Та й не треба забувати про внесок великої російської гуманістичної культури у світову...

Між тим, Росія вже дано не є у світі репрезентантом великої культури. Власне, великої культури як такої в Росії ніколи й не було. Було справді велике мистецтво. Прекрасне мистецтво. І був його Золотий і Срібний вік.

Але все це вже давно в минулому.

"Сострадательное" гуманістичне російське мистецтво повністю витіснили свого часу художня література й кінофільми про доблесть, самовідданість і патріотизм російської людини, котра героїчно повсякчас захищає Батьківщину, яку оточують злі, жадібні й жорстокі вороги. І тільки справжній росіянин може протистояти вселенському злу. У цьому місія Росії. Її особливе місце.

Месіанство, як принцип, уже кілька століть є наріжним каменем виховання й формування російської людини. Зрештою, комуністична пропаганда довела цей принцип до повного абсурду. Але режим Володимира Путіна спробував реанімувати те, що вже давно потрапило в нафталін.

...Як не сумно й жорстоко це визнавати, але якби в цьому нещасному Боїнгу були громадяни України, то реакція світу була б цілком прогнозовано трохи іншою. Така реальність.

Українці поки не вміють себе захищати. Бо не вміють жорстко ошкіритися й кинутися на свого переслідувача. Попри різницю в розмірах і вазі, попри велику палицю, котру тримає нападник у руці. Попри генетичний страх винищення й приниження, вироблений останніми століттями. Конформізм дав можливість українцям вижити, але вкрай заважає нині оформленню самодостатності нації.

А мудре світове співтовариство Володимира Путіна й російське керівництво за масове вбивство українців суворо б засудили, як і нині засуджують, висловили б чергову глибоку стурбованість політикою Кремля, – але продовжили б і далі виконувати свої договірні зобов'язання. Тобто поставляти Росії "Містралі", зброю, автомашини, електроніку, електротехніку й усе, що не виробляє й не може виробляти остання імперія. Бо вона насправді є гасовою лавкою, або ж автозаправкою Європи. Але дуже платоспроможною.

Однак несподіваний перебіг подій поставив це цивілізоване співтовариство в дуже незручне становище: як зреагувати на мавпу під російським триколором, котра кинула щойно гранату в гурт твоїх співгромадян, а решті протягує дуже багато бананів? І ще й купу грошей?

Як виявилося, дилема не така вже й проста. Але то дилема нормального, добре влаштованого, заможного й успішного світу, який, сподіваємося, неодмінно прийде до думки: якщо Путін збив Боїнг, то й Боїнг має його, врешті, збити, зупинивши істерію маленького закомплексованого пітерського хлопчика, за яким досі біжить великий щур.

А в українців немає іншого вибору, як брати до рук зброю, учитися нею користуватися й захищати власний дім. Як сказано в мудрій книзі: Бог не допоможе нам без нас.

Здається, цю мудрість українці вже зрозуміли. Усе останнє питання часу. Чи не так?

Віктор Мороз, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)