В чиїх руках український "кубік Рубіка"?
Перебуваючи в Польщі, президент Віктор Ющенко вперше з іще передвиборчих часів висловив сумнів у можливості створення в Україні помаранчево-блакитної коаліції.
З цього моменту "процес пішов".
Парламентська робоча група негайно обрала свого голову соціаліста Івана Бокого, а головне - призначила дату першого пленарного засідання новообраної ВР.
Прем`єр-міністр Юрій Єхануров й інші урядовці подали до ЦВК заяви про намір отримати мандати.
І ЦВК так само негайно їх зареєструвала, хоча вони не мали й не подали документів про звільнення з попередніх посад, як цього вимагає закон, яким було спеціально введено єдиний реальний механізм подолання хронічного сумісництва.
ЦВК навіть чомусь не зробила порівняння, як міністрів без рішень про їхню відставку реєструвати можна, а от кільком особам, що наразі не отримали звільнення з посад судді, глави комерційної установи тощо, реєстрацію слід продовжити.
Судячи зі слів пана Давидовича – навіть він, наголошуючи на невідворотності дії конституційної вимоги, здатен для політичної доцільності винайти між різними юридичними нормами потрібну щілинку...
Закинути ЦВК цю неретельність мали б так само негайно аутсайдери парламентських виборів, але схоже, що й вони прониклись духом теперішньої політичної доцільності.
Глас респондентів
Що ж, власне, сталося? Яка така надзвичайна доцільність зрушила ставлення до коаліції президента Ющенка та примусила замовкнути всіх опонентів прем'єства Юлії Тимошенко, яке вже, здавалось, знов автоматично випливає з усіх цих процесів і, схоже, не викликає жодних сумнівів ні в кого?
Президент Ющенко послався на такий важливий аргумент, що його раніше наводив ще лідер СПУ Мороз, як соціологічні опитування, котрі надають незаперечну перевагу "коаліції трьох" над "широкою" коаліцією за участю Партії регіонів.
Правда, сам Мороз так суперечливо тлумачив ці опитування, що навіть викликав у ЗМІ враження, ніби він є якраз прибічником "широкої коаліції". І це потягло за собою не лише спростування з боку глави політради СПУ Вінського, а навіть цілу політологічну дискусію про начебто розкол серед "прагматичного" та "ідеологічного" крил самої Соцпартії.
Але Мороза і це не зупинило, бо дещо пізніше він вже почав потроху "примазувати" до соцопитувань про формат коаліції – ще й необхідність свого власного спікерства разом із прем'єством Тимошенко... Ну, це вже такі дрібниці, що їх можна було й не помітити...
Тим не менше, вже після застосування соцопитувань Морозом Ющенко й собі також вдався до аналогічної аргументації.
Чи то на нього справила враження загроза створення альянсу між ПР, СПУ та КПУ, особливо після гучного проголошення одним із соціалістичних мерів (тепер знову депутатом) Рудьковським наміру виставити помаранчевим ультиматум щодо низки радикально-соціалістичних та проросійських вимог, а потім "будувати соціалізм" будь з ким (читай тією ж ПР).
Чи то Ющенко просто ставиться до "гласу народу" зі справжнім демократичним пієтетом.
Чи безпосередньо в опитуванні він звернув увагу на таку деталь: всупереч поширеній думці політологів, за даними соціологів прибічники "широкої коаліції" ставляться до участі в ній Партії регіонів досить поблажливо (на 80%), а от прибічники помаранчевих обіцяють "Нашій Україні" за такий альянс – політичну смерть...
Так чи інакше – але розцінити ці однозначні соцопитування як "замовні" в президента сили не стало, й він просто поклав на народ в особі респондентів відповідальність за подальші події.
Оце й можна вважати офіційним, але, звісно, не головним мотивом, що став підґрунтям заяви Ющенка.
Як американці "поставили" на Юлю
Про головний мотив президента наразі публічно оголосили два речники політичних сил, які конкурували між собою за прихильність гаранта в коаліційному питанні.
