Донбасс тоже должен определяться: с кем он?

65 просмотров
Вторник, 16 декабря 2014, 13:56
Тарас Стецькив
общественный и политический деятель, народный депутат Украины I-IV, VI созыва

Останнім часом у війні на Донбасі знову заговорили про "перемир’я", а дехто навіть і про "мир". Путін, раптом, висловився про територіальну цілісність України та Донбас в її складі.

Ці заяви прозвучали відразу після його "несподіваної" зустрічі з президентом Франції Ф.Оландом, що повертався додому після візиту в Казахстан.

Паралельно на Заході (переважно у Німеччині) стали лунати "експертні" пропозиції про розумну децентралізацію України, потребу зробити вигідну пропозицію для Донбасу і т.д.

Очевидною є зміна тактичних підходів Кремля щодо України. І підштовхування України до цих підходів деякими європейськими лідерами.

Раніше розрахунок Путіна полягав у тому, щоб постійно тримати окупований Донбас зашморгом на шиї України, шантажувати ним Україну і гальмувати цим фактором її модернізацію і європейську інтеграцію.

Тепер Путін вирішив "повернути" розбомблений і зруйнований ним Донбас Україні, щоб ми фінансували його відновлення. При цьому, звичайно, зберігши за собою контроль за кордоном і можливість у будь-який момент для нового вторгнення та військових дій.

Путін не безпідставно вважає, що з таким тягарем Україні буде неможливо провести реформи і забезпечити інтеграцію до ЄС.

Це цинічний і підлий розрахунок, який не має нічого спільного з захистом російськомовного населення на Донбасі, про який постійно твердить російська пропаганда.

Вважаю, що в цій ситуації українська влада повинна зробити наступне.

Я виходжу з того, що політичне керівництво держави на сьогодні не готове військовим шляхом звільняти Донбас від окупації і силою відновити контроль за лінією кордону. Якщо залишати ситуацію такою якою вона є, тоді це вічно тліючий заморожений конфлікт, який буде розпалюватися як тільки Путіну буде потрібно.

Українська армія в такому замороженому конфлікті отримує не найкращу перспективу: сидіти в окопах і в кращому випадку очікувати ротацію. Армія, яка не воює, рано чи пізно, починає розкладатися і бунтувати, це аксіома.

Тому Україна має сказати: ми заберемо окуповану частину Донбасу і будемо його відновлювати за наявності трьох умов:

1. Росія відводить всі озброєні формування з Донбасу, припиняє фінансування бойовиків і дає можливість Україні відновити контроль за кордоном.

2. Всі біженці, які забажають, мають повернутися назад до своїх міст і сіл.

3. Під міжнародним контролем на окупованій частині Донбасу, а можливо і на всій території Донецької та Луганської областей, проводиться референдум з ким хоче жити Донбас: чи він хоче залишитися в складі України, чи хоче приєднатися до Росії.

Чітка і однозначна відповідь жителів регіону (якою б вона не була) дозволить раз і назавжди зняти всі спекуляції навколо приналежності Донбасу, усуне можливість шантажувати Україну при вирішенні питань її геополітичної стратегії.

Якщо Донбас хоче бути в складі України – і в складі України інтегруватися в НАТО та ЄС, то Україна візьметься не тільки за відновлення його інфранструктури, житла і виробництв, а й за кардинальну технологічну, екологічну та суспільну модернізацію цього краю, забезпечить його культурну самобутність. І разом з цим, за розслідування і покарання всіх військових злочинців – щодо них недопустима жодна амністія.

Але для цього повинен визначитися Донбас.

Бо як ні, то ні: в Конституції України передбачена можливість її територіальних змін.

У разі, якщо Донбас захоче відділитися, це питання виноситься на всеукраїнський референдум і народ України вирішує чи готова Україна мирно розійтися з тими, хто не хоче співіснувати з нею в одній державі.

Якщо відповідь буде позитивною, то мають бути забезпечені всі умови для нормального переселення в Україну всіх тих її громадян, хто бажає цього, натомість забезпечити вільний і цивілізований виїзд тим, хто бажає її покинути.

Всі можливості шантажувати Україну при вирішенні питань її геополітичної стратегії, повторюю, мають бути усунуті.

Тарас Стецьків, для УП



powered by lun.ua
Альтернатива суду. Как медиация помогает решать бизнес-конфликты
Суд — наиболее привычный способ разрешения споров. Однако процесс длится годами, выполнение решений — еще дольше, а доверие к институту минимально. Есть другой выход. (укр.)
Книги ко Дню Независимости. Украина через призму исторических фигур и событий
Считаю, что книги о украинском и качественные книги на украинском языке – необходимое веха в становлении независимости нашей страны. (укр.)
Борьба со строительными аферистами. О чем должно позаботиться государство
Строительные компании массово "замораживают" свои площадки, а обманутые граждане годами ждут квартиры. Пришло время для реформ. (укр.)
Украинцы в Польше и их права: о чем Зеленскому стоит поговорить в Варшаве
Владимир Зеленский должен поднять вопрос прав украинских мигрантов в Польше на встрече с Анджеем Дудой. Речь идет не только о правах украинцев за границей, но уже и об их безопасности.
Вопрос Донбасса: ориентиры для новой власти
Какие компромиссы украинцы считают приемлемыми для прекращения войны на Донбассе, какие существуют "красные линии", формат и нюансы переговоров по Донбассу, а также какой самый эффективный сценарий для Украины в вопросе его реинтеграции. (укр.)
6 причин, почему медреформу не все поддерживают
Какие проблемные вопросы в украинцев вызывает медицинская реформа. (укр.)
Крым: аннексированный или оккупированный?
В отличие от оккупации, аннексия как международно-противоправное деяние имеет другие правовые последствия и связана с изменением суверенитета (правового статуса) соответствующей территории. Следует избегать часто употребляемых терминов "аннексированный Крым" или "аннексия Крыма" – читайте почему. (укр.)