Президент іде в народ

Середа, 29 червня 2005, 12:29
"Президент сам до кожної людини постукає і запитає: "Як у вас справи? Як у вас все відбувається і чим вам допомогти?" – переконливо каже завідувач приймальні президента Ігор Довбань.

Тепер його управління на Шовковичній 12 має нову назву: "Громадська Приймальня Президента". Тобто не "Приймальня Адміністрації Президента", як колись.

Але люди під приймальнею не зважають на ці зміни і стверджують: про них забули і все відбувається так, як за Кучми. Щоправда, по асфальті їх вже не тягають, а кілька правоохоронців слідкують, щоб із жителями східців Шовковичної 12 нічого поганого не трапилось. Як мінімум, щоб бомжі не ображали.

Посилають від Понтія до Пилата

Такий був метод роботи з громадськістю адміністрації президента за часів Кучми. "Все, як за Кучми" означає, що метод "послухав-записав-відправив" є чинним. Потерпілим від влади з усіх регіонів України виділяють не більше 20 хвилин, відтак люди скаржаться, що їх слухати просто не хочуть.

За словами Ігоря Довбаня, лише у нього через особистий прийом проходять 100-150 осіб щодня. Але над справами не припиняють працювати навіть тоді, коли прийом уже закінчився. Тому люди ображаються несправедливо: "Ще десь 700-800 листів приходить кожного дня у департамент листування. Більша частина, 70-80% звернень громадян ставиться на президентський контроль. Знаємо, як ідуть справи. У нас іде листування з виконавчими органами. Тобто все сьогодні під контролем".

Люди ж стверджують інше. Колишній огранщик алмазів Савелій Бичєвой позивається з Вінницькою компанією "Кристал" вже кілька років через власне авторське право, відібране у нього власниками заводу. Він — ветеран боротьби за справедливість, має цілу "карту", склеєну з 21 відписок адміністрації президента ("Ваше звернення розглянуто і відправлено до... на опрацювання").

Зараз вже є й революційні зміни: в останніх документах справу передають до Полтавського суду, оскільки громадянин Бичєвой, зараз, за браком коштів, проживає у селищі на Полтавщині. Дарма, що його судова справа не має жодного відношення до міста слави Квітки-Основ’яненка. "Вони підписують відповідь на моє звернення одразу при мені", каже Савелій Іванович.

Одного разу він передав документи особисто Ющенку. А той – своєму помічнику. Помічник же направив їх до Вінницької області, до відповідачів. І знову коло замкнулось. Справу передали тим, хто й образив колишнього огранщика.

 
Під приймальнею президента
 
"Як при старій, так і при новій владі – це ті самі люди. Вони не хочуть працювати. І дуже багато людей ідуть звідси незадоволені, обурені. Буде новий Майдан", - впевнений Савелій Іванович, - "але не проти Ющенка, а проти судів".

До речі, в приймальні стверджують, що найбільша частка звернень громадян припадає саме на блок "правоохоронні органи-суди" (30%). І саме у допомозі громадянам при таких зверненнях найбільше проблем: приймальня не може втручатись у діяльність незалежних українських судів.

"Список добрих справ"

Люди під приймальнею скаржаться, що Ющенко не дотримав свого слова – не привів нових людей до влади, адже у приймальнях – "ті самі люди!"

І справді, за словами Ігоря Довбаня, склад приймалень змінився приблизно на 30%. Але, на його думку, головне – не кількісні, а якісні зміни. Навіть у тих, хто раніше працював зі зверненнями громадян, "з’явився блиск в очах", в результаті, "вже по іншому працюють люди" і "навіть подяки від громадян приходять".

Крім того, серед працівників приймальні з’явилась новація – так званий "Список добрих справ": "Я завів серед своїх працівників такі папочки і ми назвали їх "Список добрих справ", і кожну п’ятницю ми підбиваємо підсумки, і кожен каже, що він зробив. Не тільки, що розглянув певну кількість скарг, чи зустрівся з такою кількістю людей, чи підписав чимало пошти. Мене це вже не цікавить. Мене цікавлять конкретні кроки, щоб задовольнити кожну людину", - каже Довбань.

Його слова підтверджує й Тарас Овчарук, який працює з громадянами в приймальні вже близько року: "Люди працюють більш енергійно. Й ініціатива не приглушується".

 
 
Відповідно – результат: за словами Овчарука, нині приблизно 50-55% звернень громадян задовольняються. За ходом справ усіх "потерпілих" стежить відділ контролю та аналізу приймальні президента.

Цар і бояри

Попри часті звинувачення перехожими бомжуватих екс-підприємців, екс-винахідників у тому, що вони "псують імідж Ющенкові", люди під приймальнею запевняють, що вони ніяк не хочуть зашкодити президентові. Їм би лишень на п’ять хвилин до нього на прийом, віддати документи і побачити, як він їх підписує. Бо не вірять владі на місцях, вона лише обіцяє і не робить нічого, що наказує президент.