Перший – член БЮТ Андрій Шкіль - повідомив в телешоу 5 каналу "Майдан", що вся світова спільнота в особі віце-президента США Ричарда Чейні на Вільнюському форумі фактично підтримала позицію БЮТу щодо необхідності скасування газових угод з Росією.
Другий – член Партії регіонів Євген Кушнарьов – в ефірі телеканалу НТН взагалі заявив, що Юлія Тимошенко отримала підтримку США та деяких країн ЄС як кандидат на посаду українського прем'єра, аби, на думку Кушнарьова, гарантувати євроатлантичний курс України та "здати" національні інтереси держави - НАТО...
Якщо залишити оціночні судження згаданих речників з приводу висловлювань Чейні, в яких кожен почув те, що забажав, але взяти до уваги відсутність з боку посольства США заперечень підтримки Америкою Юлії Тимошенко - маємо важливе підтвердження, як зовнішні чинники, що досить незначно впливали на парламентські вибори в Україні, тепер дуже потужно впливають на тлумачення нашими політиками волевиявлення українців.
Звісно, зовсім "відірвані" циніки посміються над тим, який вразливий Ющенко до інформаційної зброї. Фани Тимошенко радітимуть, як вона психологічно тисне на гаранта, ніби удав на кролика. Прагматики ж спробують передбачити подальшу перспективу з урахуванням згаданих факторів.
Перш за все – "американської" платформи БЮТ принаймні в енергетичному питанні. Адже якщо навіть член БЮТ не заперечує прямого впливу США на економічний курс потенційного українського прем'єра, то, з одного боку, навіщо "Наша Україна" так ретельно працює над програмою дій, а з другого – не дивно, що програма менше за все цікавить пані Тимошенко.
Її розкажуть їй у "вашингтонському відділі кадрів" і там же, вірогідно, продиктують й решту кадрових рішень. Отже, практичне питання - кого Вашингтон запропонує на український ПЕК, а якого посередника - замість "РосУкрЕнерго", щоб безпосередньо контролювати спрямовану в Європу українську трубу, але не підтримувати цінами на газ в Україні тутешніх олігархів.
При цьому, очевидно, мається на увазі, що хіба не сам же Чейні домовиться з Путіним і про цю рокіровку... Якщо під гучні коментарі щодо відновлення "холодної війни" між США та Росією ще не домовився...
Другий фактор, який треба нині враховувати, з огляду на офіційне підґрунтя "капітуляції" Ющенка перед Тимошенко – "народна" підтримка майбутнього прем'єра: як довго і наскільки достовірно з допомогою соцопитувань можна її утримувати. Аби і зреалізувати "американський план здачі національних інтересів" України, і потім без втрат переходити до наступного етапу політичної боротьби – якихось із майбутніх виборів.
Цікаво, що один з нових експертів, спікер парламенту 4 скликання Володимир Литвин саме тепер вирішив наголосити на можливих спробах деяких переможців парламентських виборів "наблизити 2009 рік", себто вибори президента.
Можливо, Литвин також став жертвою інформаційної війни у вигляді прогнозів членів БЮТ про майбутнього президента – "жінку з косою", а також публічних обіцянок Тимошенко не балотуватися в президенти, що, зрозуміло, викликає зворотню реакцію.
Але в попередньому контексті - тепер доводиться й в питанні про можливий імпічмент Ющенка теж озиратися на США.
Хоча, як відомо, послу Гербсту вже доводилось заперечувати свою причетність до обговорення з Тимошенко теми імпічменту після її минулорічної відставки...
Але, якби не загроза могутньої сторонньої підтримки зміни президента, хіба став би Ющенко через коаліційних переговірників, Зварича та Безсмертного, цікавитись, та ще й в програмі "Свобода слова", балотуватиметься Тимошенко на президента, чи ні?.. А оскільки Ющенкові чхати на несприйняття себе в Росії, то, дійсно, кого ж йому ще побоюватись, як не західного розчарування.
