Год Великой войны и перспективы нашей победы

Вторник, 21 февраля 2023, 12:35

Кілька важливих перемог Україна вже отримала. Почати хоча б із того, що міфи про "недодержаву" (українську) і про "другу армію світу" (російську) розвіялись, як пропагандистський дим. Російські війська в Україні знищують сьогодні не українську незалежність, а залишки свого колишнього статусу наддержави.

Війна – це кров і великі страждання. Але водночас цією сукупною жертвою мільйонів українців здобуто те, про що мріяли численні покоління до нас: визнану в світі суб’єктність українців як нації.

У тривалих національних змаганнях ми довший час були самотні – сьогодні ми є частиною світової коаліції, і цього разу вже щораз менше як об’єкт чужої уваги і щораз більше як суб’єкт своєї долі.

Ми досягли успіхів у проясненні для себе місця України в геополітичній конструкції світу: "Якщо колись ми ламали списи навколо того, "з ким нам бути", то тепер нарешті підступимося до питання про те, "якими нам бути"" (Павло Казарін).

Спершу Майдани, а тепер і війна увиразнили нам, що бути єдиними не означає бути однаковими. Ще кілька зусиль – і ми переконаємось, що наші відмінності є не нашим фатумом, а нашим багатством.

Ті, що соромились згадувати про своє українське походження, сьогодні ним гордяться.

Цей перелік можна продовжити, але важливо визнати: всі ці перемоги стали можливими тому, що ми були стороною Правди, Світла і Добра. Ми перемагатимемо й далі, якщо залишимось нею. Тоді над нами буде Боже благословення.

Це означає радіти духовній силі народу й повсякчас її примножувати. Від цього Світло стане лише сильнішим.

Водночас це означає вписати в наш новий суспільний договір: вершити суд на користь сильнішого – злочинно; наживатися на недолі іншого – осудно; красти  – кари гідно, привласнювати чуже добро – ганебно; наступати на іншого, щоб піднятись самому, – принизливо щодо себе самого. Війна навчила цьому не всіх, але можна не сумніватися, що є кому заступитися за обділених чи окрадених.

Це означає шанувати владу за вчинене нею добро й водночас вказувати їй на помилки й не допустити, щоб, борючись зі світом автократії й деспотизму, наша влада заразилася від нього зневагою до людини й спокусою насильницького панування. Інакше різниця між нашим і ворожим світом зітреться.

Це означає бачити чорне й долати його, але не вдивлятися в нього, інакше  чорнота тебе й поглине.

Це означає обстоювати свою правду, в яку віриш, але не допускати, щоб тисячі наших персональних правд схрестили свої мечі, пошматувавши при цьому правду нашої землі та її безпеку.

Так ми виконаємо свою місію як громадяни і свій обов’язок перед полеглими.

І переможемо.

Ініціативна група "Першого грудня"

Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків

Джерело

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Каким будет третий год полномасштабной войны

Это не линия фронта – это линия жизни

Не 4.5.0.

Как выйти из переговоров в выигрыше

Будет ли "зеленый" свет в конце тоннеля

10 итогов за два года войны