Маніпуляції з отриманням громадянства РФ для українців як елемент гібридної війни

1221 перегляд
Четвер, 10 серпня 2017, 10:00
Олег Петровець
політичний експерт

Спрощення процедури отримання російського громадянства для українців називають провокаціями, правовими нікчемностями тощо. Але насамперед такий "гостинний жест" з боку Кремля слід розглядати як елемент гібридної війни проти України як політичної нації.

Учергове відверту злість українських патріотів викликала зміна законодавства Росії стосовно набуття українцями громадянства РФ. За відповідні "ноу-хау" Держдума РФ проголосувала в кінці липня у вигляді закону, який вже підписав президент Путін.

Отже, з 1 вересня 2017 року громадянину України, який прагне отримати російське громадянство, достатньо:

– підписати заяву про відмову від українського громадянства, яка оформляється нотаріально. Одна копія цього документа залишається в міграційній службі РФ, а друга – направляється в Україну;

– також прийнятим законом вводиться норма, відповідно до якої іноземці, що вступають до громадянства РФ, повинні присягнути на вірність Росії.

Таким чином фактично Кремль узурпував законне право України, зокрема шляхом підписання відповідного указу президентом, вирішувати питання щодо виходу з громадянства нашої держави.

У Міграційній службі України подібні ініціативи вважають нікчемними з юридичної точки зору – адже жодні нормативно-правові акти інших держав не можуть підміняти собою законодавство України.

Так, за словами речника даного відомства Сергія Гунька, "процедура виходу з громадянства України прописана в законі "Про громадянство України", і змінити цю процедуру, цей закон може лише Верховна Рада України. Тобто незалежно від будь-яких рішень будь-яких держав світу – процедура залишиться такою, як і була".

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков взагалі відреагував на новини з Кремля дуже емоційно, не нехтуючи в цьому випадку навіть сленгом, не притаманним офіційним заявам: мовляв, хочуть до громадянства країни-агресора, то "хай котяться".

При цьому думки експертів стосовно того, чому ж все-таки Путін пішов на такий крок, різняться.

Одні вбачають в такому рішенні економічну вигоду для РФ. Адже зараз там економічна криза, а в Росії працюють багато українців. Інші наголошують на тому, що такого роду зміни можуть бути передумовою до воєнної ескалації з боку Кремля на Донбасі.

А співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки "Центру Разумкова" Олексій Мельник взагалі не розуміє логіки Кремля. Адже там обґрунтовують ухвалене рішення тим, що Україна відмовлялася надавати довідки про вихід з громадянства для бажаючих отримати російське. Проте цей факт не завадив Кремлю, до прикладу, записати до лав росіян беркутівців, які розстрілювали активістів на Майдані.

"І, я так припускаю, що не було жодних перепон для ухвалення такого рішення із точки зору неотримання згоди від держави Україна. Тобто коли потрібно було запустити цю спрощену процедуру – було достатньо і тої нормативно-правової бази, яка була в Росії", – наголошує експерт.

То яка ж мотивація насправді стоїть за рішенням Москви?

Безперечно, ані економічних, ані воєнних мотивів виключати не можна, навіть якщо вони здаються ну дуже вже сумнівними та конспірологічними. Проте, не слід забувати про те, що Росія веде проти України справжню війну. Причому, не просту – а гібридну.

Гібридна – значить багатокомпонентна. Така, що ведеться на багатьох напрямках, як-от: безпосередньо воєнному, економічному, політичному, інформаційному, психологічному й навіть культурному.

І якщо інформаційні загрози сьогодні заново переосмислені українським політикумом та суспільством – то небезпеку втрат на психологічному та культурному фронтах, на жаль, і досі недооцінюють.

А дарма. Адже саме систематична пропаганда, культурна експансія, психологічний тиск – це ті небезпечні інструменти, що здатні якщо не розколоти націю зсередини, то суттєво її послабити, зробивши тим самим вразливою до зовнішніх ударів.

З моменту розвалу Радянського Союзу українцям нав'язували стереотип про те, що "Росія – це наш старший брат", що ми всі, так би мовити, "вийшли з однієї колиски", що у нас "практично ідентичні менталітети" і так далі.

На цьому тлі одночасно українців роками розділяли мовним питанням, питанням зовнішньополітичних вподобань та пріоритетів.

Тим часом цілісна і продумана стратегія на консолідацію та зміцнення політичної нації в Україні була просто відсутня. Тому зовсім не дивно, що такі обставини виплекали сепаратистські настрої, які зрештою призвели до війни та анексії.

При цьому потрібно чітко усвідомлювати, що з підписанням Договору про асоціацію з ЄС, прийняттям закону про прагнення вступу до НАТО та демократичними революціями – імперіалістські плани Кремля не розчинилися в повітрі. Війна й досі триває.

Гібридна війна, де важливі найменші деталі.

Так ось, під цим кутом зору спрощення процедури прийняття до російського громадянства можна розглядати як психологічний компонент цієї самої гібридної війни. Мовляв, бандерівська Україна мучить своїх громадян, а велика і милосердна Росія завжди всіх прийме і захистить.

Що ж, треба визнати – непогана стратегія.

Але, слідуючи їй, кремлівські керманичі не врахували двох важливих моментів:

Так, війна – це горе, яке знекровлює і відбирає сили. Проте спільне горе також часто об'єднує. А Помаранчева революція та Революція Гідності мали своїм наслідком не стільки зміну політичних еліт при владі – скільки переворот свідомості.

Тому зараз українці як ніколи дорожать тим, за що так відчайдушно боролися, – незалежністю, демократичними цінностями та європейським майбутнім.

Олег Петровець, спеціально для УП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
powered by lun.ua
А віз і нині там: КС сприяє порушенню прав ошуканих вкладників
Конституційний суд майже два роки розглядає справу щодо конституційності закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Тимчасом гроші вкладників розорених банків доїдає інфляція.
Записки лібертаріанця. Про конституційну реформу
Нам навіть не спадає на думку, що всі права і свободи у нас є і так, без держави і без Конституції – цим циклом статей я хотів би почати громадську дискусію про роль громадянина, суспільства і держави. (рус.)
Ре-централізація на марші: як уряд грабує міста України
Проект бюджету на 2018 рік загрожує місцевим громадам. Міста будуть змушені скоротити свої бюджети розвитку. Що вони втрачають?
Новий закон "Про освіту": контракт для вчителя – загроза чи підтримка?
Законом не передбачено обов'язкової контрактної форми трудового договору. Якщо навіть за згоди вчителя з ним укладається контракт, то його умови не повинні порушувати чинне законодавство.
Як судді можуть відновити репутацію своєї професії
У нас зараз величезний дефіцит інформації про судовий світ. Важливо мати можливість побачити суддівське співтовариство під кутом зору самих суддів. (рос.)
Україна знову у невдахах: про що нам каже проект держбюджету
Проект фінанплану-2018 не дає розуміння економічної політики уряду. Схоже, ми знову слухатимемо історії успіху не України, а інших держав. Просто подивіться на графік ВВП.