Сержант Вудз уже идет к ним, или Агония путинской России
У жовтні 1946 року сержанта армії США Джона Вудза терміново відрядили до Нюрнберга.
Він летів до Німеччини із кресленнями шибениці власної розробки. Сутність "методу довгої петлі" полягала в тому, що замість табурету, який зазвичай вибивали з під ніг засудженого, під ним відчинявся люк. Такий метод вважали більш гуманним.
Наступним ноу-хау Вудза була петля з 13 вузлами – згодом він охоче позуватиме фотографам з нею в руках.
У ніч з 15 на 16 жовтня 1946 сержант Вудз "денацифікував" 10 засуджених до смерті головних нацистських злочинців. Три ешафоти пофарбовані в темно-зелений колір, 12 сходинок нагору.
Сержант Вудз добре знав свою справу. Півтори години – і все було закінчено.
До цього майже рік у залі засідань Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі обвинувачені вимовляли слова, які завжди говорили та казатимуть військові злочинці.
"Це несправедливо... Він обдурив нас! Він сказав нам неправду. Він обманним чином змушував нас воювати", – говорив Кейтель, начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини.
"На мене покладають відповідальність за керівництво зовнішньою політикою, якою керував інший", – скаржився Ріббентроп, міністр закордонних справ.
"Він обманював світ, Німеччину та мене особисто", – жалівся Шахт, імперський міністр економіки перед війною (він не потрапив до рук сержанта Вудза, оскільки був виправданий трибуналом).
"Можемо повторити" – один із головних наративів російського "победобесия" останніх років.
Сьогодні повторили – шлях нацистської Німеччини у прірву.
Завтра повторять – "ми солдати і не могли не виконати наказ", "накази не обговорюють", "нас обдурили", "у всьому винен путін".
Сьогодні суд історії вершать не функціонери ООН, НАТО і ЄС, які звикли чужими руками діставати каштани з багаття і відсиджуватися за віртуальною залізною завісою, що існує лише в їхніх головах.
Те, що відбувається сьогодні, – це не суд в Нюрнберзі або у Гаазі, а самосуд історії.
Це тисячі жителів України, які в окупованих містах виходять на вулиці з українськими прапорами та відмовляються брати з рук загарбників "гумдопомогу".
Це півмільйона берлінців. Це сотні тисяч чехів, грузинів, литовців, французів, які вийшли на площі своїх міст на підтримку України.
Це бійці іноземного легіону, які готові в Україні зі зброєю захищати не лише наші, а й свої цінності.
Саме вони підштовхують своїх політиків перейти від "занепокоєння" до більш рішучих дій.
Історію пишуть переможці. Україна вже перемогла, а те, що відбувається зараз, – агонія путінської Росії.
Сержант Вудз уже в'яже свої 13 вузлів та йде до них.
Михайло Кригель