Как уволиться с военной службы во время военного положения

Понедельник, 21 ноября 2022, 18:00

Широкомасштабне вторгнення російської федерації в Україну 24 лютого 2022 року спричинило мобілізацію багатьох наших співвітчизників для захисту країни від агресора. У звʼязку з цим склад Збройних Сил України від початку війни налічує понад один мільйон осіб.

Така чисельність армії потребує організації не тільки матеріально-технічної бази для забезпечення боєздатності військових підрозділів, а й вирішення питань щодо проходження військової служби.

На безкоштовну гарячу лінію Асоціації правників України для надання юридичної допомоги постраждалим від війни щодня надходить величезна кількість запитів: від особливостей роботи ФОП у воєнний час до нюансів мобілізації населення. 

Останнім часом кількість запитів про звільнення з військової служби значно переважає над усіма іншими, тому ми зробили правовий аналіз підстав щодо такого звільнення. 

Профільним законом, який визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ. Ним, зокрема, передбачені і підстави для звільнення з військової служби.

Військова служба поділяється на декілька видів, тому звільнення з неї класифікується наступним чином:

  1. звільнення військовослужбовців строкової служби;
  2. звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
  3. звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
  4. звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом;
  5. звільнення військовослужбовців, які проходять кадрову військову службу.

Враховуючи, що наразі мобілізовані складають левову частку ЗСУ, пропонуємо зупинитися на аналізі підстав для їх звільнення з військової служби. 

Отже, під час воєнного стану для мобілізованих діють такі підстави для звільнення:

  1. за віком;
  2. за станом здоров’я;
  3. у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
  4. через сімейні обставини або інші поважні причини тощо.

Розглянемо кожну окремо.

Вік. Загалом статтею 22 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, встановлений граничний вік перебування на військовій службі 60 років, крім вищого офіцерського складу – до 65 років.

Отже, у разі досягнення зазначеного віку, військовослужбовець має право на звільнення. 

Однак, якщо він бажає продовжувати службу, у нього є така можливість – за наявності високої професійної підготовки, досвіду практичної роботи та визнання військово-лікарською комісією придатним за станом здоров’я. У такому разі військові можуть продовжувати служити до 5 років.

Здоров’я. Звільнення за станом здоров’я відбувається на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Порядок проходження військово-лікарської експертизи передбачений Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Ним же затверджений і перелік хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Суд. Ще однією підставою звільнення є набрання законної сили обвинувальним вироком суду. 

На жаль, трапляються ситуації вчинення злочинів військовослужбовцями. Це, в свою чергу, тягне за собою притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо військовослужбовця буде засуджено до позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання – настає автоматичне звільнення з військової служби.

Сімейні обставини. Останньою та однією з найрозповсюдженіших підстав звільнення є обставини сімейного характеру. Перелік таких обставин для мобілізованих безпосередньо визначений у законі. Це, зокрема:

  1. виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років;
  2. необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;
  3. наявність дружини (чоловіка) серед осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
  4. необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
  5. необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
  6. самостійне виховання військовослужбовцем дитини (дітей) віком до 18 років;
  7. перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років тощо.

Особливістю звільнення за сімейними обставинами є те, що військовослужбовець має надати відповідні документи, які підтверджують той чи інший факт. 

Наприклад, якщо це виховання дитини з інвалідністю – свідоцтво про народження дитини та документ, що підтверджує її інвалідність; самостійне виховання дитини віком до 18 років – свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть другого з подружжя/свідоцтво або рішення суду про розірвання шлюбу з визначенням місця проживання дитини з військовослужбовцем.

Читайте також:

Виплати військовим під час війни: що потрібно знати?

Як правильно й оперативно підтвердити факт загибелі військового

Як отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни? 

Отже, з підставами звільнення з військової служби ми розібрались, але виникає питання щодо самого порядку звільнення.

Насамперед потрібно подати командиру рапорт та документи, що підтверджують підстави звільнення. Рапорт має містити наступні відомості:

  • підстави звільнення з військової служби;
  • думку військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
  • районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Строки розгляду рапорту, який подається на звільнення, не передбачені чинним законодавством. Але на практиці він складає близько 1-2 місяців.

Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

На практиці трапляються різні нетипові ситуації щодо звільнення, які підлягають окремому висвітленню. Зазвичай, вони стосуються знову ж таки підстав звільнення.

Продовження під рекламою:
По-перше, достатньо часто військовослужбовці звертаються з проханням звільнити їх зі служби, зумовлюючи це загибеллю їхніх рідних (батьків, братів) під час виконання останніми бойових завдань. На жаль, така обставина не є підставою для звільнення. Однак, вона має значення при мобілізації особи, адже є підставою для відстрочки від призову.

По-друге, деякі військовослужбовці не погоджуються з рішеннями військово-лікарської комісії в питаннях придатності до військової служби. Якщо ви вважаєте, що рішення військово-лікарської комісії протиправне, і це підтверджується належними медичними документами, ви маєте можливість його оскарження в адміністративному або судовому порядку.

По-третє, подавши рапорт про звільнення з військової служби військовослужбовці чекають місяцями, однак результату не отримують. У разі значної затримки розгляду рапорту, рекомендується подавати скарги до вищого командування або Міністерства оборони України.

Отже, чинне законодавство у повній мірі регулює питання звільнення військових зі служби. У Законі № 2232-ХІІ чітко та зрозуміло описані всі підстави звільнення. 

Беззаперечно, є окремі моменти, що потребують додаткового законодавчого регулювання, але вони не руйнують самої структури. Важливим є донесення до військовослужбовців інформації про їхнє право на звільнення та сприяння у його реалізації. 

Як показав досвід роботи на безкоштовній гарячій лінії Асоціації правників України, наші захисники здебільшого необізнані щодо їхніх прав, що викликає занепокоєння. 

Кожен військовий має не тільки обовʼязок захищати країну, але й права, зокрема, на звільнення. Частково вирішити цю проблему можуть інформаційні кампанії щодо порядку та підстав звільнення з військової служби.

Владислав Зайцев, юрист-волонтер гарячої лінії Асоціації правників України щодо допомоги постраждалим від війни, член Ради Комітету АПУ з міграційного права, юрист ЮК "АРЕС"

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования