КПУ обіцяє боротися на три фронти

Популярність Компартії в Україні скорочується в арифметичній прогресії. На останніх президентських виборах вони навіть програли соціалістам. На наступних парламентських вони можуть розраховувати за останніми соціологічними замірами відсотків на 7% замість 19% , які вони отримали у 2002. У суботу і неділю, зібравшись на ХХХІХ з'їзд, комуністи мали змогу подумати про своє гірке становище. Але віра у світле майбутнє перемогла.

- А ви не знаєте, де тут вхід, - спитався дідусь у благенькому костюмчику, наближаючись до БК КПІ. Справді, з'їзд КПУ проходив без особливих опізнавальних знаків – ні прапорів, ні музики, лише вітальний напис на фасаді і портфелі з червоною наліпкою ХХХІХ з'їзд КПУ і портретом Леніна, вказували на причину зібрання.

Мадам у засмальцьованих бриджах, пляжному капелюшку і з цигаркою в зубах подавала "последние книги по марксизму" – "Современный сталинизм в Европе", "Марксизм и современность" и "Трудовою Россию". Навпроти неї молодчики в футболках з Че Геварою продавали джангірівський "Новый понедельник".

В холі ДК КПІ був не один лоток схожої макулатури. Люди дивилися її, але не купляли. Навряд чи вона б скрасила перебування на з'їзді сукупною довжиною 14 годин.

Пройшовши ритуал формування усіляких секретаріатів і лічильних комісій, комуністи отримали нагоду послухати свого партійного лідера.

Вийшовши на трибуну Симоненко "коротенько" і "самокритично" розповів про підсумки роботи за останні два роки.

"Незважаючи на політичні репресії, внутрішні труднощі і шалений зовнішній тиск і жорстку класову боротьбу під час президентських перегонів, хитання окремих товаришів та первинних осередків, Компартія вистояла, зберегла згуртованість і вірність ідеям соціалізму...", - розпочав він.

І тут же проявив небачену "адекватність" власної оцінки, наголосивши, що "виборча кампанія показала: партія комуністів виступає як якісно нова, потужна, динамічна політична сила, що має виважену науково об_рунтовану програму..."

За словами Симоненка, "партія прийняла єдино правильне рішення – іти на вибори самостійно".

"Ми безпомилково передбачили, що Кучма під тиском адміністрації США робитиме все можливе для збереження курсу, який він проводив протягом десятиліть, робитиме все для обрання Ющенка президентом. Януковичу при цьому відводилася роль лише технічного кандидата", - повторив лідер КПУ тезу, яку тиражує вже другий рік.

Далі — звична риторика. Все як останні сто років, тільки міняючи імена:

"Правлячий режим, персоніфікований спочатку в особі Кравчука, потім Кучми, а тепер Ющенка зосередив в своїх руках необмежені повноваження, по суті досягнув самодержавної повновладності"..

"Режим відправив Кучму з повним фінансовим пансіоном на заслужений відпочинок, але кучмізм у його ще більш потворній формі продовжує життя в цій ганебній політичній системі" ...

"...нова влада запопадливо виконує накази своїх закордонних хазяїв з продажу власності, що роками створювалася працею нашого багатостраждального народу"...

"…уряд сформований з такою концентрацією капіталу, якого не було ще за всі роки існування незалежної України"...

"Сценарій кольорових революцій, розроблений західними політтехнологами та під ідеологічним прикриттям бананового бунту мільйонерів проти мільярдерів сталася лише чергова ротація команд однієї і тієї ж формації. Воістину, корито те саме, тільки свині різні!"...

"Помаранчеві революціонери своїми популістськими обіцянками породили в суспільстві надії, ілюзію швидкого виходу з катастрофічної ситуації і цим, поки що зберегли інерцію невиправданої довіри з боку значного числа виборців"...

"…передвиборна тріскотня про подолання корупції і організованої злочинності, наведення порядку з незаконно приватизованою власністю, повернення її державі і народу, так і залишиться тріскотнею"

Особливим пунктом звіту Симоненка було згадано перетворення України на плацдарм НАТО і територію розбрату - місце розборок між транснаціональними компаніями "української компрадорської буржуазії і російськими олігархами".

Термін "компрадорська буржуазія" іноді по тексту змінювався епітетом "нашисти" чи "фашистська зондер-команда".

І звісно ж, безсмертна теза, без якої існування комуністів останні сто років просто неможливе: "існуюча суспільно-політична система загниває" - "її слід рішуче зламати і замінити".

Особливим пунктом промови Симоненка стала "увага" до соратників по лівому фронту. Лідер КПУ навіть поставив особливе завдання боротьби з цими "перевертнями", зокрема викриття "колабораціоністської" верхівки СПУ Мороза і ліво-радикальної ПСПУ Вітренко.

"Сьогодні представники СПУ знехтували інтересами своїх виборців. В питаннях ідеології вони схиляються до прихованої есдеківщини та співпраці з шовіністсько-антисемітськими організаціями на кшталт рогозінської "Родіни". Фракція СПУ в парламенті стала на шлях захисту інтересів капіталу, прийнявши до свого складу родичів Кучми і членів команди Лазаренка", - викривав партію Мороза Симоненко.

