Донбасс: тяжело нести и жалко бросить. Может, просто отставить?

3526 просмотров
Пятница, 25 октября 2019, 09:00
Виктор Мороз
политический обозреватель

Важко зрозуміти резони нашого молодого президента у прагненні до переговорів на найвищому рівні, але не думаю, що він розраховує на фантастичний сценарій поступки Путіна у війні на Донбасі.

Тоді для чого з такою впертістю він закликає до зустрічі лідерів Нормандської четвірки? Невже сподівається, що йому допоможуть Макрон і Меркель? Вони, може, й хотіли б.

Не для того кремлівський вождь розв'язував цей кривавий конфлікт, щоб своїми вчинками піднімати авторитет української влади. Як і зміцнювати українську державність.

Його головне й стратегічне завдання: ослаблювати Україну й не дати їй вирватися із замкненого кола російської імперії. Навіть ціною ослаблення власної держави, суттєвого погіршення прожиткового рівня її громадян і втрат у доходах за останні роки на 13%.

Авторитетні міжнародні фахівці стверджують, що Крим і Донбас вкупі з санкціями щороку коштують Росії близько $10 млрд. 4% ВВП. Це дуже багато.

І хоч спостерігачі кажуть, що Росія потроху закипає, але кремлівська клептократія має чимало холодної води, щоб влаштувати для гарячих голів холодний душ. Принаймні для початку запропонувати відкидати сніг в Сибіру.

Тим більше, що російський уряд накопичив резерву $530 млрд і ця "подушка" дає можливість час від часу підкидати особливо незадоволеним якусь копійку й таким чином гасити пожежі.

Далеке майбутнє, як і модернізація катастрофічно застарілої Росії, ні Путіна, ні його команду не цікавлять.

Отже, чим більше і настирливіше наш молодий і ще не зовсім досвідчений лідер наполягатиме на особистій зустрічі, навіть натякаючи на певні компроміси, тим більше Кремль висуватиме умов, котрі, як правило, дуже схожі на умови здачі в полон. Не думаю, щоб про це мріяв Володимир Олександрович.

Нам би в цій ситуації своє робити. Правда полягає в тім, що зараз на тих принизливих умовах, на яких наполягає Москва і проти яких не особливо заперечує Захід, Донбас Україні не потрібен.

Практично промислово знищений і поруйнований край, який перебуває у стані критичної екологічної небезпеки, з досить ворожим у масі своїй населенням, нині Україні самостійно не підняти і не освоїти.

І якщо реально, то нам ніхто не допоможе.

Захід занурюється у стан стагнації. Їм не до України, враховуючи ще й проблему біженців із Близького Сходу, котрі сунуть на Європу усіма можливими й неможливими способами.

Але в жодному разі ми не станемо відмовлятися від своєї землі.

Просто треба дати зрозуміти, що Україна, зайнята нині модернізацією держави і її інститутів, не дуже прагне отримати для себе велику халепу у вигляді нинішнього Донбасу.

Так, ми готові до реалізації "формули Штайнмаєра" з проведення виборів у тимчасово непідконтрольних Києву районах Сходу України, але на європейських стандартах і за законами країни, куди збирається інтегруватися Донецьк і Луганськ.

Отож, спочатку безпека, роззброєння незаконних угрупувань, виведення в Росію всієї важкої техніки, відкликання всіх російських спеців, заведення міжнародної адміністрації з миротворчим контингентом в купі з українською поліцією, котрі б забезпечували б порядок на бунтівних територіях.

Взагалі вимога, котра нещодавно пролунала щодо необхідності першочергового розформування так званих ДНР і ЛНР і підтвердження принципу "спочатку безпека, а потім вибори", – це те, що треба в цій ситуації. І, судячи з розгубленості російської влади, котра була в шоці від несподіваного нахабства, цього разу випад було спрямовано в самий центр проблеми.

Іншими словами, треба українським лідерам дати прозоро зрозуміти, що це не нам, а Росії вкрай потрібно нині розв'язати проблему війни в Донбасі. Адже стагнація в Росії вже наступила. І перспектив на одужання ніяких. І про це вже нині досить відверто говорять навіть у підконтрольній російській пресі.

Але для цього треба припинити будь-які розмови про відведення військ, котрі деморалізують і українські війська, і місцеве населення, що вже інтегрувалося в українські реалії. І на повну використати американські контрбатарейні радари, котрі вже давно є в українських військах, але про їхню роботу й успішні дії ми дуже мало чуємо. А вони дають добрий ефект для тих супротивників, котрим досі кортить постріляти в українську сторону. Якщо вони отримуватимуть негайну відповідь упродовж кількох хвилин, то дуже швидко кількість охочих постріляти радикально поменшає. Плюс найширше і найефективніше використання антиснайперських комплексів, котрі закуплені й є на озброєнні в ЗСУ.

Врешті, не треба боятися й можливих виборів на бунтівних територіях. Ми на них маємо погодитися лише на умовах міжнародних стандартів і українських законів.

Так, місцеве населення перебуває під впливом російської пропаганди й може не тих людей обрати. Звичайно, може. Але українське ЦВК, треба думати, допустить до виборів лише громадян України, яких в тому краї вже зовсім небагато лишилося. Принаймні, найактивніші вже давно поздавали свої паспорти громадян України і отримали паспорти громадян ДНР-ЛНР. А потім і громадян Росії. А іноземні громадяни в українських виборах, як відомо, участі не беруть…

Це не означає вибір до влади абсолютно проукраїнських активістів. Але й одіозно проросійських там буде мінімум. Для початку цього буде досить.

Але, якщо реально, то вибори – проблема досить віддаленої перспективи. Українській державі нині варто подбати, щоб максимально позбутися пут на ногах, котрі прагнуть ривка. Тому швидке й успішне впровадження реформ – це головна запорука перемоги в російсько-українській війні.

Тут співголова Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Лешек Бальцерович, який сформулював це правило, надзвичайно правий. Ніяких інших шляхів у найближчій перспективі розв'язання проблеми Донбасу, а услід і Криму, в України немає.

І, виходячи з цієї логіки, українському президенту зараз немає ніякої необхідності в своїх ініціативах нариватися на принизливу негативну відповідь. Тим більше чогось суттєвого очікувати від нормандських партнерів, перейнятих своїми проблемами. Україна може й самостійно нині дати собі раду, не відштовхуючи, звичайно, своїх прихильників, порадників і помічників.

Але тільки якомога швидший успіх української економіки, рішуче реформування й модернізація країни розставить усі крапки в геополітичному балансі не тільки регіону, а й Європи. А згодом, зміцнившись, набувши сил і авторитету, можна буде ставити питання щодо втрачених територій.

Із слабкими одна розмова. Із сильними і успішними – зовсім інша.

Тому Володимиру Зеленському можна порадити якомога менше сподіватися на свого російського колегу. Як і на славнозвісний нормандський формат. І все зробити для зміцнення України, як передумови успіху його президентства. Чи не так?

Віктор Мороз, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Внимание! Мы включили премодерацию. Комментарии появляются с задержкой.
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)