Щоправда "цар" за їхніми словами зазнався, відгородився синім парканом і до людей вже не виходить. "Тепер, якщо президент має проїжджати попри ті місця, де його чекають люди, то міліціонери його попереджують, що його чекають, і президента везуть іншою дорогою", впевнені люди.

"Реконструкція на вулиці Банковій створила певний енергетичний тромб. Це я вам відверто кажу. Але що ми можемо зробити? Так, у людей була можливість спілкуватись з президентом кожного дня. Але йдуть реконструкції. Однак при мінімальній можливості президент приїжджає сюди, спілкується з людьми.

Тут, на Шовковичній, він був тричі, починаючи з квітня. Це три рази він заходив у приміщення. А скільки він зупинявся і спілкувався з народом! Я думаю, разів десять. Це не тільки він. Його перший помічник, Третяков Олександр дуже часто сюди приходить", сперечається з переселенцями Ігор Довбань.

Крім того, за його словами, кількість особистих доручень Ющенка збільшилась в десять разів, "це доручення, які президент особисто власноручно підписував".

Очевидно, для кожного правда виглядає по-своєму: президент справді в міру своїх можливостей звертає на їхні проблеми увагу, однак людям хотілося б, щоб це відбувалося хоча б декілька разів на день.

 
Під приймальнею президента
 
Під приймальнею люди мають по кілька особистих листів Ющенка, в яких президент вимагає від губернаторів чи відповідних чиновників вирішити проблему. Однак на місцях справа далі не просувається, і люди знову приходять до приймальні і вимагають повторної зустрічі з Ющенком. А приймальня створена не для організації зустрічей з президентом, тому вирішення питання "спускається" на нижчестоячі державні органи, і на цьому рівні процес зупиняється.

"У мене такий принцип: якщо людина прийшла в приймальню, то її справа має бути вирішена. І вони всі це знають, а тому заходять і сидять. Я ще ніколи не сказав, все прийомні години закінчились, до побачення", - каже Довбань.

Водночас люди твердять протилежне: "Під час Майдану нас намагались десь заховати від снігу і холоду, пригріти і нагодувати, для цього захоплювали будівлі. Нині ж нас спокійнісінько виганяють під зливу разом з дітьми, як тільки закінчуються офісні години або ж просто час обідньої перерви".

Всю владу регіонам!

Набагато ближчим до народу президент стане, як відкриються обіцяні ним громадські приймальні по всіх областях України. А плани у виконавців цього проекту доволі амбітні: знайти хоча б по 4-5 порядних осіб, які б хотіли працювати зі скаргами громадян.

Але, як відомо, саме в регіонах ситуація з кадрами нерадісна. А ще гірша ситуація із новими чиновниками. Так, приїжджі під приймальнею запевняють, що нова влада поводиться на місцях просто аморально і злодійськи.

Так, Олександр Нігруца з села Веселе Одеської області розповідає про першого заступника місцевої райдержадміністрації Петра Ложенка: "Він мені в очі сказав "Я вже сів у крісло і у мене є криша. І ви куди не ходіть, а документи повернуться до мене".

 
 
Таких скарг дуже багато: хтось скористався революцією для отримання прибуткової посади, хтось почав псуватися вже зараз, але однозначно одне: на місцях політика Віктора Ющенка терпить крах, оскільки розкрадання, оборудки, наїзди продовжуються. Тільки у великих центрах (Донецьк, Суми, Львів) почалася боротьба з корупцією.

Звичайно, проблема незадоволення скарг громадян значною мірою лежить на регіональних виконавчих органах влади. А засіб контролю за такими органами у країні з "незалежною" судовою системою є лише один – піти поскаржитись президенту.

І якщо громадські приймальні в регіонах таки створяться і будуть поєднані, як каже Довбань, в одну комп’ютерну мережу, сервер якої знаходитиметься на Шовковичній 12, то, може, і контроль на місцях за діями чиновників посилиться.

Як мінімум, буде відомо, хто кому що винен і чому відбувається кришування. Тоді, можливо, зменшиться гострота "вавилонської проблеми" між чиновниками і простими людьми.

Втім, проблема лежить набагато глибше, ніж створення потужної мережі громадських приймалень.

Конфлікт – у відсутності горизонтальних зв’язків між органам влади. На сьогодні, згідно з побудованою вертикаллю, спасіння потопельників – справа рук самих потопельників. Тобто якщо вас образило луганське міністерство внутрішніх справ, ви можете пожалітися хоч до загальноукраїнського відомства, все одно скаргу спустять у Луганськ для опрацювання.

За часів Кучми, як правило, це закінчувалося, в найкращому випадку, нічим. Про суди, як і домовилися, навіть не згадуємо.

Але для більш ефективної роботи система потребує створення горизонтальних зв’язків, які б дозволяли загальноукраїнським органам контролювати регіональні. Вся політична система, яка залишилася нам ще з часів СРСР, потребує докорінної зміни для посилення відповідальності влади.

Тільки тоді люди зможуть не ночувати під приймальнею президента, а звертатися за адресою і реально вирішувати свої проблеми. Та й суди зможуть стати незалежнішими від місцевих царьків.

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді