Країна доступного кайфу

Середа, 22 червня 2005, 14:47
Якщо є в кишені пачка пігулок

На днях міністр охорони здоров'я "порадував" – в Україні зареєстровано 80 тисяч наркоманів. Це – офіційна статистика, бо як відомо, кількість прорахованих у наркодиспансері відрізняється від реальної цифри послідовників техніки зміненої свідомості.

На думку спеціалістів, у кожному міському багатоповерховому будинку можна знайти, як мінімум, 4 наркомани. Половина з них – наркомани невизнані, оскільки бавляться пігулками: трамадолом, трамалгіном, дімедролом, тусинами і т.д.

Це у голлівудських фільмах наркомани – "естети", що пакуються героїном, травою або кокаїном. Українці, як правило, якщо не вколюють брудним шприцом кустарно здобуті вижимки з протикашльових сиропів (всім відомого дитячого "пертусину"), то ковтають по 5–10 колес трамадолу на день. А трамадол в Україні можна купити, коли душа забажає – благо, потрібні аптеки розташовані у зручних місцях.

Цільове призначення "трамадолу" і "трамалгіну", щоправда, інше: ефективне зменшення гострих больових відчуттів у онкохворих та травмованих. Однак розслаблюючий ефект ліків не залишився непоміченим тими, хто хоче "зав'язати" з опіумною залежністю та всіма, хто розчаровувався у житті.

Для останніх важливо ще й те, що вони нібито і не "на голці", і кайф отримують. Та й проблем з придбанням порції "траму" небагато. Адже, як каже сайт однієї з вітчизняних фірм виробників, харківської фармацевтичної фірми "Здоров'я", препарат "доступний в ціні широкому колу споживачів. Його вартість нижча від аналогічної закордонних виробників".

Правда, низька ця вартість лише у виробників – менше 5 гривень (відпускна ціна пачки "трамадолу" з 10 таблеток на ВАТ "Фармак", наприклад, дорівнює 4 грн. 25 коп., а пачки з 30 таблетками – 12 грн. 50 коп.). А от в "спеціалізованих" київських аптеках він коштує по 35 гривень за 10 "колес". Правда, в ціну входить також вартість сервісу – часто приємна аптекарка подає хлопцеві з пустими очима стаканчик з водою – запити.

Половина цих людей – молоді хлопці від 13 до 19 років, які вервечкою заходять у аптеку. За 15 хвилин перебування під одним із "закладів кайфу" було нараховано 13 молодиків. І це не паранойя – за рогом є інша аптека: 2 відвідувачі за 15 хвилин (мати з донькою). Коротше, "заході – не бойся!"

До речі, не треба навіть проводити серйозне журналістське розслідування: адреси аптек відомі всім, знаходяться вони також і в центрі Києва, і доступ до них абсолютно відкритий. Та що там – аптека на Жилянській, 148 знаходиться неподалік від районного відділку ДАІ; аптека на проспекті Перемоги, 45 взагалі розташована у людному і шумному місці.

Кому "Обридло"?

6 трун, жалобні вінки та похоронний марш – так своє невдоволення доступністю таблеток типу "трамадол", "трамалгін" у донецьких аптеках висловлювали нещодавно активісти громадської організації "ТАК!", партії "Батьківщина", Християнсько-ліберальної партії і Всеукраїнської партії духовності і патріотизму – акція проходила під гаслом "Обридло!". Участь партії прем’єрки свідчить про наявність її власної зацікавленості у цій кампанії, проте тема існує і не звертати на неї увагу було б злочином.

Для міста шахтарської слави проблема не є новою – про наркоманію там багато пишуть, говорять і думають: фактично в будь-якій аптеці можна придбати порцію "бичачого кайфу".

А й справді: трамадол – продукт соціальний і навіть народний, він дешевий і доступний в аптеках України так само як і "соціальний хліб" – український, житній та батон. Його аудиторія не має зайвих грошей – це учні ПТУ, безробітні, солдати, що затарюються під час відпустки на цілу роту і т.д.

Нарешті, українські "тінейджери", поки батьки важко працюють, у прагненні бути "як всі", скидаються і купують пачку на декількох хлопців. Чистий кайф, та й годі!

Але Донецьк явно не є єдиною "вільною наркотичною зоною" трамадолу – південь України, АРК Крим, Київ – території посиленого ризику: відсутність серйозних традиційних заборон (як на Західній Україні) сприяє поширенню наркоманії серед молодих людей; хоча Західна Україна теж не є винятком і наближається до "середньої температури по лікарні".

Взагалі-то трамадол та подібні ліки відповідно до наказу МОЗ від 02.09.2004 мають видаватися по рецепту. Бо приймання без рецепту призводить до появи сильної трамадолової залежності, яка по своїй інтенсивності нічим не поступається опіумній. Але ситуація навіть гірша.

