Пане Ющенку! Не вірте ринковим фундаменталістам

П'ятниця, 21 січня 2005, 15:52
Репліка на статтю Семена Письменного в "Українській Правді"

Стаття про рекомендації Ющенкові та майбутнім керівникам України від гурту економістів, який називає себе "Блакитна стрічка", запрошує до дискусії. Рекомедації ці справляють тяжке враження.

Хочеться згадати відомий афоризм: "Завжди знайдуться ескімоси, ладні повчати папуасів, як себе поводити у сильну спеку". Перед Україною стоїть важка задача побудови міцної самодостатньої економіки, з якою не соромно інтеґруватися у Європу і світ в якості розвиненої країни, а не сировинного додатку.

Натомість пакет блакитнострічників не містить жодної нової ідеї, ані економічної, ані політичної. Це добре знайомий набір банальних і декларативних рекомендацій ринкових фундаменталістів, який вже висувався перед керівниками всіх пострадянських держав на момент розпаду СРСР та соцтабору.

Ці рекомендації втілювалися в життя в Україні та Росії. Результатом була руйнація економіки, насамперед високотехнологічних та наукоємних галузей, деґрадація виробництва, науки, освіти, культури тощо. Саме впровадження цих рекомендацій мало наслідком шалений злет економічної злочинності, формування кланово-оліґархічних режимів, придушення демократії.

Ні, не для того виборював демократичні права Майдан, щоб замінити одних олігархів на інших. Проблема полягає в тому, як завадити виникненню кланів та концентрації в їхніх руках політичної та економічної влади. Україні потрібна економіка високорозвиненої країни, а не сировинна економіка колоніального типу до якої нас підштовхує "Блакитна стрічка".

Економічні погляди "блакитнострічників" відомий фінансист Дж.Сорос назвав ринковим фундаменталізмом. Він затаврував ринковий фундаменталізм як аморальну та антилюдяну концепцію. Простіше кажучи, ринковий фундаменталізм – втілення в життя без жодних обмежень гасла: "Людина людині – вовк!". Ринковий фундаменталізм проголошує:

Відокремлення держави від економіки. Вважається, що держава – неефективний власник, тому економічну діяльність держави слід заборонити. Всю економіку слід приватизувати. Державний бюджет можуть наповнювати лише податки, але не прибуток від державних підприємств.

Неодноразові спроби звернути увагу економістів на те, що велика промислова приватна корпорація за структурою практично не відрізняється від промислового міністерства в СРСР: і там, і там підприємствами керують не власники, а найняті чиновники-директори, не мали успіху.

Наприклад, у економістів не виникає питання, чому ефективно працює мережа ресторанів "Макдоналдс". І ніхто з них не пропонує реструктуризовати цю мережу шляхом поштучного розпродажу ресторанів окремим приватним власникам.

Відокремлення економіки від матеріального виробництва. Економісти – люди з гуманітарною освітою. Вони здебільшого не тільки не знають виробництва, але й за відсутністю інженерних знань нездатні його зрозуміти. Тому вони перекрутили саме поняття економічної науки під свій науковий багаж. Економікою вони вважають сферу фінансових маніпуляцій: грошообіг, фондовий ринок, банківський процент, податки, кредити, майнові стосунки...

Насправді економіка – зовсім інше. Це – система забезпечення суспільства товарами та послугами шляхом матеріального втілення задумів вчених, інженерів, медиків та агроспеціалістів у сферах матеріального виробництва та надання послуг. Історія знає приклад, коли стабільна економіка в Імперії Інків у Південній Америці проіснувала 400 років без грошей взагалі. Але немає економіки, яка б існувала без виробництва товарів та послуг.

Відокремлення виробництва від науки. Якщо виробництво України продати в приватні руки, надто іноземні, то державі нема чого перейматися проблемою утримання та розвитку науки. Хай це на ринкових засадах, вважають ринкові фундаменталісти, роблять нові власники. Наприклад, купують іноземні технології. Щодо України, то їй наука взагалі не потрібна.

У Меморандумі Світового банку для України так і значилося: перейти від фінансування науки, як галузі, до фінансування конкретних тимчасових замовлень. Де вже тут зрозуміти, що так інколи можна чинити з гуманітарними науками, але не з природознавством та технікою, де необхідний тривалий і безперервний досвід роботи у своїй галузі, а також складне й коштовне обладнання, яке створюється багаторічною роботою.

Відокремлення науки від освіти. Якщо Україні не потрібні наука й техніка, то, на думку ринкових фундаменталістів, непотрібна й сфера їх кадрового забезпечення – продуктивна вища освіта. А для того, щоб діти багатих батьків могли пишатися своєю "вищою" освітою, варто залишити (теж на ринкових засадах) виключно гуманітарну освіту: готувати політологів, істориків, журналістів, філософів, соціологів, культурологів й т.п. фахівців, вся кваліфікація яких вичерпується вмінням читати і переповідати прочитане.

При цьому "експерти" посилаються на досвід західних держав, де гуманітарна освіта домінує. Треба тільки розуміти, що західна цивілізація створила високоефективну систему виробництва. Вивільнився значний трудовий ресурс.

Це, по-перше, викликало перетікання людей у сфери малого бізнесу і послуг.

По-друге, це викликало необхідність загальмувати вступ молодої людини в трудове життя. Створення студентського місця дешевше, ніж робочого, особливо в гуманітарних спеціальностях, для навчання яким не треба дорогого лабораторно-експериментального обладнання, як не треба і високих здібностей від студентів.

Щоб стати фізиком чи математиком, треба мати особливий хист, а на політолога може вивчитися хто завгодно (досить почитати дурниці, які пишуть західні "фахівці" про Україну, щоб переконатися у цьому).

З останньою метою на Заході створено індустрію продажу "дешевих" гуманітарних дипломів молодим людям, які переважно працюватимуть барменами, продавцями, офіціантами, портье, клерками у різних конторах тощо.

Яка б країна не вдалася до реформ за рецептами ринкових фундаменталістів, на неї чекав економічний крах. Хіба пишалися б поляки планом Бальцеровича, коли б західні позичальники не подарували Польщі борг понад 30 млрд. долл.?

Хочу нагадати зони мовчання, а точніше, зони замовчування, які є в ринковому фундаменталізмі. Не згадується, наприклад, чому найбільш успішну економіку з усіх постсоціалістичних країн має Словенія, де економічних реформ практично не було.

Інший приклад, дуже парадоксальний, – Білорусь. Там немає демократії, не було жодних реформ, не було приватизації. Але не зруйноване виробництво, працює вся високотехнологічна промисловість.

Не подорожчали житлово-комунальні витрати. Чому? Мені можуть заперечити тим, що у Білорусі не такий вже великий ВВП на душу населення. Мушу сказати, що я з таким аргументом не згоден. ВВП, як макроекономічний показник, розраховується за методикою, яка здатна спотворити справжню оцінку стану економіки.

Дійсно, якщо обчислити ВВП, тобто сумарну вартість товарів та послуг, які надані кінцевому споживачеві, у національній валюті, а далі за чинним обмінним курсом перерахувати її у долари, завжди отримаємо дуже занижену оцінку ВВП, через несправедливість обмінного курсу.

Якщо вчинити навпаки, тобто взяти обсяг виробництва у натуральному виразі та вирахувати його вартість у світових цінах, отримаємо реальну і значно вищу оцінку. Саме хибна методика обрахунку ВВП дає такі економічні нісенітниці, як життя у деяких країнах за 1 долар на місяць. У мене теж у 1994 р. була місячна зарплата 11 доларів. Але ж і ціни були менші.

Тепер розберемо 12 нагальних рекомендацій, що їх надіслала президенту "Блакитна стрічка". Цитовані рекомендації нижче виділені курсивом. Мій коментар дано звичайним шрифтом.

1. Для того, щоб зробити уряд ефективним, необхідно здійснити адміністративну реформу. (Яку? Що саме і в якому напрямку реформувати? Маємо класичний зразок беззмістовної фрази) Її метою повинно стати досягнення урядом більш високого рівня відповідальності, прозорості, професіоналізму, захисту інтересів простих громадян. (Банальна думка. Дуже нагадує комуністичні гасла).

2. Для того, щоб забезпечити загальний доступ до ефективного правосуддя, Україні необхідно провести реформу судової системи, спрямованої на досягнення незалежності та неупередженості суддів, а також підвищити ефективність управління судовою системою. (Правильна, але банальна й добре відома теза).

3. Для підвищення ефективності надання публічних послуг, необхідно розпочати реформу адміністративно-територіального устрою. (Знов беззмістовність. В іншому місті автори документу пропонують укрупнити адміністративні одиниці. Така рекомендація хибна, як показує досвід Києва з укрупненням районів.

Громадянин не повинен їхати до районних органів через усе місто, він повинен мати можливість дістатися до них пішки. Тобто в Києві слід було не зменшувати кількість районів до 10, а збільшити їх до 30-ти. Це можна було зробити без збільшення витрат. Так само навряд чи доцільно укрупняти області чи райони областей. Адміністративний поділ України, як і всякої держави мусить визначатися застосуванням науки про управління).

Треба підвищити фінансову спроможність найнижчого рівня державного управління, при цьому необхідно здійснювати децентралізацію повноважень та фінансування від центрального уряду регіональними та місцевими органами влади.

4. Запровадити систему обов'язкового медичного страхування та багаторівневий підхід до фінансування медицини, заснований на страхуванні та конкуренції серед установ, що надають медичні послуги, для підвищення рівня ефективності та якості у сфері охорони здоров'я. (Ось і бачимо ескімоську рекомендацію папуасам.

Правильно і банально, що треба шляхом введення страхування зробити медичні послуги населенню безкоштовними для хворого, але платними для лікаря. Проте, автори-економісти не знають, що медицина – це не тільки медичне обслуговуання населення.

Потрібні медичні науково-дослідні заклади. Потрібні медико-технічна та хімікофармацевтична галузі промисловості із своїми закладами науково-технічної підтримки виробництва. Зрештою, необхідна система підготовки медичних кадрів.

Зрозуміло, що медична наука та медичні галузі промисловості не вписуються у схему страхової медицини, тобто не зможуть функціонувати на суто ринкових засадах. Тут необхідна підтримка держави. Навіть з існуванням на ринкових засадах хімікофармацевтичної промисловості не все гаразд.

Ми бачимо в аптеках, що ця промисловість отримує надприбутки шляхом встановлення багаторазово завищених цін на ліки. Саме ці надприбутки є стимулом до поширеного у світі фальшування ліків, яке створює очевидну загрозу здоров'ю громадян).

5. Необхідно запровадити ліберальний Податковий кодекс, що зменшить кількість податків, знизить податкові ставки, скасує пільги (Ідея фікс ринкових фундаменталістів. Ідея абсолютно шкідлива. Що це означає на практиці? Не буде пільг для видавництва української літератури, зокрема літератури наукової та навчальної, – не буде й самої літератури.

Залишаться детективи і порно. Не буде пільг для культури: музеїв, театрів, симфонічних оркестрів тощо, - зникне сама культура, залишаться російська попса та Вєрка-Сердючка. Бачимо, що пільги абсолютно необхідні. Вони існують у всіх країнах. Звісно, у пільгах слід навести лад, щоб не було необґрунтованих пільг окремим підприємствам в той час, коли інші аналогічні цих пільг не мають), а також децентралізує систему збирання податків та усуне конкуренцію між органами, що відповідають за доходи держави.

6. Необхідне суттєве зменшення обсягу державних витрат (Типова і дуже поширена думка ринкових фундаменталістів. Історична практика багаторазово довела її хибність, проте ця рекомендація систематично надається всім країнам. Під час Великої депресії 1929 р. у США президент Гувер заходився скорочувати урядові витрати, чим значно поглибив кризові явища.

Наступний президент, Рузвельт, пішов діаметрально протилежним шляхом. Він збільшив державні витрати на оборону і зайнявся впровадженням громадських робіт. Це реанімувало виробництво і дозволило за сім років стабілізувати економіку.

Шляхом збільшення державних витрат здолала кризу німецької економіки адміністрація Гітлера, таким же чином стимулював французьку економіку Шарль де Голь, лідери Тайваня, Японії та Південної Кореї.

Фактично ці такі різні лідери використали для розвитку економіки інвестиційну емісію грошей, тобто емісію, яка витрачається на збільшення ринкової маси товарів та послуг. Якщо перекласти цю "ескімоську" рекомендацію зрозумілою мовою, то вона звучатиме так: скоротити державні витрати на науку, освіту та культуру, як непотрібні.

Звичайно, держава витрачає кошти на утримання чиновництва, збройних сил та органів підтримання правопорядку, але під скорочення ці статті витрат підуть в останню чергу.) та перегляд, чи скасування неважливі або навіть шкідливі витрачання державних коштів, такі як пільги та субсидії (Типовий погляд невігласів. Пільги та субсідії існують у всіх країнах. Землеробство принципово може бути рентабельним лише в тропічних країнах, тому фермери субсидуються повсюдно. Є чимало інших видів суспільно-необхідної діяльності, які не можуть існувати на ринкових засадах і потребують субсидій.), що надаються підприємствам та перешкоджають структурним реформам (Зразок беззмістовності: які структурні реформи і чому потрібні?)

Деякі поради ринкових фундаменталістів втілені в життя, наприклад, ліквідація соціальної сфери промислових підприємств, і дали жахливі наслідки. У США та Європі соціальна сфера існує і її ніхто не піддає структурним реформам).

7. Для створення умов для вирішення конфліктів між акціонерами, підвищення прозорості прав власності, Україні потрібно удосконалити своє корпоративне законодавство. (Правильно, але банально. Невже 17 економістів не спромоглися на щось змістовніше?)

8. Для вирішення конфлікту між двома протилежними моделями економічного законодавства, Україні потрібно скасувати Господарський кодекс та розвивати націлений на ринкові відносини Цивільний кодекс. (Хіба має значення, до якого з кодексів записано закони. Тут виникає спогад про байку Крилова "Квартет")

9. Необхідно забезпечити нормальне функціонування ринків нерухомого майна, у першу чергу шляхом скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення (Знов ескімоська рекомендація папуасам. Блакитнострічники, як бачимо, зовсім нічого не знають про стан українського села.

Вони не розуміють, що наразі селяни не мають ані грошей, ані потреби купувати землю. Мають потребу купити українську землю олігархи-прихватизатори. Ці покупці, найімовірніше, виведуть куплену землю із сільгоспужитку. Таким чином, буде завдано удару по продовольчій безпеці України. Тому з лібералізацією ринку орної землі варто зачекати) та запровадження єдиного ефективного реєстру прав власності.

10. Створити рівні умови діяльності шляхом скасування субсидій окремим підприємствам та дискримінації у регуляторній політиці. Заборонити довільне (Тобто яке? А недовільне, наприклад, придушення антисуспільного підпримництва, яке заборонене у розвинених країнах – теж заборонити? Хай забруднюють середовище, фальшують продукти харчування, ліки та промислові товари, хай встановлюють монопольні ціни, хай процвітає індустрія азарту, проституція тощо) втручання держави у діяльність підприємств.

11. Приєднатись до СОТ у 2005 році. (Навіщо приєднуватися до СОТ до створення конкурентоспроможного виробництва? Невже так важливо відкрити ринок для імпорту і сприяти загибелі власного виробництва?)

12. Наповнити реальним змістом Європейський вибір, запровадивши європейські стандарти у сфері законодавства. Узгодити спільний з Європейським Союзом початковий План дій, який матиме результатом укладення угоди про вільну торгівлю та зробить перспективу вступу до ЄС реальною. (Знов постає питання, чим ми будемо вільно торгувати: вільно продавати насіння соняшника, металобрухт з порізаного автогеном обладнання, чорні метали, глинозем, шкіри бичків, водночас вільно купуючи кінцеву імпортну споживчу продукцію?)

У 1998 р. Ющенко, як голова Нацбанку, разом із прем'єром Пустовойтенком підписав Меморандум України для Міжнародного валютного фонду. Зрозуміло, що голова Нацбанку мусив підписати цей документ, де Україна брала на себе зобов'язання знищити власне виробництво, науку й культуру. Якщо хтось знайде той документ, то побачить, що "Блакитна стрічка" повторила все те саме. Але діяльність Ющенка на посаді прем'єра вже істотньо відхилялась від рекомендацій ринкових фундаменталістів.

Закликаю нового президента іґнорувати ці недолугі рекомендації "ескімосів" "папуасам". Ймовірно, що йому надсилатимуть багато таких побажань. Подивіться, чи є в таких текстах ключові слова: матеріальне виробництво, інженер, наука, високі технології, іноваційний розвиток, експорт товарів із високим вмістом доданої вартості. Якщо такі слова у тексті відсутні – то новому президенту краще іґнорувати його.

Це – безграмотна та беззмістовна нісенітниця. Хочеться також нагадати: рекомендації ринкових фундаменталістів ніколи не втілювалися в життя у США, та ін. високорозвинених країнах.

Тому, якщо Ющенко отримає рекомендацію зробити якусь чергову реформу, то краще доручення перевірити, чи здійснена аналогічна реформа у європейських країнах та які вона мала наслідки.

Леонід Шульман, доктор фізико-математичних наук

"Блакитна стрічка" для "помаранчевого" уряду




powered by lun.ua
Головне на Українській правді