Київська влада заборонила Шевченка, бо побачила політрекламу?

Субота, 15 грудня 2001, 13:34
Філософська проблема свободи творчості, здається, набуває для українських митців фантасмагористичного виміру з елементами політичної паранойї. Проречистим прикладом цього є, далебі, перипетії навколо виставки Центру сучасного мистецтва при Могилянці "Бренд "Українське".

На прес-конференції 14 грудня керівництво Центру поділилося своїм досвідом узгодження проекту з Київською міською державною адміністрацією, який за своєю трагікомічністю може претендувати на абсолютну унікальність.

 
 
Йдеться про спробу організаторів проекту розмістити в Києві 10 бігбордів з рекламою виставки. Бігборд мав містити на собі колаж щойновіднайденого сенсаційного портерту Тараса Шевченка пензля Давида Бурлюка з фотографіями дівчаток відомого українського фотомитця Сергія Браткова.

Безневинне й абсолютно легальне - як на нормальний погляд - бажання обернулося, тим не менше, ситуацією замалим не містичною. Суть справи помічник куратора мистецького проекту Олеся Островська виклала в наступний спосіб:

"Першу проблему з точки зору міської адміністрації становила сама назва мистецького проекту. За їхньою версією, "бренд" означає "тавро" і побачивши слово "бренд" на бігборді, вони запитали, чи не хочемо ми сказати, що Шевченко – це тавро української нації. Це цитата. Наступну проблему становили елементи портрету 4-ох дівчат роботи фотохудожника Сергія Браткова. Питання було таке – що це за дівчинка і з якою метою Сергій Братков її сфотографував? За версією міської адміністрації, наш бігборд - прихована політична реклама для когось. Власне, їх цікавило, для кого".

Сам куратор виставки, директор Центру сучасного мистецтва Юрій Онух висловив з цього приводу припущення, чи бува не угледіли політично пильні чиновники в фотопортретах дівчат схожесті з політично ж анафемованою Юлією Тимошенко чи ба бодай з її небогою?! Й сам відкинув таке припущення з огляду на його очевидну дикість. А втім, хто з українців зможе наразі з певністю указати ту межу політичної здичавілості, яку годі переступити українському чиновникові? Людському ж бо нахабству, як помітив, здається, ще Карел Чапек, немає меж.

Хоч як там є, а процитований пані Островською асоціативний ряд справляє невідпорне враження сюрреалізму вищої наснаги, такому, до речі, органічному в контексті сучасного політичного життя країни.

Юрій Онух певен, що ми маємо до діла з клінічним випадком:

"Це просто паранойя. Я хочу повісити в місті плакат й виявляється, що маємо цензуру, яка вирішує, що це можна, а це неможна. Я вважаю, що це просто надпаранойя".

Тритижневі переговори з Головним управлінням з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації, за словами Юрія Онуха, виявилися, навідь попри всі задіяні Онухом зв‘язки, марними – дозволу на розміщення білбордів Центр сучасного мистецтва не отримав. Сам Онух вважає відповідальною за це першого заступника начальника Головного управління з питань внутрішньої політики Блінду Л.В.

Зв‘язатися з пані Бліндою в п‘ятницю, щоби з‘ясувати її погляд на проблему, нам, на жаль, не вдалося. Проте вдалося переговорити по телефону з головним спеціалістом з мовних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації Наталією Олександрівною Шевченко, яка, за словами організаторів виставки, провадила переговори з цього питання.

Її версія природи конфлікту така: організатори виставки не отримали необхідної для дозволу на розміщення вищезазначеного бігборду санкції Головного управління по благоустрою міста й представили адміністрації тільки ескіз рекламного плакату, через що подання Центру сучасного мистецтва формально не розглядалося й формальної, документально зафіксованої відмови на розміщення бігборду не існує.

Тобто позиція чітка до краю: немає документа - немає й відмови. Тут можна лише доточити: немає відмови – немає й бігборду. Неевклідова просто геометрія – рівнобіжні ж бо лінії перетинаються!

До речі, подібна ситуація в стосунках між Центром Сучасного Мистецтва та міською держадміністрацією виникає не вперше. Так, під час організації чеської виставки Центр не отримав дозволу на подання в рекламних плакатах назви виставки мовою оригіналу: "No Flash".

Але тоді, за словами Юрія Онуха, він виступив в ефірі телевізійної передачі ТСН й вже наступного дня мав дзвінка з міськадміністрації: "Пане Юрію, ну навіщо ж Ви так…" Зайве казати, що дозвіл він отримав негайно.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді