Город построен, а воды нет, или Почему ирпенская вода нуждается в системных решениях

Четверг, 22 октября 2020, 14:00

Українські міста все більше стикаються з дефіцитом питної води. Ще кілька років тому на слуху така проблема була лише у Львові. Однак що далі, то "дзвіночків" про не кращі справи з водопостачанням все більше. 

Ірпінці поки потерпають від цього переважно влітку. Однак якщо не підійти до вирішення питання води стратегічно, то досить скоро доведеться говорити не лише про призупинення нового будівництва, а й про подачу води по годинах.

Система водопостачання Ірпеня від початку формувалася в розрахунку на курортне містечко з садибною забудовою, – містянам вистачало десятка свердловин, і тут навіть колись виробляли місцеву мінеральну воду. 

Водопостачання в місті практично повністю через центральний водогін, навіть у приватних садибах, а централізована "київська" каналізація наче дає змогу забезпечити якісні комунальні послуги та хорошу екологічну ситуацію. 

Зараз Ірпінь лишається одним з небагатьох міст України з повністю артезіанським водопостачанням. 

КП "Ірпіньводоканал" обслуговує понад 60 тисяч населення (включаючи сусідні населені пункти), на його балансі – понад 100 артезіанських свердловин, 15 насосних станцій, 4 станції водопідготовки і знезалізування. Свердловини використовують воду Бучакського горизонту глибиною 60–80 метрів та Сіноманського горизонту, 100–120 метрів, і основною проблемою є високий вміст у ній заліза.

Наразі ситуація з водою в Ірпені більш-менш нормальна, і стратегія розвитку водоканалу – розширювати потужності водопідготовки і знезалізування, аби вода зі свердловин спочатку потрапляла до них, далі – до резервуарів чистої води, а вже з них – до споживачів. Це вже чиста і якісна артезіанська вода, яку можна пити з крану.

Будуються нові станції на вулиці Чехова, поблизу Стоянки, вони мають досить високу проєктну потужність. КП "Ірпіньводоканал" поступово перебудовує систему водогонів. Це має вирішити в більшій мірі і проблему "іржавої" води, що "стікає" з кранів після відключень водопостачання. 

Свердловини часом засмоктують пісок та мул, що потрапляє в труби і осідає на дні, а коли відбуваються відключення, а потім різка подача води, все це потрапляє в домівки споживача.

Читайте також: Ірпінь – Київ: дістатися центру чи хоча б до метро


Працюй там, де живеш: як запустити місцеву економіку

Аби води вистачило! Перший "дзвіночок" – дефіцит води влітку, коли збільшується споживання води для поливу у садибах. І можна було б говорити про "сезонні труднощі", якщо не згадувати про високі темпи будівництва: за минулі 4–5 років у Ірпені збудовано понад 1 млн кв.м. житла, населення міста зросло вдвічі. І це не межа, адже забудова триває.

КП "Ірпіньводоканал" – одне з найкращих підприємств галузі в Україні, однак він "не встигає" за зростанням споживання. Підприємству вдалося побороти проблему незаконних підключень, майже скрізь стоять лічильники з можливістю передачі даних в режимі онлайн, та потрібні системні дослідження, чи вистачить води для подальшого зростання міста.

Вже зараз можна говорити про дефіцит земельних ділянок для нових свердловин. Так, якщо ще кілька років тому у Ірпені щороку вводилося в дію 4-6 нових свердловин, то зараз – лише 2-3. Свердловини потрібно розміщувати на певній відстані одна від одної, вони потребують земельні ділянки, влаштування відповідних охоронних зон, а в місті таких ділянок вже майже не залишилося.

Тож нам потрібен комплексний аналіз ситуації і бачення перспектив водопостачання в майбутньому. Вже зараз необхідно проводити додаткові розвідки водоносних горизонтів, можливо, у лісі або у селах та територіях, що приєдналися до Ірпінської громади. 

Водночас варто проаналізувати і плани забудови – чи відповідають видані технічні умови перспективним можливостям водоканалу, чи не доведеться місту зробити вимушену "паузу" у розвитку через нестачу води у найближчому майбутньому. 

Часом можна почути і про альтернативне рішення – прокласти водогін з Києва, аби використовувати дніпровську воду. З точки зору резервного водопостачання рішення видається хорошим, але варто враховувати, що київська вода піддається хлоруванню, тоді як ірпінська потребує лише знезалізування і є повністю артезіанською. Та й яким буде "цінник" води з Києва, де також чимало будують, – питання.

Інший бік взаємин зі столицею, і не в перспективі, а вже зараз – каналізація. Наразі стоки з Ірпеня надходять до системи Києва. Місто платить чималі кошти, і якою буде політика Київводоканалу щодо передмістя в майбутньому – невідомо. 

Тому Ірпеню доречно вивчити питання щодо спорудження власних потужностей з очищення стічних вод. Сучасні технології дозволяють зробити такі об’єкти досить екологічними, але знову ж питання землі і коштів.

Тож вже зараз, не відкладаючи, Ірпеню потрібне комплексне бачення розвитку системи водопостачання і водовідведення, це запорука перспективи міста і комфортного проживання ірпінчан.

Богдан  Карпенко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua

Как и о чем разговаривать с украинцами в ОРДЛО?

4 победы Украины: чем решение НАТО важно для Киева

Игры с прожиточным минимумом

Уроки полковника Евгения Коновальца

Законопроект об изменении статуса НАБУ: кто из депутатов правками хочет уничтожить независимость Бюро

Польский рынок труда для украинцев