Знать, чтобы жить достойно

225 просмотров
Воскресенье, 15 ноября 2015, 10:47
Андрей Прилоус
горный инженер

Називаючи речі своїми іменами, можна зрозуміти, в якому потворному глухому куті ми опинилися і чи можливо з нього вибратися.

При цьому, важливо пам'ятати: держава з олігархічним урядом не має майбутнього.

Дійсно, антинародний, пов'язаний з фінансово-промисловими угрупованнями (ФПУ) тисячами зв'язків, уряд привів країну до краху.

Іншого варіанту і не могло бути у нерозвиненої молодої країни з відсталою промисловістю, затухаючою розбалансованою економікою, падаючим ВВП, галопуючою інфляцією, з правлячою верхівкою, що торгує з окупантами, корумпованим "правосуддям", бідним населенням. Та такою, що сидить на голці зовнішніх запозичень.

Модель держави, узаконена другим президентом, вичерпала себе, навіть не переживши свого хрещеного батька.

Держава приступила до пожирання самої себе, почавши з своєї головної складової – з народу. Продажні "вожді", служителі Системи, заморозили зарплати і пенсії, одночасно збільшивши тарифи і ціни, намагаючись таким чином наповнити розкрадений ними ж бюджет.

І це відбувається на тлі боротьби з патріотами, волонтерами та конкурентами, коли проти них масово стали застосовуватися обшуки, арешти та інші методи тиску.

Олігархія повністю розкрила свою антинародну сутність.

Знайомому пенсіонеру нічого не доплатили з обіцяного до пенсії ні у вересні, ні в жовтні. У листопаді він пішов у відділення Пенсійного фонду і запитав:

-  Де мої обіцяні тринадцять відсотків?

- У вас було 150 гривень індексації, – відповіли йому.

- Ну і що? – не зрозумів він.

- Раніше цю частину могли зняти, а тепер вона увійшла до складу пенсії, і її вже не знімуть.

- Але це ж була індексація за попередній період, – здивувався він – а де обіцяне за цей рік, коли інфляцію розкрутили понад п'ятдесят відсотків?

- Питання не до нас, – почув у відповідь. Розповідаючи про це, він плювався і кляв уряд останніми словами.

Чому наш народ все це терпить? Тому що він занадто свідомий, чи тому що "недоумкуватий"?

І те, і інше. А якщо точніше, то шиють в дурні його свідомо ті, хто біля головного корита.

Їм розумний народ не потрібен, бо він збагне, що до чого, і усуне штучно створені перешкоди на шляху.

Вихід у олігархії один: петляти, плутати сліди, брехати, засмічуючи людям голови так, щоб вони взагалі перестали розуміти, що відбувається, щоб самій якомога довше залишатися при владі.

Недомовленість, підміна понять, заміна суті масою другорядних деталей, витіснення важливих тем різними шоу, отупляючими "красивостями" і штучно викликаними емоціями, напівправда і відверта брехня, – заполонили ефіри.

Деякі люди перестали дивитися "5-й канал" тільки тому, що там на екрані почепили чужий, а тому неприродний для нашої країни слоган: "Україна uberalles" (Україна – понад усе").

Жадібних, аморальних, злодійкуватих людців зазвичай не підпускають до влади на гарматний постріл. Але кучмівська кланово-олігархічна модель Системи їх не просто допустила, вона сприяє їх просуванню наверх, забезпечуючи собі стійкість і процвітання.

А народу – бідність і злидні, державі – поступове розкладання і крах.

А середній українець мовчить. Він не обізнаний у політиці, йому втовкмачили в голову, що політика брудна справа, не для нього. Він не усвідомлює, що брудною політику роблять брудні політики, він не знає, як виправити обставини і чи можна їх виправити.

Він не розуміє, що відбувається в країні, чому після кожних виборів, де він голосує "як треба", жити стає все гірше, і чому навіть поляки починають холоднішати до проблем України.

