Внутренняя деколонизация России – событие, неотвратимость которого должен принять мир

Суббота, 11 февраля 2023, 11:30

Велика справа спочатку народжується як ідея, потім стає словом і, зрештою, перетворюється на дію.

По-справжньому масштабні ідеї, як правило, спочатку викликають недовіру і скепсис, критику з різних сторін, відторгнення і неприйняття. Але поступово, якщо бути послідовними і наполегливими у просуванні власної позиції, етап емоційного відторгнення змінюється етапом раціонального аналізу, згодом – етапом прийняття як нової реальності, планування і реалізації.

Так само рухається справа щодо артикульованої на різних рівнях позиції України відносно питання, що для нас є Перемога, яка гарантує стратегічну безпеку держави, її суверенітет, незалежність, цілісність та недоторканність кордонів?

Який результат війни забезпечить неповторення в будь-який спосіб спроб росії вкотре за понад три століття остаточно вирішити "українське питання"? 

Що стане запобіжником імперських і постімперських зазіхань вдихнути в труп міфу "трьох братських народів" гниле дихання московських боліт?

Справжня Перемога України – це розпад росії, зникнення її як цілісного суб'єкта історії і політики.

росія – це не тільки проблема України, це проблема, яка розповзлась гангреною, загрожуючи цілому світу. 

Потворне породження кривавої азійської імперії, московський коротун, поступово зростаючи, ставав усе агресивнішим. 

Пройшовши шлях від "жандарма Європи" до "імперії зла", у новому столітті реанімувавши труп срср, використовуючи його ядерний арсенал, він почав погрожувати Апокаліпсисом.

Утворення, існування якого протягом століть довело, що воно не в змозі, не здатне бути демократичною країною, поважати права і свободи, поділяти загальнолюдські цінності. Монструозному утворенню з печерними інстинктами й антигуманною сутністю немає місця в сучасному світопорядку.

росія з її автократичним режимом, ресурсною економікою і новофашистською ідеологією вкотре не змогла скласти цивілізаційний іспит, залишившись територією суцільного насильства і зла, загрозою Україні та світу.

Гарантії безпеки – десуб'єктивізація росії як державного утворення, деколонізація територій, денуклеаризація і депутінізація населення. 

Ідеологія путінізма – це форма сучасного фашизму (рашизму) з його ідеологією расової зверхності.

Виходячи з вищевикладеного, Україна має привчати світ до думки, що росія не має зберегтися в тих межах і в тому стані, в якому вона зараз існує.

Вона має бути трансформована у такий спосіб, щоб назавжди зник ризик відродження російських хапальних інстинктів і рефлексій, притаманних серійним ґвалтівникам і рецидивістам зі сталим синдромом неповноцінності. 

Не допустити нового витка російського мілітаризму і реваншизму, замішаних на комплексі меншовартості та пострадянському ресентименті, відносно Європи і Сполучених Штатів.

росія має бути позбавлена всього, що несе загрозу Україні і світу. 

По-перше, необхідно вирвати гнилі, але тим не менш ще небезпечні отруйні ядерні зуби. 

По-друге, враховуючи абсолютну безнадійність спроб демократичного реформування території так званої російської федерації, наявність майже фізичної потреби в безперебійному функціонуванні машини війни і смерті, до росії не можуть бути застосовані старі підходи на кшталт денацифікації постгітлерівської Німеччини. 

Для рф буде необхідно, але замало просто пройти цикл дерашицизації, роззброєння, покаяння і критичного переосмислення минулого, а також деолігархізації і депутінізації системи влади. 

Враховуючи негативний історичний досвід, є небезпека, що через певний час росія знову повернеться у старе криваве стійло. Тому процес має бути набагато глибшим і складнішим, з результатами, які дають гарантію високої надійності.

Це може бути тільки розпад фейк-федерації, її фрагментація.

Реклама:

Тільки після завершення повного циклу спочатку зовнішньої, а потім внутрішньої деколонізації, формування низки незалежних територіальних утворень росія перестане бути загрозою для людства.

Подія нетривіальна і безпрецедентна за своїм масштабом і характером, але цього не потрібно боятися.

Якщо заради безпеки людства необхідно створити прецедент, він має бути створений. Якщо потрібно знайти нові нестандартні підходи й інструменти, це буде зроблено.

Світ не може йти в майбутнє, де нас чекає генна інженерія, штучний інтелект, польоти до зірок, відкриття таємниць життя і смерті, маючи на ногах стару, іржаву гирю у вигляді росії, яка застрягла у середньовіччі і тягне всіх у морок.

Не слухаємо тих, хто каже, що це неможливо. Гасло нового часу – можливо все.

Свого часу Захід не вірив, не хотів і не був готовий до розпаду срср.

У своїй відомій промові "котлета по-київськи" у 1991 році Джордж Буш-старший застерігав українців від "суїцидального націоналізму", а в 2023 році американський президент каже, що США єдині в підтримці України і будуть "стояти стільки, скільки буде потрібно".

Сьогоднішня війна, яку розв'язала росія – це її (сподіваємось) остання колоніальна війна на зовнішніх кордонах.

Сьогодні Україна виборює не тільки свою Незалежність. На плечах нашої Перемоги свою незалежність можуть остаточно підтвердити всі країни колишнього срср – від Киргизстану до Грузії. 

Україна дає цим країнам шанс остаточно розірвати колоніальну пуповину, яка ще досі зв'язує колишні підкорені народи з країною, в якій поклоняються муміфікованому трупу і покірно, по-рабськи несуть квіти до могили тирана, який знищував мільйони, зокрема їхніх рідних та близьких.

Другий етап – це внутрішня деколонізація самої росії – подія, невідворотність якої має прийняти світ. Більше того, світ має готуватися до цього.

Це має бути комплексна, продумана робота, яка включатиме низку тематичних треків:

  • опрацювання можливих сценаріїв внутрішньої деструкції рф;
  • проведення консультацій та розробка планів з мінімізації ризиків неконтрольованого розповсюдження ядерної, біологічної, хімічної та іншої зброї масового ураження;
  • розробка політичної стратегії взаємодії з новими політичними територіальними утвореннями;
  • економічна модель взаємодії з урахуванням потенціалу та можливостей потенційних нових торговельних суб'єктів;
  • налагодження контактів та підготовка керівних кадрів для національних та регіональних республік;
  • розвиток мережі підтримки громадянського суспільства;
  • створення та популяризація медіаресурсів для підтримки антиколоніальних рухів всередині рф;
  • відпрацювання системи люстрації, розшуку та видачі українським та міжнародним правоохоронним структурам військових злочинців, державних зрадників і колаборантів;
  • впровадження механізму відшкодування Україні з боку колишньої росії завданих війною збитків.

Усі ці питання зовсім не з розряду теоретичних, а такі, що набудуть актуальності в найближчій перспективі, як би неможливо це зараз не звучало.

Знаки щодо подій, які наближаються, стають усе численнішими, як заборона російським хокейним фанатам скандувати гасло "Славься, Сибирь" і справедливий закид Кадирова Заходу щодо відсутності підтримки Ічкерії тоді, коли вона воювала за свою незалежність проти росії. 

Ця помилка буде виправлена, Україна допоможе чеченському народу в його справедливій і невідворотній війні з московією. 

Грозний до цього часу не помстився за 1994-1995 роки. Чи в традиціях чеченського народу воювати за тих, хто їх вбивав… і прощати їх…?

Тут варто згадати про республіканські традиції боротьби за незалежність інших народів і регіонів, які поки входять до складу рф.

Реклама:

Крім Ічкерії, Татарстану чомусь забувають про існування Танну-Тувинської Народної Республіки (ТНР), створеної у 1921 році, незалежність якої визнали радянська росія та Монголія. 

Тува – єдиний з російських регіонів, який мав досвід державності.

Навіщо тувінцям воювати проти чужої незалежності замість того, щоб воювати за свою? Рано чи пізно ці та багато інших питань так чи інакше постануть, і не тільки перед тувінцями.

У 90-х роках губернатор Свердловської області Едуард Россель взагалі оголошував Уральську Республіку і запроваджував свої гроші – уральські франки.

Таких прикладів можна навести десятки у Сибіру, на крайньому півдні, Далекому Сході, по всій території рф.

росія – це клаптеве колоніальне утворення, яке скріплене кривавими стежками геноцидів, репресій, масових вбивств і поневолення.

Але штиків, на яких сидить кремль, меншає, а руйнівної енергії невдоволення росією більшає.

Серйозна розмова про те, як здійснити безпечний демонтаж росії – на часі. Чим скоріше вона розпочнеться, тим швидше і безболісніше пройде весь процес.

Ще раз повторюсь: немає нічого неможливого! У світі, який змінився, можливо все! І до цього ми всі маємо бути готові.

Олексій Данілов – секретар РНБО України

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Будет ли "зеленый" свет в конце тоннеля

10 итогов за два года войны

Как война изменила отношение мира к украинским товарам

За шаг к финалу: что известно о 10 кандидатах на главу НАПК?

План ЕС для победы Украины: что должно измениться в военной помощи Киеву

Как убрать Россию с рынка сжиженного газа