Зварич заявляє, що кампанію проти нього ведуть "комсомольці" і діаспора. І натякає, що на гроші, вкрадені при Кучмі

Вівторок, 10 травня 2005, 12:22
У вівторок міністр юстиції Роман Зварич спробував загасити пожежу скандалу навколо його освіти, зібравши прес-конференцію і оприлюднивши на ній заяву.

Зварич попередив, що "майже кожне слово, сказане мною, може бути документально підтверджене", але не показав журналістам жодного документу, які привіз із Америки. Він пояснив, що "передає їх до кваліфікованих людей в Кабінеті міністрів і адміністрації президента, які можуть зробити висновки".

Після зачитування заяви Зварич дав відповіді на питання журналістів, які незабаром будуть оприлюднені в "Українській правді".

Текст заяви Зварича наводиться дослівно.


ЗАЯВА

Ведеться спланована широкомасштабна кампанія з намаганням дискредитувати моє ім'я.

Я свідомий того, що вкрадені в держави в попередні роки мільярди працюють сьогодні. Вони задіяні й будуть задіюватись для розправи з тими, хто не йде на нові домовлення, хто протистоятиме новому перерозподілу власності й поверненню до старих методів керування.

Бруд і тиск на мене – це спроба показати новій команді: так буде з кожним непокірним. Те, що робиться це колись опозиційними чи "об'єктивними" виданнями, свідчить лише про нові конфігурації нових домовленостей. Я не був номенклатурою старої системи, не буду суб’єктом й нових домовленостей. Я керувався і буду керуватись власними принципами і Законом.

Мені приписуються слова і твердження, яких ніколи не було від мене. Приводяться посилання на довідники, де в інформації про мене та родину є чимало помилок.

Я ніколи не приписував собі наявності наукового звання професора. Я ніколи не стверджував про наявність спеціальної юридичної освіти. Тому "зізнань" про їхню відсутність не було і не могло бути.

Я народився, виріс і отримав освіту в США. Система освіти в США кардинально відмінна від освітньої системи Радянського Союзу. І саме цим спекулюють керівники акції. Я пишаюсь своєю освітою, здобутою в кращих освітніх закладах США.

Я вдячний своїм батькам за надану можливість її здобути. Знання, отримані на Заході, знаходили свою реалізацію в українських справах, давали мені можливість професійно презентувати політичні сили, до яких я належу, всередині країни, і Україну – в міжнародних інституціях.

1. З тим, щоб попередити звинувачення про те, що я не маю й середньої освіти, повідомляю наступне:

Народився 20 листопада 1953 року в Нью-Йорку.

У 1958 році пішов до греко-католицької школи. У 1967 році я її закінчив і вступив до римо-католицької середньої школи, яку закінчив у 1971 році.

Для здобуття вищої освіти у 1971 році я вступив до одного із найкращих вузів – Манхетен коледжу (Manhattan College), який закінчив у 1976 році, отримавши ступінь бакалавра.

Для вдосконалення здобутої вищої освіти в Манхетен коледж я вступив на окрему програму Колумбійського університету. З 1976 року по 1978 рік я навчався в School of International Affairs. Акцентую увагу: навчатись в межах такої програми в Колумбійському університеті можна було лише за наявності вищої освіти.

Знання, отримані в Колумбійському університеті, відкривали широкі можливості в подальшій як науковій, так і в кар'єрній перспективі.

Про якість моєї освіти свідчить перелік "курсів" (значення "курс" – в американському розумінні) та їхньою відповідною класифікацією, яка свідчить про реалізовані вимоги до рівня знань:
- міжнародне право (G6815),
- публічна адміністрація (G8483),
- політична думка (G4134),
- політична теорія (G6403 та G6605),
- американські закордонні стосунки (G4998),
- проблеми радянських національностей (G9751),
- динаміка радянської політики (G4487),
- системна світова політика (G6801) та інші.

(Примітка: в дужках – класифікація ґрунтовності вивчення предмету. Курс вище 4 000 – "пост градюет стадіз". Курс вище 8 000 – лише з дозволу адміністрації та професора.)

Отримана освіта в Колумбійському університеті (а пізніше – в Українському Вільному Університеті, Мюнхен) рівна магістерському ступеню і свідчить про відповідний науковий рівень, за відсутності якого я жодним чином не міг приступити до підготовки докторату чи отримати посаду в такій науковій інституції як Нью-Йоркський університет.

У 1978 році я перейшов на індивідуальну програму підготовки докторату під керівництвом професора Герберта Діна (Prof. Herbert Deane), заступника голови департаменту політичної теорії Колумбійського університету. Згодом з ним була погоджена тема майбутньої дисертації "Онтологічні та епістомологічні основи етики Платона".

У 1979 році, будучи членом ОУН, я отримав пряме доручення від Ярослава Стецька виконувати обов’язки секретаря Голови Проводу ОУН із зовнішньої політики, що вимагало постійного перебування в Мюнхені.

Серед моїх функцій – підготовка політичних меморандумів, які за підписом Ярослава Стецька скеровувались керівникам держав західного світу та міжнародних інституцій; підготовка зустрічей для обговорення питань, порушених в меморандумах; підготовка виступів Ярослава Стецька на конференціях та форумах.

Мій переїзд до Мюнхену та робота над докторатом були узгоджені з моїм науковим керівником. Перебуваючи у Мюнхені, я тримав постійний контакт з професором Г.Діном, продовжуючи працю над дисертацією.

У 1981-84 роках за погодженням з проф. Г. Діном я продовжив свої наукові студії в Українському Вільному Університеті в Мюнхені на філософському факультеті, працюючи над докторською дисертацією під керівництвом проф. Г. Васьковича.

У 1981 році було створено Європейську Раду Свободи, головою якої став Джон Вількенсон (нинішній член парламенту Великобританії; Консервативна партія). В рамках цієї Ради був створений аналітично-стратегічний центр, який я очолював і з яким співпрацювали видатні науковці Заходу.

В рамках роботи Центру було видано чимало наукових праць та проведено наукових досліджень. В результаті вдалось забезпечити зустрічі зі світовими лідерами, в тому числі й президентом США Рональдом Рейганом.

У 1984 році я повернувся до Нью-Йорку і отримав роботу в The Dalton School – престижному елітному освітньо-науковому закладі для підготовки студентів до університету. З 1985 року (другого семестру) я почав викладати.

У 1987 році після ретельної перевірки моїх знань і наукової кваліфікації я отримав пропозицію працювати в Нью-Йоркському університеті викладачем на відділенні "General Studies Program".

За цією посадою зберігався титул професора, що підтверджено листом проф. Рона Рейні – нинішнього керівника програми Нью-Йоркського університету. Акцентую увагу на тому, що ніде і ніколи я не вказував, що я маю науковий ступінь "професора".

В Нью-Йоркському університеті я викладав філософію та 4 окремі курси політичної теорії.

Наголошу також на тому, що з поверненням до Нью-Йорку я не полишав українську справу. Крім викладацької роботи, я працював редактором газети "Національна трибуна". У 1988 році я заснував американське відділення аналітично-інформаційного центру "Українська центральна інформаційна служба", центр якої був у Лондоні. До 1991 року я був директором американського відділення УЦІСу.

Навесні 1991 року на VІІІ Великому Зборі ОУН я був обраний одним із 19-ти членів Проводу ОУН. Відповідав за ідеологічний сектор. В кінці 1991 року, після проголошення незалежності України, я покинув Нью-Йоркський університет і переїхав до України. Докторат, який я готував, не був завершений, на чому я завжди наголошував.

У жовтні 1993 року я зрікся американського громадянства і здав паспорт громадянина США до американського посольства. В цей самий час я подав документи на здобуття українського громадянства, яке отримав лише у січні 1995 року.

Більше року я не мав жодного документа. В кінці 1994 року тодішня влада дала мені посвідчення "Лицо без гражданства". До надання мені українського громадянства я не мав можливості будь-куди виїзджати.

Українське громадянство мені було надане після доповіді Олександра Ємця тодішньому президенту України Леоніду Кучмі про інцидент в січні 1995 року в міланському аеропорту, прикордонники якого не хотіли визнавати посвідчення "лицо без гражданства", видане мені для поїздки на конференцію.

2. У США інша система оцінки і перевірки отриманої освіти. При вступі на нову роботу в США недостатньо дипломів чи сертифікатів. Набагато важливішими є рекомендації та рівень знань, який встановлюється шляхом проходження різних співбесід. (До прикладу, моя процедура співбесід та оформлення на викладацьку роботу в Нью-Йоркський університет тривала близько двох місяців).

Новий роботодавець самостійно звертається до вказаних освітніх закладів чи попередніх місць роботи. І лише при наявності офіційного звернення може отримати інформацію. Тому така інформація не надавалась і не могла надаватись жодним "розвідникам". Це було мені особисто підтверджено в Колумбійському та Нью-Йоркському університетах.

Така інформація й документи не надались навіть моїм найближчим родичам – батькам і братові, коли ті звернулись до університетів, щоб отримати такі документи. Два тижні їхнього намагання отримати підтвердження мали одну й ту саму відповідь: лише особиста присутність або офіційний запит роботодавця.

Мені довелось самому поїхати до США з тим, щоб привезти підтвердження моєї освіти. Це я зробив. Я також з’ясував походження й інструментарій цієї "акції": починаючи з неправильного написання мого прізвища, закінчуючи відвертою брехнею.

Були задіяні і використані старі ідеологічні діаспорні війни й порахунки між бандерівцями, мельниківцями й "двійкарями".
Я розумію представників тих "патріотичних" кіл: Україна незалежна. Воювати немає з ким. Лишається одне – воювати один з одним. Як на мене, це пусте заняття. Я маю іншу важливішу роботу.

