"Герої" епохи Кучми: хто в парламент, хто на звалище історії

15 переглядів
Леонід Амчук, УП
П'ятниця, 16 грудня 2005, 13:44

15 грудня 2005 року слід вважати днем закінчення касетного скандалу. Звичайно, може статися диво і записи Мельниченка вирішать використовувати як доказ у справі Гонгадзе. Але все одно весь цей сюжет довжиною у п’ять років саме тепер запаковується у картонну коробку, фасується нафталіном, заклеюється скотчем і відноситься в архів. Можливо, там йому і місце.

Касетний скандал став історією – бо в четвер навіть зовсім романтичним людям стало зрозуміло, що записи екс-майора більше не справлятимуть ніякого впливу на поточні процеси.

15 грудня відбулася знакова подія – на засіданні парламенту було оголошено про вступ до фракції Соцпартії Андрія Деркача. Друга особа в СПУ та їх фінансовий директор Йосип Вінський пообіцяв, що тепер Деркач "безумовно" отримає місце у прохідній частині списку соціалістів на виборах: "Адже він є хорошим депутатом, діє професійно...".

Показово, що все це сталося в день п’ятої річниці старту акції "Україна без Кучми". А її учасники, якщо хтось забув, вимагали скальп батька нинішнього молодого соціаліста.

Леонід Деркач був одним із чотирьох головних фігурантів касетного скандалу. Або, в класифікації іншого, не такого вдалого кандидата в депутати від Соцпартії Миколи Мельниченка – Деркач-старший був членом "організованого злочинного угрупування під керівництвом Кучми" і "співучасником фізичної розправи над Георгієм Гонгадзе".

У грудні 2005 року Андрія Деркача зустріли в СПУ з розпростертими обіймами. Вінський пояснив це "Українській правді" зі знущанням у голосі: "Все дуже просто – Андрій дозрів сприймати соціалістичні ідеї!".

"Політичні контакти між ним і мною були давно. Андрій Деркач вступив у Соцпартію через первинний осередок у Дарницькому районі Києва. А після того, як він став членом партії, логічно, що він вступив до фракції", - додав Вінський.

На питання про роль Деркача-молодшого у записах Мельниченка, соціалістичний босс відповів: "По ньому у нас немає ніяких фактів. Є питання щодо батька, але ж ми не приймаємо його до партії!".

Сайт Деркача зустрічає відвідувачів помаранчевою ностальгією

Зі свого боку соціаліст Юрій Луценко додав, що Андрій Деркач "вніс велику цеглину в помаранчеву революцію". "Те, що зробив канал "Ера", власником якого є Деркач, порівнюване з внеском 5 каналу", - зазначив Луценко "Українській правді".

Щодо ж тих самих плівок Мельниченка, які Луценко особисто крутив на магнітофоні під час прес-конференції Мороза 28 листопада 2000 року, нинішній міністр внутрішніх справ відповів: "Ми живемо у вільній країні, де син за батька не відповідає!".

Теза справедлива, але в нормальному житті, а не політичному. Від особистих радостей або проблем державних діячів залежить розвиток країни та її імідж. Більше того, дуже часто через найближчих родичів політики вирішують делікатні (корупційні, бізнесові) питання. Якщо хтось з цим не згодний, то має визнавати, що Пінчук не відповідає за свого тестя Кучму, Ющенко – за свого сина Андрія, а Янукович – за помилки своєї бурхливої молодості.

Фактично прийом Деркача в ряди СПУ означає відмову соціалістів від Мельниченка – не від людини із манією величі, а від явища, що виступило асенізатором правди про українську політику.

Однак ми не будемо аналізувати, чим займався Андрій Деркач за часів Кучми, що його поєднувало з Вадимом Рабиновичем, а Леоніда Деркача – з Севою Могилевичем. Так само не будемо аналізувати його дії під час революції, коли завдяки Деркачу трансляції Майдану йшли не тільки по "5 каналу" – але і на головній першій кнопці країни, де з 23 години і до ранку мовить "Ера".

Тим більше зовсім не виглядає шокуючим і те, що нинішній соціаліст Деркач на минулих виборах обрався в парламент як 11 номер кучмістського блоку "За єдину Україну". Адже СПУ радо прийняла в свої ряди людину з четвертої сходинки цього об'єднання – фактичного керівника Маріупольським меткомбінатом ім.Ілліча Володимира Бойка.

Ці парламентські вибори є унікальними – зараз відбувається переродження багатьох діячів, які рік тому вважалися навічно скомпрометованими. Їхній політичний спідометр "обнуляється". Вони отримують шанс ще раз запустити хронограф власної історії. Але, що цікаво, путівку в майбутнє отримали далеко не всі з тих, кого вчора називали словосполученням "одіозний діяч".

Це було ще рік тому. Фото "Фотоленти"

Наприклад, Олександр Волков має дуже високий шанс опинитися поза стінами Верховної Ради. Його ставка на Юлію Тимошенко не зіграла. У середу в них відбулася тривала розмова, в ході якої колишньому найвпливовішому депутату було повідомлено – він не включений до списку БЮТ.

А у четвер ввечері відбулося засідання політради блоку Тимошенко, де затвердили проект списку БЮТ. Його винесуть на розгляд з'їзду в суботу – і там немає прізвища Волкова.

Тимошенко прийняла сторону своїх соратників – Турчинова, Томенка і Бродського, які висунули ультиматум – або вони йдуть геть, або Волков не входить до блоку. Це рішення лідерці БЮТ далося не легко – за даними джерел "Української правди", вона усвідомлює, що Волков є носієм інформації про залучення коштів у її частину штабу на виборах Ющенка-2004.

З одного боку, відсутність Волкова є сигналом, що БЮТ ще переймається власним іміджем – бо останнім часом туди дуже часто наклеюють ярлик даху для екс-кучмістів. Але виникає інше питання – якщо соціалісти вважають за можливе в останній момент прийняти до себе колишнього консультанта Кучми Андрія Деркача, то чому тимошенківці відхрещуються від колишнього помічника Кучми Волкова, який з ними уже понад рік?

Або можна запитати інакше – чому беруть Хмельницького, який протягом останніх років був набагато тісніше наближений до родини Кучми? Може, просто причина в тому, що вхідний квиток для цього співвласника "Запоріжсталі" коштує мінімум п’ять мільйонів доларів, а Волков хотів обмежитися легкою кров'ю – "розплатитися" структурами вмираючого "Демсоюзу", консультаціями Левенця та своєю дружбою?

Крім того, Турчинов, Томенко і Бродський розуміли, що мають в особі Волкова конкурента за впливом на Тимошенко. Усунувши його, вони отримали ворога, який тим зліший від усвідомлення, що тепер він втратив шанс знайти собі іншу нішу на виборах-2006. Пропонувати себе Литвину вже пізно, а в "Нашій Україні" Волкова ніколи не любили – що, втім, не заважає Ющенку викликати його до себе для порад.

В схожій ситуації з Волковим опинився Віктор Пінчук. Єдиною надією для нього було потрапити в блок Литвина, однак кілька тижнів тому він отримав відмову. Для Пінчука це особливо образливо, бо колись він багато зробив, щоб Литвин став тим, ким він є – саме зятю президента приписують комбінацію 2002 року, коли Медведчук став главою адміністрації президента, а його попередник очолив парламент.

Зараз Пінчуком кинуто останні сили на те, щоб зламати ситуацію, яка впевнено веде його до втрати мандату. Для цього він має ще одну ніч, яка залишилася перед з'їздом спікерського об'єднання.

Спробі виправити власний імідж слугувало величезне інтерв’ю, яке Пінчук дав своїй газеті "Факти". Спробі довести Литвину свою користь була покликана комісія з розслідування касетного скандалу, яку очолила довірена особа Пінчука Віктор Драчевський. Однак коефіцієнт корисної дії такої активності виглядає смішним.

Колись Віктор Пінчук "працевлаштував" Володимира Литвина

Литвину, забезпеченому на вибори всім необхідним, не потрібні гроші. Єдине, чим може його підкупити Пінчук – це переконати, що нинішня виборча кампанія спікера виглядає убого, а його рейтинг впав у сплячку. І на запропонувати своїх політтехнологів.

Інший одіозний герой епохи Кучми екс-генпрокурор Михайло Потебенько свідомо не йде на вибори. Він розповів, що вирішив зав’язати з політикою, а на пенсії писатиме мемуари.

Оскільки про Ігоря Бакая нічого не відомо, то таємницею залишається, чи бажає він балотуватися до парламенту. Але очевидно, що він уже не зможе потрапити до якогось прохідного списку.

Зате немає проблем з майбутнім у Рината Ахметова та Миколи Азарова. Перший, отримавши сьоме місце в списку, поступово перебирає контроль над Партією регіонів. Азаров же, посівши 12 сходинку, має непогані шанси повернутися у виконавчу владу, оскільки він ніколи не псував відносини з помаранчевими.

Зате жорстко доля вчинила з тим, хто найбільше доклався до компромату на цих людей – Миколи Мельниченка не буде в списку Соцпартії. У четвер екс-майор зустрічався з Олександром Морозом, але місця не отримав.

Так само як немає Олександра Єльяшкевича в проекті списку, який виноситься для затвердження з'їздом блоку Тимошенко. При тому, що появу цього діяча прогнозував Микола Томенко.

Насправді їм треба було набагато раніше почати готуватися до виборів. І, створивши Блок Миколи Мельниченка, мріяти самостійно прорватися до парламенту – або хоча б комусь продати цей бренд. Зараз же зрозуміло, що більше він нікому не потрібен.



powered by lun.ua
Ніс Клеопатри
Ярослав Грицак. Публічний інтелектуал із Галичини
Гра з "фашизмом": чому Угорщина підвищує ставки у тиску на Україну
Руслан Кошулинський: Кампанію будемо вести бандерівським методом – дійти до кожного
Усі публікації