Йому просто "забули" сказати, що в Польщі немає олігархів, і поляки практично відразу почали реформувати свою країну.

Наш обиватель ще не може повірити в те, що його тримають тільки за робочу скотину, але він вже розучився бути громадянином, він забув, що означає ним бути.

Залякуючи скороченням, місцеві мафіозі привчили його мало не плазувати на череві. Він змушений служити вірою і правдою цим "годувальникам", що зневажають закони. Він на відмінно знає лиш те, що йому дозволено – за кого слід голосувати, і кому підкорятися.

Пригнічує те, що деякі мислячі, творчі люди, представники інтелігенції, лікарі, вчителі, інженери, які за визначенням повинні бути на голову вище "пересічного", часто виявляються в повному невіданні про суть того, що відбувається.

Багато з них, особливо на Сході та Півдні країни, цілком серйозно стверджують, що Росія не агресор, Ахметов – рятівник окупованої частини Донбасу, а краща партія – це партія Регіонів.

До речі, це добре показали останні місцеві вибори. Людей остаточно заплутали. Ясно, що всі не можуть і не повинні знати всього. Але ті, що йдуть в авангарді суспільства, зобов'язані орієнтуватися у тому, що відбувається.

Так, деякі з них роз'їхалися по закордонах, інші підгодовуються в олігархів, треті животіють на випадкових заробітках. От і все. Сидимо по норах, чекаємо, коли нам доставлять наше вільне щасливе життя прямо додому.

Без капіталізму немає демократії. Жодну соціалістичну державу назвати демократичною неможна. Що за вибори були в СРСР з одного призначеного зверху кандидата? А у нас, де на одне місце претендує інколи десять кандидатів – це вже демократія?

Уточнюємо. Перш за все, в Стародавній Греції "демосом" вважався не весь народ, а тільки чоловіки, які могли приймати рішення. Не жінки, не раби і не охлос. А тільки ті, хто володів певною сумою знань.

Стосовно нас, нинішніх, де переважна частина не має поняття ні про програми кандидатів, ні про самих кандидатів, ні про те, хто їх спонсорує, і, отже, кому вони будуть "відбивати бабки" у разі обрання, виходить, що обирає не демос, а "охлос".

Так що у нас виборна система організована не як демократична, а як охлократична. Але головна проблема в тому, що вибирати дають тільки з обойм ФПУ.

Це, по-вашому, демократія? Іноді, правда, через жорстке сито відбору вдається прорватися особливо настирливим самовисуванцям, проте погоди вони не роблять і Системі не загрожують. Навпаки, своєю критикою влади вони підтримують в народі ілюзію демократії.

Капіталізм без конкуренції не працює. Для підприємців, які не наближені до влади, рядових буржуа, будь-який відступ від законів веде до втрати доходів.

При цьому, добре налагоджене антимонопольне законодавство не дозволяє чинити свавілля на ринку, а виробники вимушені завойовувати довіру споживача доступною ціною і хорошою якістю товару.

Олігархія ж заробляє за рахунок привілеїв, які дає їй влада. Саме звідси "ростуть ноги" корупції. Відповідно, ніякий олігарх, будь він хоч самим президентом, реально боротися з корупцією не зможе.

Це буде або імітація такої боротьби, або розправа з конкурентами. Тому буржуазії, середньому класу, потрібні закони, а олігархії – можливість їх обходити.

Монополізм, який "узаконили" ФПГ, неминуче веде до підвищення цін, зубожіння, загнивання і стагнації економіки. "Останній дзвоник" почав звучати ще при Януковичі. І в тому, що третій Майдан ще не вибухнув, заслуга нашого недосвідченого в боротьбі за свої права смиренного народу.

Погано людям – погано країні, добре людям – добре країні. Логіка і послідовність станів тільки така і ніяка інша. Не можна побудувати сильну країну руками нещасних знедолених громадян.

