Партії струнко! На вибори рівняйсь!

Вівторок, 29 березня 2005, 13:23
25 березня 2005 року прес-служба міністерства юстиції повідомила, що в Україні зареєстровано 126 політичних партій.

Саме по собі це повідомлення не мало б викликати суспільного резонансу (процес реєстрації, нових партійних утворень є постійним), однак згідно закону про вибори народних депутатів, у цих самих виборах можуть взяти участь (хоч самостійно, хоч у складі блоків) лише ті партії, які зареєстровані не пізніш як за 365 днів до дня виборів.

Оскільки чергові вибори відбудуться 26 березня 2006 року, то той, хто не встиг до "часу Х" отримати свідоцтво і печатку, запізнився.

Отже, 126 – це цифра, до якої теоретично може наблизитись кількість пунктів у виборчому бюлетені зразка 2006 року. Але зрозуміло, що ця кількість буде значно меншою, оскільки не всі партії підуть на вибори взагалі, велика частина блокуватиметься, утворюючи найнеймовірніші альянси.

Деякі партії, що увійшли до "Народного Союзу "Наша Україна" найближчим часом мають зникнути як клас.

Комітет виборців України з початком нового року розпочав довгостроковий моніторинг стану партійного будівництва в Україні. За рік до виборів з'явилися перші його результати.

Республіканці, консерватори, угорці, "треті сили" і просто "наші"

Даремними були спроби колишнього головного юриста країни Олександра Лавриновича свого часу провести перегляд партійного переліку, з метою видалення з нього структур, які, окрім печатки і свідоцтва (які до того ж часто невідомо де знаходилися), не мали жодних ознак діючої політичної сили.

Тоді, якщо хто пам'ятає, список, що перевалив за сотню, скоротився на добрий десяток і українці були позбавлені щастя носити в кишені членські квитки таких оригінальних утворень як "Партія реабілітації тяжкохворих України", "Партія свідомості третього тисячоліття" та "Прогресивно-автомобільна партія України".

Однак з наближенням "моменту істини", хвороба партійного будівництва вразила багатьох українських політиків, які активно почали проводити установчі з'їзди та нести на вулицю Івана Франка реєстраційні документи, з метою завоювання в наступному році сердець та дум електорату, який про це поки що не здогадується.

Лише за три перші місяці 2005 року мін'юст зареєстрував 21 політичну партію, а документи ще більш як десяти чекають своєї черги. Однак, дозволимо собі припустити, що навіть, якщо ці партії і будуть зареєстровані, то за ними, можливо, за свідоцтвом ніхто і не прийде, оскільки на найближчі чотири роки з нього мало радості.

Більшість назв нових партій нічого не скаже виборцям про їх ідеологію, трохи більше можуть їм повідати прізвища голів партій. Але і таких можна порахувати на пальцях: "Третя сила" народного депутата з колишньої групи "Центр" Василя Гаврилюка, Республіканська партія України іншого депутата-луганчанина Юлія Іоффе, "Європейська столиця", яку очолив депутат Київради власник мережі торгівельних комплексів "Квадрат" Лев Парцхаладзе (до речі, юридична адреса партії знаходиться в одному з них "м. Київ, пл. Слави (підземний перехід), літера А". Членам партії можна прекрасно суміщати громадську активність з "шопінгом"), "Нова демократія" харківського горе-сепаратиста Євгена Кушнарьова, "Могутня Україна", екс-депутата Олександра Чубатенко, а також Українська Консервативна партія скандального президента МАУП Георгія Щокіна.

Також поки що не проявили себе жодним чином зареєстровані раніше "Партія Свободи" Марчука, Партія державного нейтралітету України депутата Зубанова. ПСПУ та "Братство", окрім малоцікавих пікетів у Києві (до того ж, подейкують, їх спонсори визнали низьку ефективність цих проетків), в регіонах нічим себе не виявили.

Характерно, що в Україні з'явилися аж дві угорські партії: КМКС(?- авт.) "Партія угорців України" колишнього закарпатського депутата Миколи Ковача і Демократична партія угорців України, під головуванням депутата діючого із цього ж краю Іштвана Гайдоша

Імена голів таких утворень як "Наша Партія" або "Совість України" мало що кажуть не тільки звичайним виборцям, а й більшості політичних оглядачів.

"Порі" не пора

Цікавим також є той факт, що в переліку партій, які можуть брати участь у майбутніх виборах, немає відомого бренду "Пора". Партії не те щоб відмовили у реєстрації, просто документи досі на розгляді.

За інформацією міністра Зварича, під час перевірки більш як тисячі підписів, зібраних для реєстрації партії, було виявлено, що 70 відсотків з них – несправжні.

Безперечно, "Пора" буде подавати до суду, звинувачувати в підступах "Народний Союз "Наша Україна", пікетувати міністерство, вдаватися до інших акцій, як вони це називають, "прямої дії", але її участь у майбутніх виборах виглядає доволі примарною.

Втім, якщо навіть партія, яка має осередки на місцях, не спромоглася (чи просто не захотіла) чесно зібрати 10 тисяч підписів для реєстрації (хоча її активісти декларують, що подали до міністерства 16 тисяч), то що казати про десятки вище перерахованих партій, про які тільки відомо, що вони є.

З одного боку, існує інформація, що районні управління юстиції телефонували громадянам, чиї підписи партії віднесли до мін'юсту, і запитували, чи дійсно такі підписи ставилися.

А з іншого - процес збору кількома десятками партій 10 тисяч підписів, які були визнані справжніми, пройшов якось непомітно для самих громадян. Є всі підстави стверджувати, що у багатьох випадках підписи фальшувалися за доброю старою традицією збору підписів на виборах. Богу дякувати, вибори були недавно, потрібні навички і відповідні бази даних збереглися.

Тому доцільним буде повторна, більш ретельна перевірка міністерством юстиції підписів за вже зареєстровані партії, а, у разі виявлення порушень, скасування реєстрації. Щоб відкинути всі обвинувачення у подвійних стандартах.

Поспішиш – людей насмішиш

Безперечно, коли йде мова про нові партії, слід виділити окремо "Народний Союз "Наша Україна". Тут навряд чи доцільні звинувачення у непрозорості або у фальшуванні підписних листів. Половину необхідних підписів НСНУ можна було зібрати ще на установчому з'їзді.

Однак виникають проблеми іншого плану. Окремі делегати цього з'їзду, які активно писали вступні заяви прямо в коридорах Палацу спорту, очевидно, вражені атмосферою заходу, забули, що на момент написання заяв перебувають в інших партіях, наприклад, Молодіжній партії, або в "Єдності", або в "Солідарності".

А це, до речі, заборонено законом, що мав би знати Роман Зварич (цікаво, чи написав він заяву про вихід з НРУ перед тим, як вступити в НСНУ). Щоправда, в одному з інтерв'ю Роман Безсмертний повідав, що всі делегати призупинили членство в інших партіях. Чесно кажучи, мало в це віриться. До того ж, що партії, які розчинилися в НСНУ, досі так і не саморозпустилися.

Іншою бідою, хай хоч як там не спростовують Єхануров і Безсмертний, є адміністративний чинник під час розбудови партії. Звичайно, це не йде ні в яке порівняння з тим, коли в партію "Жінки за майбутнє" записувалися цілими цехами "Запоріжсталі", а активістами партії "Відродження" ставали прибиральниці на вокзалах.

Однак КВУ має хай не численні, але сигнали, коли для зайняття посади, наприклад, начальника управління райадмністрації, разом із заявою про прийняття на роботу пропонувалося написати заяву про вступ до партії, хоч часто люди і не були проти зробити це з власної ініціативи.

Більше того, є всі підстави стверджувати, що Безсмертний особисто знає окремих чиновників, які пропонували це робити, лишень немає підстав сказати, що це робилося з його відома. Поки що це можна вважати хворобою росту, тим більше що організм має вирости чималенький.

В бій ідуть "старики"

Не найкращі часи переживає зараз і нова опозиція. І хоч дезертирство у її загонах, яке масово охопило Партію регіонів, СДПУ(о), НДП і "Трудову Україну" у грудні-січні, на кінець березня скінчилося і залишилися найстійкіші, найвідданіші, або ті кому втрачати вже нічого.

Не останнім фактором у цьому стала зручна можливість переводити чисто кримінальні переслідування у політичні.

Але у будь-якому разі втрати цих партій в окремих регіонах настільки відчутні, що партійне будівництво там доведеться починати ледь не з чистого аркуша. І хоча на рівні рядового членства, за невеликими винятками, ніхто не гримав дверима, демонстративно не клав на стіл партійний квиток, просто люди якось раптом забули, що вони були в цих партіях.

Однак зміна конфігурацій фракцій у Верховній та місцевих радах красномовно свідчить про це. Наразі найкраще виглядає ситуація у Партії регіонів з її рейтингом Януковича та СДПУ(о), з її структурою, фінансовими і медійними ресурсами та якісному "піарі" навколо Динамо (Київ).

Амбітні плани про п'ять відсотків, озвучені на останньому з'їзді НДП, виглядають як наївна спроба видати бажане за дійсне. Щодо "Трудової України", то будь-яких ознак життя протягом трьох останніх місяців вона не подавала, якщо не вважати за такі особисту активність Олександри Кужель та Ігоря Шарова.

СПУ та КПУ - єдині структури, силами яких була повністю забезпечена кампанія їх кандидатів на президентських виборах (у кампаніях Ющенка і Януковича партії слугували "сировинними придатками"), тому їх готовність до виборів у плані досвіду та дисципліни зараз виглядає найкращою.

Втім, електоральне поле КПУ в силу природних обставин невідворотно зменшується, до того ж на ньому безцеремонно топчуться Партія регіонів та ПСПУ, а соціалісти, навпаки, отримавши даткові адміністративні важелі, дивляться в майбутнє зі стриманим оптимізмом.

Досить активно почала нарощувати м'язи партія "Батьківщина". Юлія Володимирівна, яка завжди більше переймалася власним рейтингом, ніж партійним будівництвом, схоже змінила тактику.

Основним ресурсом для поповнення її партії на центральному та місцевому рівнях стали політики і бізнесмени, які раніше співпрацювали, хоч і не дуже активно, з колишньою владою, а зараз змінили свої погляди.

Оскільки в структурах, близьких до Ющенка, сильна внутрішня конкуренція і на всіх "своїх" посад не вистачає, то "Батьківщина" на місцях завжди відчувала кадровий голод, особливо коли йшлося про прагматичних професіоналів.

А зважаючи на невпинний ріст рейтингу Юлії Тимошенко, стає все більш реальною участь її партії (чи блоку її імені) у наступних виборах самостійно.

Олександр Черненко, Комітет виборців України



powered by lun.ua
Головне на Українській правді