Хто хоче прикупити місце в "Батьківщині"? В чергу!

Образно кажучи, якщо в Крим прилетіли "грачі", то Одесу обсіли "круки". Власне – Крук В'ячеслав. Син депутата Крука-старшого, власник кількох цукрових заводів, заводу залізобетонних конструкцій, будівельного бізнесу, медичної компанії "Інто Сана".

В цьому немає нічого дивного, якщо батько депутат, чи президент, то син, як правило, вдалий бізнесмен, і навпаки. Крук-молодший – вчорашній заступник мера Одеси Боделана.

В цьому теж нічого дивного. Крук - бізнесмен, Боделан у розшуку. Здивувало інше - що Крука молодшого "протягнули" на посаду голови Одеської міської партійної організації "Батьківщина". Того самого В'ячеслава Крука, якого одесити навіть не прийняли в рядові члени партії. Протягнули брутально, цинічно.

З порушенням всіх демократичних норм. До речі, проти персони Крука була і обласна Одеська організація "Батьківщини" на чолі з Анатолієм Цибульчиком. Що ж робить пан Крук?

Правильно, їде до Києва у виконавчий секретаріат політради, який раніше планувався спочатку як суто технічно-виконавчий орган, а сьогодні під керівництвом Ярослава Федорчука ця структура замкнула на собі всі кадрові та організаційні питання в партії.

Секретаріат зумів убезпечити Тимошенко від інформації з регіонів, отримавши таким чином повний контроль над ними. А ще виконавчий секретаріат перед кожними виборами проводить жорстку чистку на місцях. Від непокірних чи можливо занадто поінформованих позбавляються. Після виборів знову ж таки виганяють "занадто розумних", принагідно замітаючи фінансові зловживання.

Які аргументи (та чи лише аргументи?) В'ячеслав Крук у Києві наводив на свою користь - таємниця за сімома печатками. В Одесу Крук "прилетів", маючи на руках партквиток. Крім того, він мав рекомендаційного листа з візою політради на посаду… в.о. голови Одеської міської партійної організації. На той час міську партійну організацію, в якій нараховувалось близько 2000 реальних членів, очолювала Жанна Болянська. І, зрозуміло, що у людей, які відмовились прийняти до своїх лав Крука, такий поворот подій особливого ентузіазму не викликав.

Разом з Круком в Одесу приїхав десант, представники того ж виконавчого секретаріату в особі панів-товаришів Радовця та Бондаренка. Мета благородна – допомогти на місцях організувати конференцію. "Допомога" ж полягала в збиранні тими чи іншими засобами неправдивої інформації, яку можна було б використати аби поставити під сумнів легітимність районних конференцій, які висунули делегатів.

Тим не менше одесити провели міську конференцію і підтвердили повноваження голови Жанни Болянської. Тоді ж бюро парторганізації області заявило про легітимність конференцій. Та київський "десант" не дрімав, лідерів обласного бюро терміново викликали на "килим" до Києва.

Яка відбулась розмова з київським начальством не відомо. Відомо лише, що до Одеси лідер обласної "Батьківщини" Анатолій Цибульчик повернувся вже з думкою діаметрально протилежною. Також "зламався", як сказали товариші по партії, і пан-товариш Кочетов. Годі вже й говорити, що навпіл зламали легітимного голову міської організації Жанну Болянську. Не витримавши тиску, вона написала заяву про звільнення з посади.

Та не зламались рядові "батьківщинці" і провели другий етап конференції. На першому було так вирішено – конференцію не закривати, готуватись до другого етапу. Головою міської організації вибрали Георгія Парцхаладзе, відомого в Одесі бізнесмена.

Але не здався і пан Крук. З допомогою виконавчого секретаріату була організована постанова обласного бюро (кого не зламали в столиці, "вичавили” в Одесі) про нелегітимність партійних процесів у місті.

