Брюссельські вафлі для Ющенка

Вівторок, 22 лютого 2005, 20:32
У понеділок і вівторок українське помаранчеве керівництво отримало чергову порцію усмішок і гарячих рукостискань. Зі 100-відсотковою упевненістю можна говорити, що так само буде і в середу, коли делегація перелетить з Брюсселю до Страсбургу. Першу половину цього тижня Ющенко з командою знову присвятив Європі.

Брюссель, який в разі втілення євроінтеграційних мрій стане другою столицею України, зустрів протитанковими їжаками на вулицях, яких не бувало в Києві і за часів останньої революції. Особливо стратегічні брюссельські споруди також захищали водомети – аналогічні до тих, які стояли під українським Центрвиборчкомом три місяці тому.

Тобто все як завжди – так буває, коли кудись в Європу приїжджає президент США Джордж Буш. Востаннє подібні комендантські години з перекритими районами, парканами і колючим дротом запроваджувалися в Стамбулі, де в червні 2004 року також проходив саміт НАТО, і де відбувалася така сама комісія Україна-НАТО.

Тоді вона закінчилася за графіком. Цього разу – затягнулася на півгодини. За ці вісім місяців багато чого змінилося.

Тоді перша особа України на ім'я Леонід Кучма казав, що "розвиток України не дозволяє нi нам, нi НАТО говорити про реальні дати вступу України до НАТО". Тепер перша особа України на ім'я Віктор Ющенко говорить, що "Україна чітко висловила готовність приєднатися до Плану для здобуття членства в НАТО".

Мembership Action Plan, або MАР, про який говорить Ющенко – це обов'язкова умова початку приєднання до Альянсу. Але згадка про МАР – це єдине, що публічно дозволив собі Ющенко в Брюсселі. Сторони уникають, щоб на людях говорити відверто – спілкування й далі супроводжується натяками і жестами, але не словами.

Щоправда, натяки і жести у НАТОвському виконанні так само змінилися.

Західні лідери, які раніше при згадці про Україну кривилися, тепер, навпаки, дуже щасливо усміхаються. Наші у відповідь так само. Нинішні широкі обійми можуть налякати декого як в Росії, так і з числа друзів Путіна всередині НАТО.

Тому, скидається на те, що вибрана повільна формула інтеграції України. Цей саміт використати для знайомства з Ющенком, дати йому час довести, який він реформатор, закінчити спочатку нинішній план дій Україна-НАТО, і тільки на наступному саміті спробувати почати План для здобуття членства (МАР). "Це питання не 2005 чи 2006 року", - розповів Порошенко, який брав участь у брюссельських переговорах.

Те, що Україна не попросила публічно про членство в НАТО і тим самим не створила нових проблем, сподобалося і головному чиновнику Альянсу Яап де Хооп Схефферу.

"Звичайно, на основі пріоритетів нового українського уряду нам треба чітко визначитися, яким шляхом іти, і давайте починати – на основі Плану дій!", - сказав Схеффер, маючи на увазі План дій Україна-НАТО, укладений в 2002 році на ганебному для Кучми празькому саміті.

У тому документі міститься багато корисних речей, які через один робилися попередньою владою. Однак тепер цей План дій починає застарівати. Хоча б тому, що там не говориться про членство України в НАТО – лише фігурує остогидле за часів Кучми слово "інтеграція".

 
 
З іншого боку, про вступ України до НАТО вже говориться з неминучістю в голосі. Також кардинально змінилася емоційна складова візиту українського лідера. Якщо раніше вираховували, чи посадять Кучму подалі від очей перших осіб світу, за французьким алфавітом – то тепер вираховують, скільки двосторонніх переговорів зі світовими вождями встигне провести президент України. Ажіотаж навколо "помаранчевих" не спадає серед європейських політиків і журналістів.

Ще один приклад – на цей саміт НАТО окрім Ющенка не запросили нікого із керівників країн, які не є членами Альянсу. Слова підбадьорення і далі звучать замасковано, але стають відвертішими.

"Тоді коли в Україні закріпиться вільна влада, і уряд президента Ющенка запровадить реформи, Україна має бути запрошена в євроатлантичну родину", - заявив Буш напередодні в Брюсселі.

Той же Схеффер заявив, що "дуже важливо у відносинах України і НАТО – це те, що НАТО має політику відкритих дверей". "Тобто європейські демократії, які відповідають критеріям членства, можуть увійти у ці відкриті двері!", - як все просто, пояснив Схеффер.

