Напіввагітні міністри

5 переглядів
Олесь Доній, для УП
Понеділок, 14 лютого 2005, 13:53
Цьому урядові хочеться допомогти. Що не міністр - то яскрава особистість. Україні вдалося поламати традицію сірих урядів мишачого коліру, де кожен чинуша намагався бути "тихше води, нижче трави".

Молоді і задерикуваті міністри Ющенківського-Тимошенківського призову не бояться виглядати ініціативними і оригінальними. Це уряд особистостей. І ми пов'язуємо з ним надії по реформуванню держави за європейською демократичною традицією.

Саме тому, коли і в нових структурах починають проявлятися рудименти старого кучмівського ладу, це настільки ріже очі і викликає ідіосінкразію. Не можна за одні і ті самі гріхи критикувати стару владу Кучми і робити вигляд, що аналогічні вчинки нової влади чимось краще. Чи може, дійсно, "своє лайно малиною пахне"? Навряд чи це не помітно для суспільства. Злочин - залишається злочином, нечесність-нечесністю, а брехня-брехнею.

Мене сильно вразило, що нові міністри почали свою діяльність з наплювательского ставлення до українського законодавства. Мова про діяльність несумісну з посадою міністра, а конкретно - про поєднання міністерських повноважень з депутатськими.

За часи Кучми була аналогічна ситуація, і голова Верховної Ради Литвин вибірково час від часу подавав до суду на деяких сумісників. Ніяк не могли визначитися, наприклад, екс-міністр оборони Олександр Кузьмук (що, до речі, й дозволило екс-міністру зараз безболісно повернутися до парламенту) і екс-заступник глави СБУ Володимир Сацюк. Нині вже майже вся виконавча влада є законопорушниками.

Лише п'ятеро міністрів (Тимошенко, Томенко, Кириленко, Павленко, Білозір) написали заяви про складання повноважень. А що решта? Напівввагітні? Трохи депутат і трохи міністр?

Депутатоміністр Станіслав Ніколаєнко 10 лютого в інтерв'ю "Львівській газеті" на запитання "чи потрібні довибори до Верховної Ради?" чітко відповідає: "Це недоцільно. Адже якщо вибори відбудуться в червні чи липні, нова людина не встигне нічого зробити. Це великі затрати. Мене тричі обирали в цьому окрузі, маю там помічників, відбувається прийом виборців. Проводити сьогодні довибори – це просто гра в демократію". Одним словом, краще за нього просто не може бути депутата на Херсонщині.

Віце-прем'єр Микола Томенко повідомив, що на засіданні уряду була дискусія і було схвалено рішення, що ті, хто стали депутатами за списком, мають написати заяви відразу, а ті хто був обраний в мажоритарних округах - після затвердження нового закону, який би дозволяв довибори.

Момент перший - "була дискусія". Що значить "дискусія"? Як можуть міністри дискутувати на тему виконувати чи не виконувати закон? Чи можна уявити міністрів, які дискутують: "Красти чи не красти?" Мгм... Не красти... Але не відразу, через пару місяців...

Якщо є закон, то він мусить бути один для всіх - і для громадян, і для міністрів. І для депутатів, незалежно від того, помаранчеві вони чи біло-голубі, обиралися вони за списком чи за мажоритарним окугом.

Але навряд чи нові міністри такі вже закорінілі пройдисвіти. Просто питання в тому, що свої корпоративні інтереси вони поставили вище від загальнодержавних. Корпоративні інтереси - це в даному випадку інтереси коаліції переможців.

Справа в тому, що список після вибуття депутатів посувається вгору і депутатом автоматично стає представник тієї ж політичної сили. І стає дуже швидко. Так, зі складанням своїх депутатських повноважень Віктором Ющенком депутатом стала Олена Бондаренко.

По мажоритарних округах потрібно ж ще раз проводити вибори, мало хто там переможе, тобто ризиків більше і процедура трохи довше. І от депутатоміністр Сергій Терьохін вже лякає тим, що не зможуть бути ухвалені важливі закони: "Якщо ми виходимо зараз із "Нашої України", БЮТу і Соціалістичної фракції, ми ставимо під загрозу, принаймні, такі речі, як подальше впровадження політичної реформи, прийняття змін до бюджету, і перепрошую, підготовку нового. Просто арифметично порахуйте!"

Ну що ж, доведеться рахувати, якщо наполягає міністр фінансів. Список "Нашої України" мусить посунутися на 14 міністрів і губернаторів (Пинзеник, Тарасюк, Безсмертний, Кириленко, Рибачук, Червоненко, Жванія, Ігнатенко, Шандра, Павленко, Третьяков, Червоній, Томенко, Білозір), список СПУ - на 4 (Баранівський, Ніколаєнко, Бульба, Цушко), список БЮТ - на 2 (Тимошенко, Турчинов). Разом - 20 осіб. Після складання депутатських повноважень цих 20 осіб автоматично депутатами стають наступні по списку.

