Как разорвать хищные объятия московских попов...

7888 просмотров
Суббота, 20 февраля 2016, 12:39
Валерий Степаненко
для УП

Тиждень минув, відколи на летовищі Хосе Марті в столиці Куби Гавані відбулася перша в історії зустріч найвищих достойників Римсько-Католицької та Російської Православної Церков.

Присвячені Україні пункти Декларації, підписані в ході цієї епохальної зустрічі, суперечливі, містять свого роду "плювок" в бік українських греко-католиків, фактично визнають розв'язану Московією агресію проти України громадянською війною та натякають на канонічність РПЦ на нашій території.

Очевидно, що текст гаванської Декларації готувався московськими церковниками за погодженням з Кремлем. Не зрозуміло лише чому Папа Франциск підписав подібну Декларацію навіть без жодних застережень.

Особливо, якщо брати до уваги, що Папа є не лише душпастирем всіх католиків світу, у тому числі і українських католиків східного обряду, а й політиком і державним діячем, який стоїть на чолі держави Ватикан.

Так, у пункті 25 Декларації стверджується: "Сьогодні очевидно, що метод "уніатства" колишніх століть, який передбачає приведення однієї громади в єдність з іншою шляхом її відриву від своєї Церкви, не є шляхом до відновлення єдності.

У той же час, церковні громади, котрі з’явилися в результаті історичних обставин, мають право існувати і робити все необхідне для задоволення духовних потреб своїх вірних, прагнучи до миру з сусідами. Православні і греко-католики потребують примирення і знаходження взаємоприйнятних форм співіснування".

У пункті 26 висловлено ставлення до подій на Донбасі: "Ми сумуємо з приводу протистояння в Україні, що забрало уже безліч життів, що заподіяло незліченні страждання мирним жителям, що кинуло суспільство в глибоку економічну й гуманітарну кризу.

Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, громадської солідарності і діяльної миротворчості. Закликаємо наші Церкви в Україні працювати для досягнення суспільної злагоди, утримуватися від участі в протиборстві і не підтримувати подальший розвиток конфлікту".

У пункті 27 Декларації йдеться: "Висловлюємо надію на те, що розкол серед православних віруючих України буде подолано на базі чинних канонічних норм, що всі православні християни України житимуть в мирі та злагоді, а католицькі громади країни цьому сприятимуть, щоб наше християнське братство було ще більш очевидне".

У той же час канонічність Церкви московського патріархату в Україні заперечують Вселенський (Константинопольський) патріарх та перші "за честю" патріархи чотирьох східних церков, адже це не підтверджується Томосом 1589 року, наданим московській Церкві та частково Томосом 1924 року, наданим Польській Православній Церкві.

Як відомо, Томос надається предстоятелем "материнської" помісної православної церкви – Вселенським патріархом у наведених вище випадках – для підтвердження надання підлеглій церкві автокефального (самоврядного) статусу, а також для визначення її канонічної території, тобто меж юрисдикції.

Зрозуміло, що сучасна територія України і Білорусі не були включені до Томоса, наданого Вселенським патріархом московській церкві в 1589 році, а тому території обох країн не є канонічними територіями РПЦ. Вже тому будь-які звинувачення на адресу УПЦ КП з боку РПЦ в неканонічності є блюзнірськими і юридично нікчемними.

Підписана в Гавані Франциском і Кірілом Декларація зміцнює позицію РПЦ на запланованому на червень цього року на Криті Всеправославному соборі, де, зокрема, планувалося – за наполяганням РПЦ це питання з порядку денного вже знято, хоч воно актуальне не лише для української Церкви, а й, наприклад, для македонської та чорногорської – формалізувати процедуру отримання православною церквою статусу помісної, себто автокефальної чи самоврядної.

Сьогодні для цього потрібна формальна згода всіх православних патріархів після згоди "материнської" Церкви, що фактично унеможливлює отримання самоврядного статусу метрополією так званою УПЦ МП, яка всупереч православним канонам перебуває в юрисдикції РПЦ.

Московські попи радше задушать всіх українських православних християн у своїх цупких, хижих обіймах, ніж відпустять їх на волю, адже парафії РПЦ в Україні не лише приносять прибутки, а й дають змогу майже відкрито і цілковито безкарно проводити серед віруючих агітацію і пропаганду в імперському, антиукраїнському дусі.

По суті, РПЦ на сьогодні є підрозділом агітпропу ФСБ, який відкрито проводить антидержавну діяльність в Україні. При чому робить за рахунок коштів українських прихожан.

Попередній Папа Іван Павло ІІ ніколи б нічого подібного не підписав. І не лише тому, що його мати була полонізованою українкою, а й тому, що він, пізнавши на власній шкурі всі принади совіцької окупації, здавав собі справу з того, що всі очільники РПЦ є одночасно й агентами московських спецслужб і до підписання з ними якихось спільних заяв потрібно ставитися дуже виважено і відповідально.

РПЦ має в Україні ледь не половину всіх своїх парафій взагалі і чи не утричі більше парафій, ніж УПЦ КП. Але понад 40% українців підтримують саме Київський Патріархат, а не РПЦ, у якої близько 20% віруючих в Україні.

Варто також зазначити, що РПЦ утримує у своїй юрисдикції також Молдовську, Латвійську та Білоруську православні Церкви, а також має єпархії в інших колишніх республіках СССР.

