Вместо орлов Кравченко – мутанты Луценко?

Середа, 15 березня 2006, 13:17

Не щастить країні з міністрами внутрішніх справ! Жодному з них не вдалося зарекомендувати себе професіоналом у боротьбі зі злочинністю, ніхто з них не зміг скоротити корумпованість системи внутрішніх справ, відповідно всі вони приклалися до падіння загальної довіри до міліції.

Зате кожний з міністрів прагнув грати провідну роль в українській політиці. При Кучмі використання правоохоронних органів в політичній боротьбі стало звичним явищем.

Після перемоги Майдану, після безславної загибелі генерала Кравченка і ганебної втечі генерала Білоконя міліція, здавалося, перестане виконувати функції карального підрозділу партії влади.

Але Юрій Луценко досить успішно пройшов короткий курс "білоконізації", і тепер за рівнем втручання в політичні процеси "мутанти Луценка" обігнали "орлів Кравченка" і "жеребців Білоконя".

Від "громадянина Луценко" до "громадянина начальника"

Про міліцейську функцію політичного розшуку я знаю не з газет, і навіть не з розповідей колег. На життєвій дорозі мені, у той час - видавцеві "Київських відомостей", однієї з найпопулярніших на той час газет - довелося зіткнутися з одним з міністрів, що закінчилося для мене, для моїх близьких і друзів не дуже вдало.

Сім чоловік опинилося під слідством, трьох засудили, особисто я провів 43 дні в камері попереднього ув’язнення, втративши при цьому значну частину власності. Мені не хотілося б, щоб ще коли-небудь подібне могло повторитися в нашій країні - з ким би то не було.

Потрібно визнати, "мутанти Луценка" діють "цивілізованішими" методами, ніж "орли Кравченка": політиків сьогодні не б'ють металевою трубою по голові, як Єльяшкевича, або гумовою палицею, як Валентину Семенюк. Їхні бандитські прийоми трансформувалися в білокомірцеві, але суть залишилася тією ж, - втручання правоохоронних органів в політичну боротьбу.

Тільки масштаби виросли. Наприклад, навіть в страшному сні не могло приснитися, щоб генерал Кравченко коментував виборчі списки на парламентських виборах в 1998 році, Смірнов - в 2002-му, або Білокінь в 2004 році дозволив би публічно робити якісь заяви на адресу опозиційних кандидатів в президенти.

А Луценко дозволяє собі це. Газети і Інтернет-ресурси переповнені повідомленнями Юрія Віталійовича про те, що в списках всіх партій є кандидати, які мають проблеми із законом... за винятком СПУ (зрозуміло, соціалістичне походження пана міністра тут ні при чому).

Присутність Шкіля в знаменитих "списках Луценка" - яскравий показник всієї глибини політичної мутації Юрія Луценко. Варто нагадати, що Юрій Віталійович теж брав участь в антикучмівській акції 9 березня, і тоді, в 2001-му на "громадянина Луценко" слідчим СБУ був виписаний ордер на арешт. Арешту Луценко уникнув, і у мене є вагомі підозри, що на волі майбутній міністр і колишній наш соратник залишився лише завдяки свідченням, які він дав проти соратників по акції.

Здається, декількох чоловік посадили саме на підставі свідчень Юрія Віталійовича. Всіх хто сумнівається посилаю до Верховного Суду, де при сильному бажанні все ж таки можна ознайомитися з відповідними свідченнями пана Луценко.

Луценко в оточенні "негідників"

Процес мутації Юрія Віталійовича в "громадянина начальника" супроводжується багатьма побічними ефектами.

Наприклад, обширним склерозом на ґрунті маніакально-депресивного бажання залишитися при владі. Прикладів цієї хвороби більш ніж достатньо.

Так, в недавньому номері "Дзеркала тижня" "громадянин начальник" заявив, що Михайло Бродський приходив до нього як представник Коломойського. Оскільки глава МВС сам публічно заговорив про цю зустріч, Юрію Віталійовичу, напевно, варто нагадати її деталі.

Ті відвідини МВС були викликані виключно бажанням привітати Луценко з призначенням на посаду міністра. Під час зустрічі говорили про багато що, наприклад про долю одного полковника "Беркута", який вночі, в ЦВКа кричав "Бийте їх!", коли опозиція не давала організувати відправку бюлетенів до Росії.