Потім уже Буш на прес-конференції при закритті саміту із сяючим обличчям розповів, що у нього відбулася "історична зустріч з Віктором Ющенком". Він також повторив, що "двері НАТО відкриті для України".

Розмова Ющенка і Буша відбулася у вівторок зранку перед засіданням Комісії Україна-НАТО і тривала замість запланованих дванадцяти хвилин лише сім. Але Порошенко не міг приховати своє "приємне" враження: "Дуже гарна вийшла зустріч з американським президентом!".

 
 
Із того, що бачила преса – Ющенко і Буш сиділи на кріслах і усміхалися у об'єктиви. Але, за словами Порошенка, президенти крім цього встигли обмінятися запрошеннями у гості, а США також пообіцяли Україні підтримку у вступі до Світової організації торгівлі.

Якщо прорахувати, скільки часу треба на ці три теми плюс помножити на два – час для перекладу – то, схоже, це все, що встигли обговорити Ющенко і Буш. Серйозна ж розмова відкладається до моменту візиту українського президента до США у квітні.

Схоже, в Брюсселі не вдалося по-душам і не поспіхом поговорити Ющенку і з генсеком НАТО Схеффером. Він очікував українського президента на вечерю, однак Ющенко прилетів на дві години пізніше запланованого. Чому стався цей недипломатичний конфуз, ніхто з уповноважених на це у команді Ющенка пояснити не зміг.

Ющенко приїхав у найдорожчий готель Брюсселя у понеділок ввечері і ні з ким із гостей не зустрічався. Орендований на вечір зал, де повісили табличку "Посольство України", залишився незадіяним до вівторка – коли там відбулася зустріч Ющенка з британським прем'єром Тоні Блером та іншими європейськими лідерами.

Хіп-хоп Рибачука

Понеділок у Брюсселі відпрацював віце-прем'єр Олег Рибачук, уповноважений Ющенком на відносини з Європейським союзом.

При Кучмі Україну на Раді співробітництва Україна-ЄС представляв голова Кабміну. Але Ющенко вирішив призначити туди головного євроінтегратора. Який до того ж може спілкуватися без перекладача – таким чином економиться час переговорів і завойовуються симпатії переговірників.

Те, як у понеділок ввечері виглядали Рибачук і керівники ЄС, справляло враження, що Україна підписує не План дій, а як мінімум угоду про асоційоване членство в Євросоюзі – такі всі були радісні.

Парадокс у тому, що влада Кучми, яка не могла привести Україну в Євросоюз, як уміла відхрещувалася від цього Плану дій – бо він не містить навіть натяку на членство в ЄС. Нова ж влада, яка без євроінтеграційного майбутнього жити не може, під фанфари усмішок його прийняла. Назвавши це етапом великого шляху.

У понеділок в Брюсселі Рибачук і Жан Ассельборн, міністр закордонних справ Люксембургу – країни, яка зараз головує в ЄС – скріпили підписами цей документ. У Ассельборна поламана права рука, тому він протягнув Рибачуку ліву. Той на секунду задумався, чи не подати таку ж – але потім дав праву.

"Поздоровляю! Бажаю всього найкращого!", - сказав Рибачуку після церемонії верховний комісар ЄС Хав'єр Солана.

Комісар ЄС з міжнародних відносин і політики сусідства австрійка Беніта Ферреро-Вальднер – теж друг Ющенка. Вона відвідувала його під час лікування в "Рудольфінерхаус".

"Я теж хочу вас привітати!", - заявила вона Рибачуку. "Після дуже важкої роботи це дуже важливий крок! План дій містить великий потенціал! Ми всі працювали для цього і я щаслива, що настала ця нова політична реальність, з президентом Ющенком і його новою командою!".

"Порядок денний Плану дій Україна-ЄС дуже багатий. Будь ласка, втілюйте його, ідіть ближче до ЄС, крок за кроком!", - ще сказала Ферреро-Вальднер.

Рибачука теж не треба було запрошувати говорити компліменти. До того ж він аж так старався говорити англійською, що іспанець Солана із його вимовою виглядав меншим європейцем.

"Під час Ради співробітництва Україна-ЄС я бачив дуже багато дружніх усмішок і справжніх друзів серед людей. Я знаю, скільки вони зробили, щоб ця подія відбулася!", - сказав Рибачук.

Далі трапився момент, який можна вважати доволі показовим. Рибачук продовжив: "Я дуже піднесений від атмосфери переговорів і месіджів, які лунали під час двосторонніх зустрічей... І я з нетерпінням чекаю на наступну угоду, яку ми укладемо в короткій перспективі – коли закінчимо цю!".

Зрозуміло, що українська влада розраховує, що наступна угода точно має містити гарантії для Києва про можливість отримати членство в ЄС. І в момент, коли Рибачук вимовляв останнє речення, на обличчі Солани і Ферреро-Вальднер можна було побачити широкі і дещо змовницькі усмішки.

Але це єдиний позитивний сигнал, яким поки підживлюються єврооптимісти в українській владі при розмові з брюссельцями. Рибачук пояснює, що нічого страшного у неконкретності плану дій немає – треба рухатися етапами.

"Ви маєте дуже відповідальну українську владу, дуже відповідального партнера, і якщо ми ставимо підпис під чимось, безперечно, ми збираємося цього досягнути!".

"Ми домовилися з європейцями, що ми не говоримо про дати (можливості вступу України до ЄС): ми не кажемо "завтра", вони не кажуть "ніколи", - сказав Рибачук.

"Зараз ми стоїмо у першому класі – і вимагаємо, щоб нам дали диплом про вищу освіту! Коли ми будемо переходити з класу в клас – і бажано з відмінними оцінками, тоді ми можемо говорити: знаєте, давайте нам нашу золоту медаль!", - додав Рибачук.

"Якщо ми такі герої і кажемо, що ми легко його (План дій з Євросоюзом) пройдемо... Якщо вам дають домашнє завдання, а ви кажете, що на 80% його уже зробили – то ви можете погуляти трошки, нічого не робити, і 20% за рік зробите. Якщо хочете пятілєтку за два года – то в 2006 році будемо говорити про наступну програму".

Перед зустріччю Рибачука з європейцями відбулося засідання ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ 25 країн-членів. Вони зробили спеціальну заяву про Україну. І якщо починалася вона більш-менш оптимістично – "ЄС визнає українські європейські прагнення та вітає європейський вибір України" – то закінчувався цей документ зовсім неконкретно: "Якщо Україна покаже справжній прогрес у проведенні внутрішніх реформ і прийняття європейських стандартів, відносини між ЄС і Україною стануть глибше і сильніше".

Рибачука, втім, це не лякає. "У Польщі пішло чотири роки на те, щоб узгодити одну фразу про отримання нею перспективи членства в ЄС".

У понеділок зранку в Брюсселі він провів сніданок з міністрами закордонних справ східноєвропейських країн – які готові бути мотором, що тягнутиме Україну в ЄС.

"На близьку перспективу я хочу здійснити поїздку – англійською мовою це називається "хіп хоп". Я не буду повертатися до України і відвідую Румунію, Угорщину, Чехію, Словакію, балтійські країни", - розповів Рибачук про плани нової влади набратися інтеграційного досвіду.

 
 
Тінь Конраду над делегацією Ющенка

Тим часом новій владі, схоже, слід відучатися згубних звичок Кучми і починати жити скромніше. У Брюсселі на дві доби Ющенко зупинився в золоті та бархаті – у готелі "Конрад". І якщо відкрити довідник по місту, то це, виявляється, найдорожчий готель у Брюсселі.

Біля столу реєстрації на першому поверсі висять ціни. Королівські апартаменти у "Конраді" розміром 557 квадратних метрів коштують 3 500 євро за ніч, президентські – 2 500 євро, апартаменти "дуплекс" – 1 500 євро. Найдешевший номер вам здадуть за 595 євро за ніч.

Враховуючи, що загалом в "Конраді" зайнято 26 номерів для осіб з української делегації, включаючи технічних працівників і протокольний відділ, таке свято життя на бюджетні кошти дещо шокує. Особливо враховуючи бажання нової влади бути ближче до народу. І особливо враховуючи, що у п'ятизірковому "Хілтоні", який в 300 метрах від "Конкорду", є номери у чотири рази дешевше.

Крім Ющенка в "Конраді" оселилися прем'єр Італії Берлусконі та Туреччини Ердоган. У кожного з них уже є своя європерспектива. А також президент африканської Буркіна Фасо. Якому така перспектива не потрібна.



Поїздка журналіста Української правди організована за сприяння Фонду підтримки ЗМІ посольства США



powered by lun.ua
Головне на Українській правді