"Справа в тому, що такі люди (трамадолово-залежні – авт.) не підпадають під систему допомоги, бо в Україні не лікують трамадолову залежність. Є трамадолові, і ті, що знаходяться на кустарних препаратах (купують в аптеках протикашльові препарати, здобуваючи з них ефедрин) – от вони і не отримують лікування та психосоціальної допомоги," – зазначає директор ГО "Інститут проблем наркоманії та наркозлочинності" Роман Ліщук.

Тому трамадольщики (а це переважно молодь, або ж, як часто полюбляють повторювати лікарі та політики "генофонд нації") теоретично є "здоровішими", аніж опіатно-залежні. Але це тільки теоретично.

Звичайно, медики вважають, що подібні препарати треба залишити на їхньому нинішньому статусі і не забороняти. Михаїл Ігнатов, заступник директора з наукової роботи, заввіділом проблем наркології Інституту судової експертизи та психіатрії, каже, що його інститут проводив дослідження на замовлення Міністерства охорони здоров'я якраз стосовно препарату трамадол.

В Інституті дійшли висновку: препарат можна продавати по рецепту в аптеках. "Ці препарати необхідні – це факт, а те, що їх треба контролювати – також факт", - каже Ігнатов.

Погоджується з Ігнатовим і Роман Ліщук, зауважуючи, що "це питання моралі, з одного боку тих, хто цим займається (бо одна справа – жіночка з поламаною рукою, а інша – молодий хлопець, який заходить тричі на день), з іншого – регулювання".

Акцент на регулюванні реалізації трамадолу викликаний тим, що від десятиразового вживання препарату може виникнути "трамадолова залежність". Втім, швидкість привикання – явище індивідуальне.

"Людина має багато життєвих тривог, і таким чином (вживаючи трамадол) намагається зменшити свою тривожність чи внутрішнє занепокоєння своїм станом (занижена самооцінка, нещасливе кохання, втрата роботи, погана оцінка, конфліктна ситуація в сім'ї та ін).

У великих кількостях (не 2 – 4 капсули, як того вимагає медичний припис, до того ж не більше 4 - 6 днів та під контролем лікаря, а по 10 – 20 капсул, змішуючи з іншими препаратами – алкоголем чи марихуаною) досягається ейфоризуючий стан, який водночас заспокоює людину - багато проблем здаються вирішуваними. Але з іншого боку, людина втрачає контроль за своїми потягами і може неадекватно діяти.

Наслідки – це навіть не тільки розлад печінки, а скоріше соціальні наслідки – підвищення кримінальної активності ("я сильний, я все можу, море по коліна", знову ж таки, потрібно отримати гроші на наступну дозу, як їх здобути? - відповідь очевидна); емоційні та психологічні проблеми; проблеми у навчанні чи роботі", - каже Роман Ліщук.

Наша міліція нас береже?

Отже, є наркомани, які отримали широких доступ до "колес" - проблеми, знаної ще з СРСР. Є аптеки, які вільно продають ці препарати. І є міліція...

Виявляється, "ловити аптеки" та їх документувати працівникам міліції дуже накладно. Причина в тому, що немає відповідної підтримки з боку держави. Бо розкрий хоч десять аптек, а кримінальну справу проти них за факт видачі препаратів без рецепту все одно відкрити не можна – українське законодавство до таких "браконьєрів" ніжне й поблажливе – адміністративний штраф. І все!

У Європі, якщо буде зафіксовано факт незаконного придбання та продажі препарату (без рецепту), кримінальну відповідальність за злочин будуть нести і продавець, і покупець. В Україні, максимум, можна такі аптеки закрити за "економічну злочинність" (наприклад, за наявність непроведених через касу грошей в аптеці), та аж ніяк за видачу препарату без рецепту.

"В минулому місяці було проведено операцію під назвою "Батискаф". В ході її було задокументовано десяток аптек, які продавали рецептурні препарати без рецепта. Але кримінальну справу не порушено проти жодної з них. По всіх матеріалах, які ми передавали в прокуратуру по факту вилучення таких препаратів, прокуратура відмовляла в порушенні кримінальної справи", – каже на умовах конфіденційності співробітник Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (УБНОН).

А щоб задокументувати таку одну аптеку, треба як мінімум 3-4 дні і дві-три папки паперів (треба знайти близько двадцяти свідків для фіксації кожного кроку "документування"!). Питається: а навіщо? Щоб аптека заплатила штраф?

Є ще одна причина небажання районних відділків міліції по боротьбі з наркозлочинністю воювати з аптеками. На неї вказав співробітник такого відділку, який також побажав залишитись анонімним. Її суть – у наявності "галочкової системи" у міліції.

Того самого "плану", який залишився нам з часів "совка", пройшов крізь роки і нібито мав бути знищений новим міністром внутрішніх справ як архаїзм і моветон. Причому знищений в першу чергу, як основа непродуктивної роботи міліції. Думаєте, знищили?

"Нічого не змінилось!", - каже наш співрозмовник. Як і не усунуто систему "подвійного підпорядкування" в правоохоронних органах. Наприклад, районні відділки міліції по боротьбі з наркозлочинністю підпорядковуються і районному відділку міліції і управлінню по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (УБНОН).

Для районних борців з наркоманією "першим шефом" є все ж таки голова районного відділку міліції (перед яким звітують про результати свої діяльності), а не УБНОН. УБНОН вимагає "робити більше аптек", а шеф райвідділу – "більше кримінальних справ і реальних кроків", тобто виконувати план. Іншими словами, не бавитись аптеками. Вгадайте, кого слухаються керівники районних відділень по боротьбі з наркозлочинністю?

І як завжди – "Кому вигідно?"

Повернемося до цікавого аспекту – грошей. Чистий прибуток з пачки трамадолу становить від 5 до 27 гривень. Прибутки від продажу "трамадолу" виробників підрахувати ми не можемо – це їхня комерційна таємниця. А от стосовно київських аптек наш співрозмовник з міліції сказав, що "вони мають близько 10 тисяч гривень на одну аптеку щотижневого прибутку" від продажу "траму". Зрозуміло, штраф для них не перешкода.

А для тих, хто має прибутки від продажу трамадолу, очевидно, не є перешкода вирішувати побічні проблеми. Виявилося, що держава ніби й не займається регулюванням ринку виробництва та збуту "трамадольних" препаратів. Безперечно, є певні розрахунки, державне замовлення препарату у аптеки, але за словами Михайла Ігнатова, "це ринок, немає меж, немає норм, ринок сам вирішує, скільки заявок формується.

Це не компетенція Міністерства охорони здоров'я. Але норми діють при виготовленні, перевозі, зберіганні відповідно до законодавства". Отримати більш конкретну відповідь від Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення нам не вдалося – "відкритість" та "оперативність" нової влади виявилася непереборною перешкодою.

Так от, учасники акції "Обридло!" в Донецьку 7 червня вказували на те, що за їхньою інформацією, компанія "Стірол" (м. Горлівка) лише з початку 2005 року в 9 разів перевищила свою норму випуску препарату "трамалгін".

За словами начальника відділу продаж ВАТ "Фармак", яка теж реалізує "трамадольні препарати", Віталія Лойченка, на українському ринку найбільша частка по виробництву "трамадолу" належить вже цитованій харківській фірмі "Здоров'я".

Крім цього, випускають "трамадол" в різних містах також "Монфарм", "Здоров'я народу", "Авант", "Дніпрофарм" та "Біолек". Крім цих компаній, в Україні діють і дрібніші виробники "трамадолу". І, звичайно ж, іноземні виробники препарату (компанії "КРКА" (Словенія), "Хімофарм" (Сербія і Чорногорія), "ШТАДА" (Німеччина) та інші).

До речі, на одному з російських сайтів медоголошень є і про Харківський ДФП "Здоров'я народу": українська компанія обіцяє "ціни нижчі ринкових", "відгрузку в будь-який регіон Росії" та "індивідуальний підхід до кожного покупця".

Цікава інформація: на державному рівні обговорюють так звану метадонову програму лікування наркозалежних. Метадон – препарат, схожий за дією на трамадол, його використовують для того, щоб поступово вивести хворого зі стану залежності.

Але з'ясувалося, що метадон викликає не меншу залежність і так само деформує особистість. Після цього в США і Європі було закрито всі метадонові програми, а препарат визнано недієвим. В Україні хтось переконав урядовців, що ідея має право на життя, а метадон – продаватися в аптеках. Безрецептурно?

Дещо з реальних подій

Ольга Анатоліївна – мати сина, залежного від трамадолу, з якого і почалася ця історія. Хлопцю 20 років. Він вже встиг здати чимало з домашнього статку у ломбард навпроти однієї з київських аптек. Він забирав речі з хати своєї дівчини і теж здавав у ломбард. Мета його життя сьогодні – вже не отримувати кайф.

Йому просто хочеться забути про ломку. За словами матері, аптекарки добре знають своїх клієнтів, деякі особливо бідні міліціонери час від часу навідуються, аби забрати у хлопців куплений трамадол і потім їм же продати дорожче. Теж ринок.

А ми не просто стояли під аптекою і рахували наркоманів. Зайшли: напівпідвальне приміщення, якийсь молодик, взявши з прилавка пляшку з водою, спиною до відвідувачів запивав щойно придбані "ліки". Собі ми купили гематоген. А поки його жували – думали: хто ж пролобіював потужну машину смерті?

Чи є центр у цього павутиння з сотень аптек по всій Україні? Чи буде щось мінятися в системі правоохоронних органів, чи зможуть нещасні матері звертатися до прокуратури і отримувати дієвий результат, а не сумне "А що ми поробимо?"

І нарешті – чи продовжуватимуть політики демагогічно кричати про боротьбу з тютюном і олігархами, а чи нарешті поглянуть на проблеми свого народу? Це ж Ваш народ, правда?




powered by lun.ua
Головне на Українській правді
Підпишіться на наші повідомлення!