Вкладати в людину вигідно, професіонали це добре знають. А наша правляча верхівка продовжує втоптувати людей у злидні і безправ'я, не розуміючи, що тим самим позбавляє країну найменшого шансу на розвиток.

Добробут держави забезпечують не ті гроші, які вона споживає сама, а ті, які вона залишає громадянам.

Інакше ніякого розвитку країни не виходить. Ніяких реформ, жодних перспектив у країни не буде. А будуть ті ж ФПУ, клани, корупція, подальше розкладання і занепад країни з бідним та нужденним населенням. Хотіли цього? Отримайте. Ах, ви не хотіли ... не знали ... Ну, то йдіть, повчіться.

При цьому у своєму соціальному, моральному, "людському" розвитку наш народ далеко випередив владу. І тим, хто брав участь у Майдані, захисникам України, учасникам війни на Донбасі, волонтерам і всім, хто допомагав у війні з агресором, честь і хвала. Багато з них загинули або постраждали на війні, і всі вони заслуговують нашої найглибшої поваги і вдячності.

Але! Якби вони свого часу краще розібралися в системі управління нашою державою, то вони б не допустили олігархів до влади як під час Майдану, так і відразу після нього!

І надалі чистити смердючі авгієві стайні держави, до чищення яких фактично ще й не приступали, було б значно легше.

Ціна знань в наш час незмірно зросла порівняно навіть з недавнім минулим, бо значно зросла ціна помилок від незнання.

"О, сколько нам открытий чудных готовит просвещенья дух ...". Дух просвіти, Пізнання – ось завдання, з вирішенням якого може початися рух суспільства до розвитку та процвітання.

Тільки після засвоєння хоча б основ системи знань про навколишній світ, суспільство і місце в ньому людини, формується світогляд, який дає можливість бачити загальну картину світу.

Тоді легко буде відрізнити "Гегеля від Бебеля, Бебеля від Бабеля", і так далі, аж до "президента від олігарха". Тоді вже легше буде збагнути, "яку державу нам будувати".

Чим колись так сильно цікавився звиклий до постійних підказок партійних суфлерів обмежений Кучма. При цьому, бажано, щоб нові лідери, "вчителі нації", володіли не лише аналітичним, але й понятійним мисленням.

Нагадаємо педагогічну мудрість: "вчитель перестає бути вчителем, коли перестає вчитися". Доповнимо: громадянин перестає бути громадянином, коли перестає розуміти, в якому суспільстві він живе.

Так, панове, бути громадянином  дуже відповідально. Це означає, що треба відповідати не тільки за себе і свою родину, але й за свою країну. "Якщо не я, то хто?" – з такими словами справжні Громадяни йшли захищати Україну від загарбників.

Настав час і іншим громадянам попрацювати на спільне майбутнє: очистити напіврозкладений державний апарат від накипу і слизу, максимально скоротивши і спростивши його, – завдання не менш важливе і складне, ніж відстояти незалежність країни.

Вектор життя країни, як і окремої людини, повинен бути спрямований у майбутнє. Тому необхідно навчитися прогнозувати і творити майбутнє. Хоча знати минуле не менш важливо.

За великим рахунком, вже зараз має бути готовим, хоча б у проекті, технічний уряд перехідного періоду, що складається з професіоналів високого класу, авторитетних, розумних, досвідчених фахівців різних напрямків.

Їх в країні достатньо, не всі виїхали, а деякі можуть і повернутися. І вони вже повинні поповнювати свої знання і досвід, відточувати майстерність у бесідах, диспутах, на семінарах, навчаючи всіх бажаючих.

Тому що термін нинішніх мародерів, схоже, добігає кінця, а перед кінцем опір ФПУ/ОЗУ не слабшатиме, він може тільки посилюватися.

Ті, біля головного корита, будуть відбиватися від правди з останніх сил. І треба бути готовим піднімати і чистити від мерзоти країну, що захлинається в смердючій багнюці.

Андрій Прилоус, для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)