Офіцер, обеззброєний протестуючими, присягався, що ніяких більше провокацій організовувати не буде, а декілька годин потому з фальшивими синяками розповідав в ефірі про безчинства опозиції, про "беззаконня", які нібито організували прихильники Ющенка в ЦВК.

Розмова з Луценком зайшла і про заступника міністра пана Коляду: я запитав, як на цій посаді опинилася людина, відома тим, що багатьох років виконувала "замовлення" режиму Кучми і вважалася однією з "орлів" Кравченка.

До речі, саме ця людина за замовленням Кравченка знищувала мене і моїх близьких: він очолював групу з числа 164 міліціонерів, яка працювала проти мене, що можу довести документально.

Коляда, звичайно, негідник, сказав тоді Луценко, але, за словами міністра, якщо раніше Коляда служив режиму, то тепер він змінився і служитиме новій владі, допомагатиме садити одіозних представників того ж режиму. Луценко обіцяв, що нова влада покористується послугами, цитую дослівно, "цього негідника" не більше півроку, а потім - неминуча відставка.

Схожа ситуація склалася і із відомим генералом МВС Зарубенком, звільненим з органів після того, як з підконтрольного йому СІЗО безперешкодно вийшов молдавський кримінальний авторитет Григорій Кармалака. Луценко відновив генерала на службі, оскільки той нібито пообіцяв протягом одного місяця посадити екс-губернатора Київщини Засуху.

Безумовно, під час тієї зустрічі з Луценком обговорювалися і інші пікантні теми. Наприклад, наміри Петра Порошенка (що пролобіював призначення заступником міністра внутрішніх справ свого кума Олександра Бондаренка) зайнятися серйозним переділом майна, провокаціями, тиском на крупних бізнесменів. Луценко клятвено обіцяв не брати участь в цьому.

Тепер про Коломойського. Так, ми достатньо давно знайомі з ним, і за весь час знайомства у нас було декілька зустрічей, іноді - з перервами по декілька років. Але так само давно ми знайомі і з Луценком, і він повинен знати, що я ніколи не представляв нічиїх інтересів, окрім своїх власних.

Іду на ви

Чи потрібно нам сьогодні дивуватися, що з такою кадровою політикою, з такими підходами реформа правоохоронної системи до цього часу залишилася тільки на папері. Реальних успіхів в боротьбі зі злочинністю у МВС під керівництвом Луценка не досягли.

Принцип "Бандитам - тюрми" так і залишився на папері, даїшники як брали хабарі, так і беруть, а проста людина і далі почувається незахищеною.

Причин управлінського фіаско "громадянина начальника" багато. Однією з причин такого плачевного результату діяльності МВС є пакт Ющенка-Януковича, в ході підписання якого "донецькі" передали новій владі перелік з декількох десятків кримінальних справ, закриття яких вони вимагали. "Чесний міністр" узяв під козирок, і резонансні справи лягли під сукно.

Тепер, коли між Ющенком і Януковичем пробігла чорна кішка, Луценко знову взяв під козирок, і намагається метушливо реанімувати справи піврічної давності.

Провали ж в боротьбі з бандитами Луценко традиційно списує на Піскуна. Проте Піскуна вже півроку як немає в Гепрокуратурі, а новим главою Генпрокуратури президент на паях з Януковичем призначив вихідця з Донецька Медведька.

Окрім того, проблема ще полягає в тому, що не Луценко реформував МВС, а традиції Кравченка-Білоконя вплинули на мутацію Луценка. Один з останніх, але яскравих прикладів – присвоєння на день міліції 12 генеральських звань.

При всіх попередніх міністрах військові звання присвоювалися виключно на День незалежності, вважалося поганим тоном робити подання до інших дат. Луценко змінив традицію. Втім я не вірю, що причиною стало прагнення отримати хабара в 300-500 тис. доларів за кожну пару генеральських погон.

Хоча весь бруд старого режиму постреволюційна міліція зберегла. Наприклад, тільки один з міліцейських підрозділів "Титан" збирає дохід до 40 мільйонів на місяць. Половина цих грошей раніше щомісячно передавалася готівкою попередникові Луценка Білоконю, які потім відмивалися через страхові компанії.

