Конкурс в ГБР на экваторе: тест на добропорядочность

Будь-який конкурсний відбір – це технологія, тобто послідовність різних за формою і змістом етапів, спрямованих на досягнення єдиного кінцевого результату – обрати кращого/кращих.

Це означає, що остаточний результат не залежить від якогось одного етапу, а є наслідком комплексу заходів відбору. Технологія конкурсу дозволяє сформувати цілісне уявлення про кандидата, що складається з таких пазлів, як рівень його професійної підготовки, ділових та особистісних якостей, біографічних даних тощо.

Сьогодні існує ціла наука конкурсного відбору персоналу, у межах якої найбільш релевантними вважаються наступні методи: тестування, ситуаційне моделювання, рольові ігри, дискусія, публічний виступ, аналіз документів, оцінка рефератів та експертне опитування.

Якщо уважно ознайомитися зі статтею 5 Регламенту Конкурсної комісії, проаналізувавши передбачені в ній етапи, вимоги про надання кандидатами есе, публічного захисту свого бачення перших кроків на керівній посаді в ДБР, послухати питання на співбесідах, – то стане очевидним, що комісія прагне забезпечити максимально об’єктивну технологію конкурсного відбору.

Тим більше, що мова йде про обрання керівного тріумвірату одного з ключових органів в правоохоронній системі країни.

На даний момент пройдено вже половину етапів конкурсу.

За результатами кількох тестувань та шерегу співбесід, комісія визначила кандидатів з кращою комбінацією професійних знань та управлінським потенціалом (включаючи розуміння адміністративних завдань, зокрема як побудувати структуру ДБР від центрального рівня до територіальних управлінь).

Тести складали і проводили експерти, у тому числі із міжнародних організацій, есе і свої бачення діяльності ДБР кандидати захищали публічно. Спостерігати за процесом тестування завдяки прямій трансляції могли всі охочі, для представників ЗМІ монітори були виведені в окремий зал, поспілкуватися з кандидатами журналісти мали змогу відразу після здачі ними тестів.

Відтак, на екваторі конкурсного відбору маємо результат – список із 19 конкурсантів, котрі боротимуться за право очолювати ДБР у наступних етапах.

Тих, хто рахує бали кандидатів і на цій підставі визначає "фаворитів" конкурсу, хотілося б ще раз закликати прочитати регламент і "теорію конкурсів" – підсумки кожного етапу не сумуються для фінального відбору.

Якщо конкурсант набирає найбільшу кількість балів, наприклад, за співбесіду, це аж ніяк не робить його фаворитом конкурсу загалом. Його показник – відображення його успіху саме під час співбесіди.

Високі результати на окремому етапі конкурсу не роблять автоматично жодного претендента керівником ДБР і навіть не дають йому жодних пріоритетів, звичайно, окрім пропускного квитка до наступного етапу.

Друга частина конкурсу, яка розпочнеться незабаром, має метою перевірку і тестування кандидатів за одним з найважливіших критеріїв – критерієм доброчесності. По суті, усі попередні методи відбору були спрямовані на виявлення професіоналів, чиї знання, навички і досвід дозволили б ефективно керувати Державним бюро розслідувань.

Але чи завжди професіонал (із системи чи поза нею) здатен очолювати надважливий орган з ключовими правоохоронними функціями? Чи достатньо одного лише професіоналізму для цього?

Очевидно, що ні. Такий суто технократичний, позитивістський підхід залишає за дужками вкрай значущі морально-етичні якості кандидата.

Тому другий етап включатиме спецперевірку, власне – тест на доброчесність, а також психофізіологічне випробування на поліграфі.

"Детектор брехні" вперше на законодавчому рівні застосовуватиметься в такого роду конкурсах як окремий етап з метою виявлення можливих правопорушень, вчинених претендентом на посаду в минулому. Результати такого дослідження не є відсіювальними, але як інформація ймовірного характеру будуть використані під час проведення співбесіди з конкурсантом.

Тієї самої заключної співбесіди з рейтинговим голосуванням, котра й визначить остаточних переможців конкурсу.

У цій частині конкурсного відбору позиція громадськості набуває особливого значення. Не політиканство, не зрадофільство і не спекуляції чи гадання – а конкретні персоналізовані питання, котрі хвилюють чи не дозволяють, на думку будь-якого небайдужого громадянина, обійняти конкретному кандидату посаду в ДБР, на яку він претендує.

Безумовно, що всі порушені конкретні питання будуть вивчені, наскільки це практично можливо, і стануть предметом обговорення з кандидатом на співбесіді.

Адже зрілість суспільства полягає у здатності робити свідомий вибір, керуючись об'єктивними фактами і обставинами.

Вирішальна співбесіда буде складною, бо інакше неможливо.

А значить, інакше й не буде.

Татьяна Слипачук, спеціально для УП