Депутатів-мажоритарників, які стали міністрами – четверо: Терьохін, Поліщук, Зварич, Ніколаєнко. Ще 12 новопризначених губернаторів (також, до речі, законопорушників), які пройшли по мажоритарних округах: Ткач, Жовтяк, Балога, Жебрівський, Бондар, Іванов, Стойко, Олійник, Касьянов, Артеменко, Атрощенко, Олуйко. Ще голова РНБО Петр Порошенко.

Загалом депутати-мажоритарники, що йдуть у виконавчу владу, складають 17 осіб, тобто 3,78 % від складу Верховної Ради. Так що, рахувати ми вміємо. Формально відсутність такої кількості депутатів ніяк не вплине на кворум. Але ж зрозуміло, що мова йде не про кворум, а про те, що в разі відходу численної когорти коліціянтів (тобто учасників переможної коаліції), може змінитися баланс сил всередині парламенту.

Тобто депутатоміністри печуться не так про власні депутатські пільги, як бажають допомогти своїй політичній силі. Просто ця допомога незаконна. Тобто вони свої корпоративні інтереси ставлять вище закону.

Але, даруйте, та сама причина була і у кучмівських сумісників. У них перевага у Верховній Раді їхньої "парламентсько-урядової коаліції" була ще непевніша і відхід кожного багнета був небезпечним для тодішньої влади. Так що, влада міняється, а логіка владного процесу лишається незмінною?

Депутати Ключковський і Пинзеник (чи депутат Ключковський і міністр Пинзеник?) зареєстрували законопроект, який дозволяв би проводити довибори менш аніж за рік до загальних парламентських виборів. Зараз, згідно з українським законодавством, навіть такі довибори вже не легітимні, і щоби переобрати тих, хто вибув, потрібно ухвалювати новий закон.

Тобто, депутатоміністри начебто не проти чинити за законом. Але... лише згодом. І як мають чиновники ставитися до кампанії по боротьбі з корупцією, якщо всім їм відомо, що рідний міністр - законопорушник?

З цього приводу є свіжий анекдот:

"Їздячи по країні, побачив президент Ющенко, які дві основні проблеми в Україні. Зрозумів, що потрібно прийняти два закони: " Не убій!" і "Не укради!" І вніс ці два законопроекти до українського парламенту. Законопроекти успішно зареєстровані. Вже приймають поправки..."

Хіба проблема сумісництва виникла тільки зараз? Хіба політики, коли ділили посади, не були в курсі щодо законодавчої заборони сумісництва? Були. Більше того, в одному з проектів політреформи був пункт, який дозволяв таке поєднання. Але ж самі депутати його і відкинули.

Чи депутати ухвалюють обмежувальні рішення тільки для політичних супротивників? Зрозуміло, що помилка була допущена вже у переговорному процесі. Критерій "законослухняності" серед решти при формування уряду не фігурував.

Коли Ющенко у Верховній Раді на людях підписував документи щодо призначення міністрів та губернаторів, тут же вони повинні були не лише цілуватися-обніматися з однопартійцями, але й підписувати заяви про складання депутатських повноважень. Всі. Незалежно, обиралися вони по списку чи по мажоритарних округах.

Це було би чесно. І це була би нова влада. А якщо вони не готові були того робити, то виникає слушне питання, а чи варто тоді було призначати міністрів зі складу депутатів?

Влада тримається не тільки інстуціонально. Влада тримається також і на довірі. Нині довіра до нової влади велика. Великі і сподівання. Буде дуже прикро, коли ця довіра буде розтринькана.

Держсекретар Зінченко вже заявив, що Ющенко буде президентом як мінімум десять років. Ніхто і ніщо не зможе цьому завадити, як тільки не сама влада своєю діяльністю.

До речі, щось не було чутно і від Зінченка заяви про складання депутатських повноважень. Чи він не хоче, щоби автоматично по списку пройшов інший депутат? Тому, що це буде член СДПУ(о)? Так про це треба було думати раніше, коли обирав за яким списком ставати депутатом...

Ще раз - це перший уряд, який викликає симпатію. Перший уряд, якому хочеться допомагати. І критика дій (або бездіяльності) його членів необхідна не для того, щоб повалити цей уряд, а для того, щоб продовжити йому життя. А вкоротити собі життя уряд може й сам...


Олесь Доній, Центр досліджень політичних цінностей



powered by lun.ua
Непрогнозований і непередбачуваний: чому і що далі?
Внутрішня депортація
Ібіца, росіянка та тінь Фірташа: як 7 годин відео знищили ультраправих Австрії
Що мертве, померти не може. Як "Народний фронт" вийшов з коаліції і заблокував розпуск Ради
Усі публікації