Как и о чем разговаривать с украинцами в ОРДЛО?

Вторник, 15 июня 2021, 09:00

В умовах гібридної війни інформація може бути потужнішою за зброю. Це добре усвідомлює Росія, яка фактично монополізувала інформаційний простір тимчасово окупованих районів Донецької і Луганської областей та Кримського півострову. 

Пішов восьмий рік, як  жителі так званих "ДНР-ЛНР" живуть ніби у паралельній реальності,  викресленому комунікаційному просторі, споживаючи пропаганду та фейки.

Наслідки цього споживання даватимуться взнаки довгі роки навіть після повернення тимчасово окупованих територій.

Але з іншого боку, навіть не маючи (поки що!) технічних можливостей для охоплення тимчасово окупованих території (ТОТ) та частково "сірої зони" українським мовленням, ми маємо максимально використовувати всі наявні канали комунікації й прискіпливо працювати над контентом, щоб вже зараз розпочати "ментальне повернення" людей із ОРДЛО та доносити українські наративи.

На жаль, системної роботи з інформацією та комплексної протидії дезінформації "з-за порєбріка" досі все ж таки немає.

Саме це зафіксувало експертне дослідження "Інформаційна реінтеграція тимчасово окупованих територій", проведене у квітні за ініціативи Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію". 

Загалом ми опитали 26 експертів – представників ГО, незалежних аналітичних центрів, міжнародних організацій, Національної ради з питань теле- і радіомовленя та журналістів.

Оцінюючи ефект Стратегії інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей (2006-2020), майже 85% учасників дослідження констатували, що вона не посприяла розбудові системної державної політики в цій сфері.

Чому так сталося?

Майже 58% вважають, що для належної реалізації Стратегії не вистачило ресурсів. 

На думку 53% експертів, інформаційна реінтеграція взагалі не має чітких пріоритетів. Ще для 52% опитаних Стратегія вірно визначає проблеми, але не повною мірою шляхи їх вирішення.

Останній момент дуже важливий, адже ми намагалися дослідити не тільки чинний стан справ, але й з’ясувати, що робити далі. Зокрема, що додати, що, можливо, оновити в Стратегії, щоб її пріоритети стали більш зрозумілими, а напрями підкріплювалися результатами.  

У спрощеному вигляді відповідь звучить так: для того, щоб тебе почули, треба знати, з ким ти розмовляєш та що саме хвилює співрозмовника.

Читайте також: Інформаційна безпека: ще один фронт боротьби за Україну, за який має нести відповідальність держава

У нову редакцію Стратегії доцільно закласти двосторонній вимір комунікації з мешканцями ТОТ, який насамперед передбачає чітке розуміння цільових аудиторій. Серед них варто виділити, як мінімум, ідейних проукраїнських та проросійських жителів ОРДЛО, а також населення з нейтральними поглядами. 

Окремо варто зосередитися на молодіжній аудиторії з ТОТ. Наприклад, доносити до неї інформацію про спрощений вступ до українських вишів, аби випускники переїжджали на вільні території України.

Для кожної з цільових аудиторій потрібно створювати "свій" контент. Наразі й з цим є проблеми. 

На думку переважної більшості експертів (80%), наявний контент, скерований мешканцям ТОТ, не відповідає їх запиту. 

Серед тем, що насправді турбують наших співгромадян в окупації, – доступ до соціальних і адміністративних послуг, умови перетину КПВВ, відомості про державну політику реінтеграції та перспективи наших співгромадян на тимчасово окупованих територіях після деокупації – амністія, розуміння колаборації, компенсації та решта питань перехідного правосуддя. Ці теми варто комунікувати у першу чергу.

Але як комунікувати, якщо нам не вдалося ані поширити українське ефірне мовлення у потрібному обсязі на ТОТ, ані нейтралізувати теле- та радіосигнали з боку ТОТ на підконтрольні території? 

Один з очевидних способів – встановлювати ефективну комунікацію з вимушеними переселенцями, які або перетинають КПВВ, або постійно підтримують контакти з родичами та друзями на ТОТ й, отже, є важливими посередниками.

До молодіжної аудиторії варто звертатися в онлайн-ЗМІ та соціальних мережах, а ось для жителів зрілого віку все ще актуальними є "паперові" видання – регіональні та суто локальні. Йдеться передусім про мешканців підконтрольних частин Донецької і Луганської областей, як про окрему цільову аудиторію.

Аби говорити з мешканцями ТОТ, образно кажучи, "спільною мовою", обов’язковою складовою оновленої Стратегії мають стати дослідження суспільної думки, які унаочнюють страхи та очікування українців. 

Регулярне проведення кількісних опитувань в ОРДЛО навряд чи можливе через ризики як для інтерв’юерів, так і для респондентів (хоча час від часу вони все ж таки здійснюються), але натомість певним "барометром" можуть стати результати фокус-груп або експертних досліджень. 

Інформаційна реінтеграція передбачає спілкування не тільки з мешканцями ТОТ, але зі всім українським суспільством, адже йдеться не про (контр)пропаганду, а про грамотне інформування та відкритий діалог. 

74% учасників нашого опитування вважають, що комунікація влади з суспільством стосовно російсько-української війни не є системною так само, як і комунікація з мешканцями ТОТ. 

Читайте також: Москітний флот медійних проєктів: наш рецепт перемоги в інформаційній війні

Щоб виправити це, експерти пропонують дотримуватися політики "єдиного голосу", таргетувати повідомлення для різних цільових аудиторій та доносити інформацію до різних ЦА зрозумілою для них мовою, сформулювати чіткі меседжі про перспективи реінтеграції, включно з перехідним правосуддям, а також (увага!) не використовувати тему війни у політичній боротьбі

Регуманізація мешканців ТОТ в українському суспільстві є асиметричною, проте ефективною відповіддю на дегуманізацію українців російською пропагандою в ОРДЛО. 

Врешті-решт, мета будь-якої стратегії інформаційної реінтеграції – підвищити рівень спільності між громадянами України, що мешкають по обидві сторони лінії зіткнення. Саме це є фундаментом відновлення єдності українського суспільства та гарантією неповторення конфлікту у майбутньому.

Окрім цього, предметом для подальших міркувань має бути об’єднання напрямів інформаційної реінтеграції стосовно Криму та Донбасу. Звичайно ці ситуації мають свої особливості, проте, комунікація та інформування з боку держави про її дії і послуги – це спільне завдання.

Юлія Тищенко, Юлія Каплан  експертки Національної платформи "Діалог про мир та безпечну реінтеграцію"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної нформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  

powered by lun.ua

Чему нас может научить кейс Северного Потока-2?

Жизнь до Prozorro. Почему мы не хотим возвращаться назад?

История одного "Голоса". Почему не стоит терять надежду на демократические партии в Украине?

Халыклар төрмәсенең тарихи бердәмлеге турында

Местная составляющая в госзакупках и национальный интерес

Что такое сердечные стенты и как они спасают жизнь