От така от "теорія" вимальовується. США не задоволені газовою політикою Ющенка. Але замість через "РосУкрЕнерго" вчинити йому там же, у Вільнюсі, другий "празький саміт для Кучми", себто публічну обструкцію, одночасно підкреслюючи вимоги до прозорішого бізнесу, "хитро" маневрують, вчиняють "наїзд" на Путіна. А в Україні тим часом таємно підтримують Тимошенко, аби її руками прибрати теперішнього президента.
І Ющенко так лякається цього, що погоджується таки зробити свого потенційного "гробаря" прем'єром... А ще бере в спікери Мороза, який, зрозуміло, з вдячності ніколи не допомагатиме Тимошенко в реалізації американських планів.
Клас!
А тепер спробуймо навпаки...
Але раптом знов все покотилося назад й призупинилося.
Після чергового "залпу" Тимошенко по коаліційних партнерах, яким вона порекомендувала йти на компроміс, бо не мають достатнього для своїх вимог результату виборів, "нашоукраїнці" знов стали в "позицію".
Для цього їм нарешті згодилася ще майже місячної давнини теза Тимошенко й Мороза про те, що, мовляв, при розподілі посад "Нашій Україні" вистачить і посади президента...
Тут пан Зварич ніби прокинувся і слушно навів аргумент про те, що вибори президента – це щось одне, а парламентські вибори і коаліція – це щось інше. А тому хай БЮТ офіційно пояснить свою позицію...
Враховуючи запізнення, з яким пан Зварич відреагував на вже застарілу знущальну ідею Тимошенко й Мороза, на реакцію "Нашої України" на виступ Шкіля про "підтримку світовою спільнотою" денонсації газових угод з Росією слід чекати ще з місяць...
Або й зовсім не треба чекати.
Бо хоча "Наша Україна" посади наразі не обговорює, але в ній знайшовся керівник аналітичної служби Луценко (може, це його свого часу сватали першим номером списку "НУ", а не міністра-соціаліста?), який "висунув" на пост глави уряду для коаліції лідера СПУ, Мороза...
Це – не смішно.
Якщо розглядати не віртуальні програмні принципи, за якими СПУ просто автоматично вибуває з коаліції трьох без жодних переговорів, а практичні дії й рішення соціалістів, - то принаймні розв'язання енергетичної проблеми у виконанні уряду Мороза може влаштувати й США, і Росію.
Адже насправді ті між собою аж ніяк не чубляться, а просто використовують Україну в "чотири руки". А хто в Україні майстер таких ігор, так це не лише сам пан Мороз, а й вся його команда.
Взяти хоча б пані Семенюк з НЗФ, а ще краще – її новою ідеєю про перепродаж "Криворіжсталі" якомусь невідомому інвестору, що дбає про усунення монополії не лише в Україні, а в усьому світі...
Відчуйте різницю: коли за Кучми продавали комбінат єдиному позаконкурсному претенденту, це називалось "національному товаровиробнику". Соціалісти ж продадуть вже світовому антимонополісту!
І при цьому збережуть комерційну таємницю не гірше, ніж зберігав її до певного часу щодо РУЕ швейцарський округ Цуг. І це лише підтвердить наш "європейський вибір" та той незаперечний факт, що за прем'єра Мороза не треба ходити ні в які євроатлантичні альянси, а треба будувати справжні світові офшори прямо тут.
І скажіть, що ця "ничка" не знадобиться ані США, де той же Чейні не уник такого скандалу зі своїм "Енроном", що й не снився нашому Івченку, ані Росії, де, за твердженням вже екс-секретаря РНБО Кінаха, є бажаючі торгувати газом з Україною напряму, а не через путінський "Газпром", але, мабуть, побоюються...
Тож почекаймо, поки з нашим парламентом, прем'єром і спікером розберуться великі гравці.
А для перевірки, чи залежить український "кубік Рубіка" від них, чи все ж хоча б від власних політиків, погляньмо, сформується коаліція у ВР до саміту "Великої вісімки" в Санкт-Петербурзі, чи вже після...