За словами лідера КПУ, його партія на парламентських виборах вестиме боротьбу одразу на три фронти: проти "американських націоналістів", "правих опозиціонерів" та "опортуністів" з СПУ, ПСПУ та КПРС.

Симоненко збирається змінити застарілі гасла (не уточнюючи які саме) та працювати з молоддю. І попереджає, що "Наша Україна", БЮТ і СПУ уже таємною угодою "поділили між собою голоси КПУ на виборах".

Тому "в умовах диктатури кланів", щоб "домогтися максимального представництва трудящих у місцевих радах і ВР", Симоненко збирається виставити на вибори 230 000 кандидатів. І попереджає, що "програш чи виграш на кожній ділянці буде визначати майбутнє України".

Доповідь Симоненка тривала майже дві години і складалася з 67 сторінок тексту. Члени КПУ, не витримавши такого навантаження, просто поснули. Критичною для них стала 26 хвилина доповіді, коли заснув навіть перший ряд. Члени президії протрималися дещо довше.

Головуючий Адам Мартинюк створював ілюзію зайнятості - увесь час перекладав і переглядав папери. Валерія Заклунна відверто читала партійну пресу, гість з Москви Геннадій Зюганов – якусь книжку. Грач всіляко підпирав голову, а політбюро ззаду обговорювало свої проблеми.

Ледь Симоненко завершив доповідь, його однопартійні кинулись з залу в пошуках пайків. Воно й зрозуміло – людей привезли годині о сьомій, а Симоненко закінчив о першій. Взагалі люди дуже радісно сприймали кожну з восьми перерв протягом двох днів.

- О, я бачу наші так добре пивко п'ють, - поділилась член політбюро з подружкою.
- І горілочку теж. А у вас в Балаклаві там таке хороше кафе є, справжнє м’ясо дають, - перешли партійки на кулінарні теми, які разом з враженнями від Києва були домінуючими в спілкуванні партійців у перервах.

Що стосується засідань, то з більш ніж тридцяти виступів партійців, не рахуючи привітань іноземних друзів з Молдови, Росії, Куби, Франції тощо, вичленувати раціональне зерно важко.

В основному, місцеві партійці зізнавалися у тому, що до КПУ стало вступати менше людей, дехто каявся за тих, що під час виборів "зранку ходив в будьонівці за Симоненка, а по обіді – в папасі за Януковича". Просили "коліс" і зв’язку, щоб можна було контролювати "первинки" і щоб нардепи їздили по селах.

"Незлим тихим" згадували "Нашу Україну" і соціалістів. При чому останніх значно частіше. Одна бабуся влаштувала справжнє полювання на хлопчиська років 18, який перейшовши в СПУ, разом з другом прийшов на з'їзд комуністів. Написавши 7 записок президії, вона не заспокоїлася, поки "шпигуна" не вивели з залу.

"Вони вкрали наші популістські гасла", - жалівся один. "Нам не потрібна реальна програма, нам потрібна соціальна революція", - переконував інший.

Товаріщ з Луганська не міг заспокоїтися через пропозицію президента примиритися з воїнами УПА і запропонував у відповідь на закиди про вину комуністів під час голодомору рахувати убитих УПА.

"Вони нам один хрест за голодомор, ми їм три за УПА", - запропонував він, явно не підозрюючи про неспівмірність втрат.

Ще один рядовий комуніст в рамках залучення молоді запропонував для цього "виправляти помилки в підручниках історії" і "виступати проти приєднання України до Болонського процесу" з визнання дипломів. Правда, він також запропонував підтримувати студентів у боротьбі з хабарництвом викладачів.

Обов'язковим компонентом виступу кожного партійця була фраза "роботу центрального комітету визнати задовільною, звіт контрольної комісії затвердити".

Незважаючи на те, що робота Симоненка оцінена не надто високо, однопартійці не бачать йому альтернативи. Леонід Грач за три роки відсидки в парламенті, здається, значно втратив свої позиції. Тому його промова з критикою на адресу верхівки КПУ, яка опустилася восени 2002 до співпраці з "Нашою Україною" і БЮТ була зустріта вкрай непривітно.

Із-за спин доносилося: "розумний критикувати, а сам, що зробив?".

Вигнавши щось близько 2 тисяч партійців після виборів за "колабораціонізм" з Януковичем і Ющенком (за останнього найбільше агітували, за словами учасника з'їзду, в Донецьку і Криму), комуністи не поспішають реформувати партійну верхівку.

Найбільший сюрприз з'їзду – нардепку Катерину Самойлик, яка самовіддано працює в комітеті молоді і спорту, запропонували не включати до ЦК партії.

Що стосується партійного лідера, то його мали перезатвердити на закритому засіданні ЦК після з'їзду. Судячи з настроїв, процедура мала пройти без ексцесів.

Так що Петро Миколайович піде на 12 рік беззмінного правління в КПУ і похитнути його може хіба що беззастережний провал на виборах 2006.

Поки що рядові комуністи оцінюють свої шанси від 5% до 50% на виборах у парламент. При цьому вони добре усвідомлюють, що їх єдиний шанс, це якщо "нова влада підірве сама довіру, а стара не поверне авторитет, якого в неї ніколи не було".