Останнім часом в Інтернеті тиражується новина про буцімто масовий перехід приходів РПЦ, до УПЦ КП. Близько 70 парафій РПЦ перейшло до УПЦ КП останнім часом, у тому числі і парафія в рідному селі на Буковині митрополита РПЦ в Україні Онуфрія.

На жаль, це не можна вважати масовим переходом, адже якщо такий темп збережеться, то потрібно буде цілих 200 років щоб в Україні припинила існування остання парафія РПЦ.

Переважна більшість кліру РПЦ люто ненавидить українську Україну, забороняючи українцям навіть молитися рідною мовою. Проти богослужінь українською виступив нещодавно і митрополит РПЦ Онуфрій. Лише в західних регіонах країни богослужіння в церквах РПЦ здійснюється рідною мовою. І то лише тому, що інакше віруючі відразу поставлять питання про зміну патріархату.

Хоч РПЦ і просторікує про церковно-слов'янську мову богослужіння у своїх церквах, але то облуда, адже мову богослужінь максимально підігнано під живу розмовну московську мову. Та й вимова у церквах РПЦ зовсім інша, ніж у церковно-слов'янської мови, якою правили колись давно в Києві.

Ця вимова, до речі, збереглася на Закарпатті, де до жовтня 1944 року приходів РПЦ взагалі не було, а всі українські церкви належали до окремої греко-католицької єпархії, підпорядкованої безпосередньо Ватикану. Наразі більшість православних церков на Закарпатті належить до РПЦ, хоч мовою богослужіння в них є українська.

Минулого року довелося побувати на Закарпатті в мальовничому українському селі Довге на березі річки Боржава. Там в центрі села зовсім поруч знаходяться римо-католицький костел, основна маса прихожан – словацька національна меншина, греко-католицька та православна церкви.

Православна церква – вона збирає щонеділі найбільшу кількість віруючих – раніше належала греко-католикам, в ній є лави для сидіння. Якоїсь суттєвої різниці в православному та греко-католицькому богослужінні не помітив. Конфліктів між віруючими різних конфесій теж.

Найбільше приголомшливим є той факт, що більшість православних церков на Галичині також належать до РПЦ, а Почаївська Лавра на Тернопіллі є ледь не оплотом "рускаго міра" в західному регіоні.

Кажуть, що значна частина монахів Почаївської Лаври є переодягненими агентами московських спецслужб. Українську мову там фактично заборонено, всюди панує антиукраїнський дух.

Як таке взагалі може бути? Куди дивиться СБУ та інші державні органи?

Такий стан справ зумовлений, певне, тим, що незважаючи на те, що церква в Україні відокремлена від держави, церковні питання, як, до речі, і мовні, є політично дуже чутливими. Влада боїться їх як чорт ладану, вдаючи, що просто не помічає.

Але такий підхід працює проти України як держави українського народу. Адже московські попи в Україні не лише ведуть – часто відкрито – агітацію проти української Держави, благословляють промосковських та московських бандитів на Донбасі, а й самі часом воюють в їхніх рядах зі зброєю в руках. Принаймні такі випадки зафіксовані.

Україна повинна мати власну помісну православну церкву. Діяльність РПЦ в Україні має бути заборонена як антидержавна, що вже мало місце у випадку з КПУ.

На жаль, з причини відсутності єдності в українському православ'ї, наявності церковних чвар та розбрату між представниками різних православних конфесій, а також беручи до уваги агресію Московії на Донбасі, держава навряд чи зможе дозволити собі вдатися до такого рішучого кроку.

Тому патріотам України потрібно проводити роз'яснювальну роботу серед церковних приходів РПЦ, спонукаючи їх до переходу до УПЦ КП.

Українське православ'я має вирватися з хижих обіймів недорікуватих і злодійкуватих московських попів.

Звісно, що РПЦ та 5-а колона Кремля в Україні чинитимуть цьому шалений опір.

Але, як каже східне прислів'я, собаки гавкають – караван іде далі.

Валерій Степаненко, для УП



powered by lun.ua
Собирается ли "зеленая команда" превращать советское высшее образование в европейское?
Сказать, что ничего не изменилось в высшей школе за годы независимости было бы неискренне. Но еще менее искренне было бы сказать о каких-то существенных изменениях. (укр.)
США помогут: как сжиженный газ меняет европейский энергорынок
Киеву необходимо активизировать строительство газопровода-интерконнектора между Польшей и Украиной. Мы должны получить максимум благ от удачной политической конъюнктуры.
Пять мифов о налоговых инициативах "Слуги народа"
Законодательные инициативы "Слуги народа" в налоговой сфере быстро обросли мифами. Я хочу развенчать основные из них. (укр.)
Мир ценой государства: в этом ли счастье?
Требуя мир здесь и сейчас, каждый из нас задуматься над его ценой и готовы ли мы ее платить. (укр.)
Почему обличители коррупции – это прорыв для Украины?
Украина сейчас имеет уникальный шанс получить надежный инструмент в борьбе с коррупцией, а также гарантировать обличителям коррупции не только надежную защиту, но и финансовое вознаграждение. (укр.)
Как снизить цены на лекарства в Украине
Преодоление "вечнозеленых патентов" и усовершенствование законодательства в сфере снабжения лекарств на территории Украины – пазл, который составляет уже третье Правительство в Украине после Революции Достоинства. (укр.)
К 30-летию легализации УГКЦ: поход по улицам Львова 17 сентября 1989
В день 50-лиття начала "Золотого сентября" свыше 250 тысяч людей вышли на улице Львова, требуя легализации Украинской Греко-католической Церкви. (укр.)