3. З приводу мого реагування чи нереагування на всі ці публікації. За 14 років своєї праці в Україні я неодноразово стояв під шквалом нісенітниць і брехні: агент ЦРУ, агент КДБ, агент Мосаду, агент Талібану, замовник вбивства. Все це розсипалось і спростовувалось в судах. Ті, хто обливав мене брудом, публічно каялись на Майдані.

Я давно адаптував українську політичну специфіку і сприймаю її як об’єктивну реальність: не обливають болотом лише тих, хто або нічого не робить, або робить на догоду сильним світу цього.

Можливо, моя освіта не йде в жодне порівняння з дипломами істориків КПРС чи Вищої партійної школи. Однак у західному світі вона відкривала досить широкі можливості.

Моїх наукових надбань було абсолютно достатньо, щоб займати відповідне місце в науковому світі, який дуже прискіпливо ставиться до наукового рівня своїх викладачів. Натомість для політичної посади, яка не вимагає жодного наукового рівня, ця освіта і знання для декого виявились неадекватними.

В СРСР пріоритет належав паперам. В Західному світі – знанням. Саме тому "професійні комсомольці" - спеціалісти з історії КПРС, атеїзму чи наукового комунізму не мали б жодних перспектив на Заході. Однак в Україні вони фігурують у якості вчених, політологів, аналітиків, що зорганізовують акції тиску і шантажу. І саме вони намагаються сьогодні "встановлювати" рівень моєї освіти.

Мене не полишає питання до тих, хто розв’язав цю кампанію дискредитації проти мене: чи можуть вони зі своїми дипломами вузів, кандидатів і докторів отримати викладацьку посаду якщо не в американському університеті, то бодай в американській середній школі?

4. Серед причин нинішніх акцій – місце Міністерства юстиції у новій структурі влади.

Допоки я є міністром, Міністерство юстиції не буде інструментом вирішення майнових проблем кланів чи перерозподілу власності під прикриттям "державних інтересів" волюнтаристичними методами з порушеннями закону. Всі питання, починаючи від так званих реприватизаційних і закінчуючи паспортними, будуть вирішуватись не телефонним правом, не революційною доцільністю чи мотивами політичної та особистої помсти, а в чіткій відповідності до Закону.

Я не буду звільняти професіоналів Міністерства юстиції на догоду окремим політикам і регіональним можновладцям. Допоки я є міністром юстиції, я не дозволю на них тиснути і шантажувати.

5. З приводу звинувачень у лобіюванні. Жодного лобіювання не було. Уряд прийняв Розпорядження про заборону реекспорту нафти. Розпорядження грубо й категорично суперечить Конституції України, Господарському та Митному кодексам України, Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Міністерство юстиції зробило відповідний правовий висновок, який розміщений на сайті міністерства. Однак жоден із тих, хто закидав мені лобіювання не привів ЖОДНОГО правового аргументу, ЖОДНОГО заперечення на висновок. Наголошую: це не був висновок міністра юстиції; це був правовий висновок МІНІСТЕРСТВА юстиції.

Відповідно до Тимчасового Регламенту КМУ при відсутності позитивного висновку міністерства юстиції Уряд не має права розглядати проекти будь-яких рішень. Погодження нормативно-правових актів є функцією міністерства юстиції. Наявність позитивного правового висновку міністерства юстиції є свідченням того, що такий акт приймається у відповідності до національного законодавства.

Крім згаданого негативного висновку міністерства юстиції, були й інші.

Зокрема: відносно регулювання цін на м’ясо і нафтопродукти; щодо обов’язковості проведення тендерів на підприємствах, де держава має понад 50% власності; щодо реекспорту товарів іноземного походження. Деякі з цих негативних правових висновків були підписані у мою відсутність заступниками міністра.

6. Щодо "барабанної реєстрації" політичної партії "Пора". Ця партія не буде зареєстрована доти, поки не подасть документи у строгій відповідності до Закону. Міністерство юстиції не роздає індульгенції за участь у революціях. Це державний орган, що керується у своїй діяльності виключно Законом. Застосування вимог Закону не передбачає пільг ветеранам помаранчевої революції.

Я готовий дослухатись до конструктивної критики роботи міністерства і міністра. Однак, голослівні звинувачення на мене абсолютно не діють. І тиск чи шантаж для мене неприйнятні.

__________________ Роман Зварич

Документи,які я передаю до КМУ і що підтверджують
- освіту:
Манхетен коледж. Manhattan College. 1971-1976.
Колумбійський університет. Columbia University. School of International Affairs. 1976-1978.
- Роботу в Нью-Йоркському університеті. New York University. General Studies Program. 1987-1991.:

лист професора Р. Рейні - керівника програми Нью-Йоркського університету.

Для повторного чи незалежного підтвердження роботодавець – КМУ може надіслати офіційні запити з урахуванням американської транскрипції написання прізвища для отримання офіційних відповідей.




powered by lun.ua
Головне на Українській правді