Далі більше. Виконавчий секретаріат політради (тобто Ярослав Федорчук) доручив розібратися із ситуацією в Одесі робочій групі, яку очолив…. Хто б ви думали? Правильно, пан-товариш Крук. В купі з паном-товаришем Баймуратовим, який відомий одеситам по посаді заступника пріснопам'ятного "підрахуя" Сергія Ківалова по Одеській юридичній академії та Морській партії.

Обурені, проте не зламані одеські "батьківщинці" кинулись до столиці аби зустрітись з Юлією Тимошенко, а зустрілись все з тим же керівництвом виконавчого секретаріату. А там суцільна демократія. Вислухали, напоїли чаєм, і сказали: добре, дозволимо ввести в робочу групу і представників від "протестантів", "вживемо заходів".

І "вжили". Негайно. Бізнесмени Крук і Радьковський (партнер Крука і Боделана по спільних бізнесових справах, один з "прихватизаторів" одеського побережжя) провели "масовий оргнабір" до партії "Батьківщина" за рахунок працівників своїх фірм і, як подейкують гострі на язик одесити, з формулюванням: "Батьківщина" або смерть!" (тобто звільнення з роботи). Люди писали заяви і дивувалися: невже це так прийнято в партії, що славиться, як поборник громадянських прав і свобод!

А далі були клоунада і цирк. На районній конференції "новоспечених" бійців партії звозили на машинах "швидкої допомоги". Не лякайтесь, панове. Просто одне з підприємств Крука - медична фірма. Голосували люди під керівництвом "диригентів" - приємних, але строгих дівуль. Щось на зразок тих, які керують масовкою у ток-шоу.

А куди ж поділись нескорені члени партії? Значну частину виключили, не повідомивши про конференції, за неявку на них і, як наслідок, "втрату зв'язків з організацією". Ті ж, хто залишився, часом хотіли подивитись на партійні квитки неофітів. Відповідь була стандартною - "або ще не встигли виписати", або "люди поки що не в партії, але так пройнялися її ідеями, що вже з нами".

Вершиною цього дійства демократії стала славнозвісна карусель, коли одна і та ж група людей кочувала по місту з конференції на конференцію. Не нагадує фальсифікацію на президентських виборах? Ось люди з команди Боделана-Януковича і поділися чимось з "Батьківщиною" якщо не грішми, то хоча б "досвідом".

Нині Крук - голова Одеської міської партійної організації. Є люди, які готові підтвердити, що він заявляв про те, що безкоштовних місць у партійному списку не буде. "Крісло" в першій п'ятірці до міськради коштує 300 000 доларів, місця понижче – 150 000…

"Не так тії вороги, як добрії люди…"

Незабаром розпочнеться, а для декого вже розпочалась, нова виборча кампанія.

Дуже багато заможних "дядь" із колишніх провладних партій, які займали досить "теплі і хлібні" посади в своїх об'єднаннях і вже так поріднилися із владою, що навіть не уявляють себе без неї, хочуть потрапити туди знову.

Для цього їм доводиться усувати людей, котрі насамперед ділом та на холодному Майдані ангінами і бронхітами підтвердили своє право на ці посади. Мимоволі виникає питання: а хто ж за всім цим стоїть?

Із розмов з одеськими, дніпродзержинськими, львівськими та київськими "батьківщинцями" чітко вимальовується фігура Ярослава Федорчука – заступника голови партії, керівника виконавчого секретаріату політради партії. Колишній перший секретар Долинського райкому Компартії України та перший комуніст міста Івано-Франківська, він залишив по собі згадку на Прикарпатті не лише як "великий будівничий” а й як душитель найменших проявів інакодумства, "буржуазного націоналізму" та "дрібновласницької психології".

Скориставшись ситуацією, коли лідери партії зайняті серйозною роботою в уряді, Федорчук почав проводити компартійними методами свою кадрову політику за сталінським гаслом "Кадри вирішують все!". Але кадри свої, слухняні та керовані. Непокірних - звільнити, покірних – пригріти, "хто не з нами - той проти нас" і т. д.

Є у Тараса Шевченка такий вірш "Не так тії вороги, як добрії люди…". Складається враження, що така "добра людина" як Федорчук може розвалити і поховати партію "Батьківщина" як таку. Яскравий приклад - Одеса ( не останній, на жаль).

Партія "Батьківщина" заслужила, вистраждала перемогу. Насамперед завдяки харизмі, характеру та мужності Юлії Тимошенко та завдяки тим людям, які йшли, ідуть і готові йти за нею до кінця. Саме такими людьми сьогодні так легко розкидається виконавчий секретаріат.

Чисельність партії стрімко зростає. Але проблема в тому, що чимало зусиль треба докласти, аби до лав партії не потрапили сумнівної репутації "бізнесмени", люди заплямовані зв'язками з криміналом, або ті, кому все одно під яким прапором стояти та якому богу молитися. Треба зробити все, аби гасло: ""Батьківщина" не продається!" мало однаковий зміст, незважаючи на те в лапках перше слово чи ні.

"Сумно, сумно аж за край…"

Після перемоги у помаранчевій революції та призначенні лідера партії "Батьківщина" прем'єром, інтерес до цієї організації виріс у кілька разів. Так, у місті Херсоні велику зацікавленість до обласної партійної організації проявив Юрій Одарченко, депутат міськради, бізнесмен, керівник великого підприємства.

Пан Одарченко до цього не був непомічений у неблаговидних діяннях попереднього режиму. Однак схема і методологія його приходу до влади в Херсоні, як дві краплі води нагадує схему за якою захопив владу в Одесі Крук. Він так само їде до Києва і отримує мандат на "правління" в Херсонській обласній партійній організації.

Із столиці на підтримку Одарченка приїжджає вже згадуваний раніше Арнольд Радовець, під тиском заставляє діючого голову Херсонської обласної парторганізації "Батьківщина" Гуняко написати заяву на звільнення.

Тут же проводиться засідання бюро на якому приймають в партію Одарченка. Одразу ж приймають в партію і пана Богданова. Богданов - фігура в Херсоні більш ніж відома. Адже раніше він очолював міську організацію СДПУ(о). Новоспечених партійців Одарченка та Богданова кооптують до обласного бюро і тут же обирають Одарченка головою Херсонської обласної партійної організації.

Заступником же стає вірний соціал-демократ, об'єднаний тепер уже з "Батьківщиною" Богданов. Після цього новоявлені функціонери ініціювали розпуск ради підприємців партії "Батьківщина", яка неабияку допомогу надавала Херсонській обласній партійній організації.

Наслідком цього став масовий вихід із партії людей, які принципово не погодились з такими методами роботи. Радовець бездоганно виконав завдання виконавчого секретаріату політради!

А може все-таки правий був Медведчук, коли заявляв, що не виключена можливість блоку СДПУ(о) з партією Юлії Тимошенко "Батьківщина". А може цей план уже діє? Шкода лише, що рядові бійці партії про це нічого не знають.

На Дніпропетровщині ситуація аналогічна. Генадій Глядчишин, відомий бізнесмен, власник мережі елітних магазинів "Ажур", грального дому та акціонера ряду великих промислових підприємств став головою Дніпропетровської обласної партійної організації, а його "дружбан”, в дуже недалекому минулому запеклий регіонал Євген Вітютін очолив партійну організацію партії "Батьківщина” міста Дніпродзержинська. Так що все в повному ажурі і тут.

Кілька місяців тому заступник голови партії "Батьківщина" Федорчук за руку привів на посаду в. о. голови Київської міської партійної організації нового члена партії (прийнятого напередодні політрадою), нардепа Анатолія Семиногу. Кооптувавши його кандидатуру до бюро, його пізніше одностайно обирають в. о. голови міської партійної організації.

Новоявлений міський лідер Семинога почав одноосібно керувати міською партійною організацією. Начхавши на статут, суто по-бізнесовому він став переводити міську організацію на ділові рейки і запропонував ввести посади… менеджерів в районних організаціях.

Отримавши відсіч з приводу введення позастатутних посад, пан Семинога в кожний район рекомендував заступниками голови своїх людей, які будуть займатися всіма фінансовими (читай виборчими) справами. В декількох районах такі люди вже призначені.

Для прикладу в Деснянському районі столиці на посаду "заступника-менеджера" було призначено колишнього міліціонера Калько, за яким тягнеться шлейф досить сумнівних справ. Люди масово почали писати заяви про вихід з партії, не бажаючи бути причетними до цього всього.

Як втаємничено розповідали активісти міської організації, нещодавно Семинога заявив, що кожен, хто хоче стати членом виборчого списку міської партійної організації "Батьківщина", щомісяця повинен передавати по п'ять тисяч на "партійні справи" і лише з числа цих "жертводавців" в подальшому буде проведено тендер на квоти людей, які гідні посісти місце в партійних списках. Ось такий класичний партійно-бізнесовий підхід?!

А зі слів іншого поінформованого члена партії стало відомо, що існують вже чіткі тарифи, принаймні, на депутатські крісла до районних Рад м. Києва. Так прохідне місце у райраду коштує 70 000$ США! Дізнатись про "таксу" на крісло депутата міської ради поки що не вдалося. Можливо, ще не вирахували. Але немає жодних сумнівів, що партійний бізнесмен Семинога незабаром прорахує і цю позицію.

Скидається на те, що Київська міська організація партії "Батьківщина" незабаром перетвориться на ТОВ, ВАТ або, що ймовірніше, ЗАТ "Батьківщина".

Не так давно серед мітингувальників біля приміщення Кабміну група людей пенсійного віку роздавала всім перехожим листівки. Зміст листівки зводився до того, що на цьому мітингу зібрались одні "провокатори" та найманці олігархів, які не мають жодного відношення до партії "Батьківщина". Вони, мовляв, за кошти кучмівських структур хочуть скомпроментувати передову політичну силу та її "незламного лідера".

В одному з телеефірів Юлія Тимошенко відхрестилася від своїх однопартійців, мотивуючи тим, що своїх людей в "Батьківщині" "ми добре знаємо".

Така заява лідера надзвичайно обурила людей, які прийняли рішення провести новий мітинг під стінами Кабміну, але зібрати вже не дві сотні, а близько тисячі активних членів партії з більшості регіонів України. Люди все ще вірять, що Тимошенко зробить відповідні висновки, вислухає їхні заяви та наведе лад в керівництві партії.

Можливо, вона отримує інформацію про справи в партії виключно від Федорчука? Це звучить майже як виправдовування. Зрозуміло одне – ні Тимошенко, ні Турчинов не має часу на свою партію. І не виключено, що вона не має нічого проти того, щоб партія перетворювалась на такий собі бізнес-клуб, де найвищі місця посідають ті, хто може за це заплатити.

Але чим тоді ця партія відрізнятиметься від СДПУ(О)?

Можливо, навіть, їй, як прем'єру, вигідно мати в партії бізнесменів. Так вона може краще контролювати їх через вплив на їх бізнесові можливості. Цікаво також - що таке запропонували в Києві ці люди, які їздили до столиці перед новими призначеннями? Що це було, що їм не змогли відмовити? Гроші? Зв’язки в областях? Наскільки це морально для партії революційної прем'єрки?

І яку ціль сама Тимошенко ставить своїм партійцям – гроші, гроші і ще раз гроші?

Більшість "батьківщинців" розуміють, що після переходу партії із опозиційної в провладну неминучий процес поповнення її лав за рахунок представників колишніх прокучмівських структур. В цьому немає нічого дивного.

Але великий спротив і здивування викликає саме те, що новоспечені партійці одразу ж отримують найвищі керівні посади в містах та областях. Схоже, що десь у верхах "Батьківщини" працює структура, яка торгує посадами, партквитками та місцями у виборчих списках.

А може партія таки в небезпеці? Кошти, звичайно, важать дуже багато, але вирішують далеко не все. Зіпсований імідж партії неможливо поправити ніякими капіталами новоявлених "партійних вождів". Яскраве підтвердження цієї тези - президентська виборча кампанія Януковича.

Очевидно Тимошенко є над чим подумати. Час на виправлення помилок ще є.