Куди діваються ці гроші сьогодні? Особисто я категорично відмовляюся пояснювати призначення багатьох одіозних генералів на високі посади інакше як збереженням порочної практики продажу посад, як це було при Кучмі?

Можна виглядати героєм на порожніх і брехливих прес-конференціях, але куди поділася "принциповість" міністра в VIP-ДТП на чернігівській трасі? Коли машина з кортежу Петра Порошенка убила молоду матір, і виявилось, що спецавтомобіль знаходився у супроводі незаконно, Порошенко не мав права на машину супроводу. Те ДТП із смертельним наслідком не записали в міліцейські звіти, вважається, що взагалі цього вбивства не було...

Хотілося б знати, чи правда, що в той трагічний день разом з Порошенком був заступник міністра МВС Олександр Бондаренко. А куди вони їздили - це взагалі окрема розмова.

Ще одна пікантна тема - це поява у пана Луценка нової квартири вартістю понад 800 000 доларів. Сам міністр каже, що для її купівлі довелося продати старе житло.

Таке пояснення нагадує анекдот, коли у єврея запитали: а де ви узяли гроші на цей "Мерседес"? Він говорить, я до цього їздив на "Тойоті", продав, доклав трохи, і купив "Мерседес". А до цього? А до цього я їздив на "Волзі", продав, доклав трохи і купив "Тойоту". А до цього? А до цього їздив на "Запорожцеві". А до цього? А до цього я їздив на триколісному велосипеді, але за це я вже відсидів.

Так от, коли Луценко розповідає, що продав квартиру на Лесі Українки, 50 або 60 квадратних метрів, за ціною менше 2 тисяч доларів за метр, і купив 170 квадратних метрів на Старонаводницькій, де квадратний метр коштує більше 5 тисяч доларів - це нагадує подібний анекдот. Тільки міністр за це поки що не відсидів.

Поки ж точно відоме походження 277 3000 гривень, які "бездомний" народний депутат Луценко вилучив з бюджету як компенсацію на житло.

До речі, цікаво, а на які кошти це нове житло облаштовувалося, і чим обставлялося: чи не меблями вартістю в сотні тисяч доларів? Луценку не завадило б запросити до себе додому журналістів і продемонструвати, чи живе він на свої доходи.

Тоді, можливо, і припинилися б розмови про особистий інтерес голови МВС до "Київстару", або про його давнє пристрасне бажання отримати призначення на Держкомітет зв'язку. Який існував раніше.

Зате пояснити свою поведінку стосовно молодшого Деркача, що став недавно ідейним соціалістом, Луценко навряд чи зможе. Після того, як на з'їзді СПУ Луценко сказав, що відповідає за Андрія Деркача, будь-якій порядній людині мутації Юрія Віталійовича виявилися очевидними.

Відповівши за Деркача, улюбленого хрещеника Кучми, Луценко взяв на себе відповідальність за все, що зробили Деркачі, і молодший і старший! А може, Андрій Леонідович і вчить Юрія Віталійовича, як боротися з політичними опонентами, як стати другим Кравченком? Але вже не в чорному есесівському мундирі, а в білому псевдодемократичному сюртуку?

І якщо вже говорити відверто, то Юрію Віталійовичу слід було б розповісти і про те, як його сім'я разом з Валентиною Семенюк літала на службовому вертольоті в туристичні вояжі по Криму. І хто заплатив за це - Луценко чи український платник податків?

Варто розповісти про чартери, якими міністр літає за рахунок бюджету, і про те, як голова МВС, разом з пані Білозір, ставши міністрами, сказали, що не можуть жити в таких "слабеньких" дачах, і побудували собі нові.

Заразом, Юрій Віталійович міг би повідати про долю тих 10 мільйонів доларів від Березовського, що невідомо куди поділися після другого туру президентських виборів.

Колись я, та і не тільки я, давав опозиціонерові Луценко раз на місяць пухкі конверти і теки. Хотілося б, щоб він це пригадав, як пригадав і те, за що йому їх давали. Сьогоднішня поведінка Юрія, його нескінченні натяки свідчать, що, напевно, він хоче знову отримувати конверти.

Поки Луценко ще новачок в юриспруденції, і йому варто пояснити: коли даєш гроші опозиції - це називається "громадянський вчинок", а коли даєш гроші владі - це називається по-іншому - корупція.

Так, бізнес повинен допомагати опозиції, щоб побудувати нормальну демократичну країну, але ніколи не можна допускати, щоб влада "доїла" бізнес. Тому для Юрія не бажано продовжувати освоювати методи, проти яких в 2004-му повстала вся країна.

Сьогодні я переживаю велике розчарування: людина, що подавала великі надії, ганьбить тих, хто їй повірив. З одного боку, він не втомлюється демонструвати свою відданість президентові, і виконує його політичні замовлення, з іншого - піарить соціалістів і балотується відразу до двох місцевих рад.

Мій вчорашній соратник сьогодні бореться не з Януковичем, а зі Шкілем, а політичного притулку за кордоном шукають не Кушнарьов з Тихоновим, а голова опозиційного видавництва "Такі справи" Данілов.

Луценко повинен зрозуміти, що кращим виходом для нього було б подати у відставку і піти зі всіх виборчих списків. Або, шановний Юріє, йди зі мною до суду. Хай порушують кримінальну справу, і я по кожному своєму слову дам свідчення під контролем громадськості. На завершення скажу: у будь-якої людини, що йде на службу в міліцію, є дві моделі поведінки: або стати справжнім офіцером, зі всіма атрибутами - честю, гідністю, відповідальністю; або стати злочинцем, навчившись всьому злочинному на рівні вищого пілотажу - брати хабарі, тиснути на неугодних, покривати компаньйонів

Мені здається, настав час, Юра, розібратися: а яким шляхом пішов ти?

Автор: Михайло Бродський, член політради Блоку Юлії Тимошенко

P.S. У зв’язку зі звинуваченнями на адресу Юрія Луценка, висловленими Михайлом Бродським, ми звернулися по коментар до самого міністра внутрішніх справ.

– Юрію Віталійовичу, що б ви могли сказати з приводу наведених у статті Михайла Бродського фактах?

– Ця стаття – це звичайна для київського "денді" суміш брехні і самозакоханості.

– Він сам представився людиною Коломойського?

– Ні, він так не представився. Він вів розмову про бізнес–інтереси Коломойського.

Ми знайомі з Бродським досить давно, звичайно, говорили про різне. Згадали революцію. Про те, чим я опікуюся.

Я дещо розказав із того, що відбувається в міністерстві. Сказав йому, що в мене до Коломойського немає жодних претензій, але він має, як і всі інші – Ахметов, Пінчук, Суркіс, – засвоїти декілька дуже простих речей: не повинно бути жодних контактів з криміналітетом, ігри з бюджетом недопустимі і втручання в політику, особливо зовнішню, також. Це прості вимоги, які я ставлю всім олігархам.

В даному випадку, користуючись нагодою, передав це через пана Бродського.

– А що ви можете сказати на слова Бродського про те, що, можливо, ви персонально, як і Білоконь, зараз отримуєте частину грошей від послуг "Титану"?

– Я не бачу потреби коментувати повну брехню. У мене немає мільйонної квартири, у мене немає нової дачі, у мене немає проплачених посад в міліції. Мені не заносять мільйони, як написано, мої помічники. І я не говорив з Бродським в такому тоні про кадрові призначення в МВС, як він це описує.

– А як щодо вашої родини, яка, за словами Бродського, разом з Валентиною Семенюк літала в туристичні вояжі по Криму?

– Мене контролювали на рахунок того, щоб я не забув заплатити за перебування протягом 5 днів моєї родини і родини моїх близьких друзів у реабілітаційному центрі МВС України. Семенюк відпочивала там разом зі мною. За всіх заплачено, квитанції наявні. Щодо вертольотів – це, по–моєму, якась фантазія пана Бродського.

– Ще Бродський зачіпає Андрія Деркача. Він закидає вам те, що ви взяли на себе відповідальність за нього, а відтак – і за його батька.

– Я взяв під свою опіку Андрія Деркача, і я впевнений, що він є таким же героєм революції, як ряд інших славних людей. Бо саме він блокував адміністрацію Кучми, а не Міша своїм дебелим торсом.

Саме він включав радіо "Ера" і телеканал "Ера", де показували Майдан. Деркач має складну історію свого життя, в тому числі, складну історію свого батька. Але особисто Андрій Деркач перейшов на сторону народу ще задовго до того, що ми називаємо помаранчевою революцією.

Він віддав тій революції все, що мав, і навіть особисто ризикував своїм життям.

– Бродський обурюється тим, що міліція не розслідує походження чорнопіарних листівок проти БЮТ?

– Порушено кримінальні справи і щодо брудних листівок проти БЮТ, і проти майора МВС, агітуючи за БЮТ, вдарив у обличчя вчительку на Тернопіллі.

– Також він згадує про Петра Порошенка, машина супроводу якого збила людину...

– У той самий день було порушено кримінальну справу. Про це можна пересвідчитись в журналі реєстрації кримінальних справ. Вона розслідується слідчими прокуратури, бо будь–яке вбивство є підслідністю прокуратури.

– Ще він закликає вас запросити до себе у квартиру журналістів.

– Я вже якось сам розберуся, кого мені запрошувати в квартиру, без порад пана Бродського.

– Він кличе вас або у відставку, або в суд?

– Судитися з придворним блазнем не вважаю за потрібне.

– А в прямий ефір?

– В мене є зараз більш важливі завдання. Після виборів – можливо...

Я думаю, в цілому можна сказати, що ця стаття є абсолютно в руслі тієї кампанії дискредитації міністра внутрішніх справ, яка розпочалася близько місяця тому.

– З якою метою?

– Спочатку виникало враження, що її ведуть, в основному, люди, які стояли на стороні, протилежній Майдану. Але в останній час дуже активно долучилися БЮТ і їхні медіа-ресурси. Зокрема, сьогоднішня газета "Свобода", яка поливає брудом мої дії під час акції "Україна без Кучми!".

І це звернення Бродського є в руслі нещодавнього виступу Бакая, наїздів Кушнарьова, понеділкових заяв Колесникова... Дуже цікава компанія турбується про міністра внутрішніх справ!

Очевидно, є намагання дискредитувати міністра внутрішніх справ, принципові дії якого і довіра до нього народу будуть дуже важливими під час подій в останні дні передвиборчої кампанії і декілька тижнів після її завершення.

Є люди, які збираються проводити певні вуличні акції, хочуть дискредитувати Луценка по трьом напрямкам: що він є одним із засновників антикучмівського руху, одним із координаторів Майдану і не пов'язаний з будь–якими бізнесовими інтересами.

Місяць тому я заявив, що проти мене розпочалася масована атака по дискредитації – і міністра внутрішніх справ, і його міністерства. Очевидно, я був правий. Ви бачите, фактично, кожний тиждень один–два викиди "компромату" на Луценка, який не має жодних підстав. Але, тим не менше, ця кампанія дуже активно продовжується з різних сторін.

Навіщо це БЮТу – спитайте у Бродського! Навіщо йому бути в одному строю навпроти Луценка – на боці Бакая, Колесникова, Піскуна, Кушнарьова, Вітренко, "майстрів ізраїльського паспорту"?... Очевидно, є якісь спільні інтереси.

Я, наприклад, довгий час міг підняти трубку, номер якої Бродський знає і відповісти йому на будь–яке запитання.

Такий лист є очевидною формою по дискредитації міністра. Я не збираюся йому підігрувати в бажанні роздути цю качку. Ця качка точно така ж, як і качка всіх попередніх діячів, які намагалися це заварити.

– Ви кажете, що після виборів готуються вуличні акції?

– Я не знаю, я їх не готую... Я просто маю оперативну інформацію, що певна частина політиків готуються одразу після виборів розпочати вуличну активність.

– Серед цих політиків є Юлія Тимошенко?

– Так, безумовно. Є представники Партії регіонів, є представники СДПУ(о), є представники БЮТ, є представники інших політичних сил. Вони мають на це повне конституційне право, я це хочу підкреслити. Але, можливо, вони готуються до чогось більшого, передбачають конфлікт із законом. Саме тому їх дуже турбує те, що міністр внутрішніх справ є принциповим і до нього є певний ступінь довіри суспільства.

Їм треба і перше, і друге поламати, але тиск не досягне мети. У мене є позиція, і я не займу позу.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді