Борис Фельдман: "У жінки, з якою втік Пукач, дівоче прізвище було Фельдман. Але це не моя сестра"

Вівторок, 12 вересня 2006, 16:14

Продовження інтерв'ю з Борисом Фельдманом. Початок бесіди читайте тут:

Борис Фельдман: "Всі вважають, що пані Тимошенко дуже багата. Я в цьому не впевнений"

– Ключову роль у вашій долі зіграв нинішній перший віце-прем'єр Азаров...

– Азарова я ніколи не бачив. Я читав лише його виступи і відчував "скромное обояние буржуазии". Про мене він брехав дуже багато. Так багато, що йому вірили.

– Як професіонала ви можете його оцінити?

– Не можу. Я колись дозволив собі написати статтю, яка називалася "Як поповнити російський бюджет?" Усе, що тоді започатковувалося українським, вірніше, азаровським Мінфіном або податковою під його ідеологічним керівництвом, було роботою на російський бюджет.

В Азарова ненависть до будь-якого неплатника податків у принципі. Може навіть здатися, що це ніби і добре для країни, якби не ненависть. Адже Азарову було страшно не те, що хтось не платить в український бюджет, а те, що взагалі нікуди не платить. Якщо ти платиш в американську або російську скарбницю, але не платиш в українську – то для Азарова усе в порядку.

Він боровся з ідеєю не платити податки як такою, в усьому світі. Боровся у міжнародному масштабі. За ідею. Ніби бачив себе на чолі світового фінансового розшуку...

Але що ми, Україна, одержуємо в підсумку цієї боротьби? Насправді, при всіх відомих мінусах, оффшори, пільгові схеми виливалися для України в більш конкурентні ціни на імпортні товари, нафта надходила в країну дешевше.

Ця бездумна боротьба з оффшорами вилилася в поповнення російського бюджету і підняття собівартості української продукції.

Ненависть до неплатника, як видно – це не благо державі. А сьогодні ви ж чуєте від Азарова: "Давайте відновимо вільні економічні зони!". Напевно, ідеї світової розшукної фінансової контори втратили актуальність.

Пам’ятаєте, Україна потрапила до чорного списку ФАТФ? Я думаю, що це була цілеспрямована робота з втягування України до чорного списку. Кому це вигідно було? Хто її туди втягнув?

Хто з порученців роз'їжджав світом та оголошував Україну світовою фінансовою пральнею? Хто потім мужньо витягав Україну з цього чорного списку, одержавши на той час величезну владу і всі інструменти фіскального розшуку?..

– Азаров?

– ...Хто одержав надзвичайні повноваження? Хто створив департамент фінансового моніторингу, усіх вишукував, одержав можливість відкривати ногами і кийками двері в будь-який офіс?

На темі чорного списку ФАТФ була застосована схема: ми створюємо проблему, яку потім мужньо вирішуємо, і…на цьому піднімаємося.

– А скільки коштувало домовитися у вашій справі, щоб від вас відчіпилися у справі зі "Слов'янським"?

Ніскільки.

– Чому? Може, якби ви подарували всі акції Кучмі…

– Судова система України трансформувалася в монстра, яким уже лякають дітей. Раніше було зрозуміло, за що платиш хабара – за незаконні судові рішення. А тепер треба платити вже за законні! І за виконання законних рішень потрібно платити! Я не готовий був платити ні тоді, ні зараз за законні рішення.

– Ви згодні з твердженням, що все-таки були елементом боротьби з Тимошенко?

– Ні. Хоча цю тему вже потім намагалися використовувати проти неї, навіщо матеріалу даремно пропадати? А з мене намагалися вибити якісь свідчення проти Тимошенко, просили: "Повідомте які-небудь дані, номера рахунків, де вона гроші зберігала?"

– А де зберігала гроші Тимошенко? У неї ж рахунки були у вашому банку?

У неї не було рахунків у нашому банку. У Корпорації ЄЕСУ – були. Але все, що було, з банку все потягли.

– Якщо ви так позитивно відгукуєтеся про Тимошенко, чому вона ніколи не ставала на ваш захист?

– Я вважаю себе досить самостійною людиною. Вона знає, що я в змозі себе захистити. Чому в нас такі рівні стосунки? Тому що ми ніколи не були у стосунках начальник-підлеглий.

– Чому ж Тимошенко не запропонувала вам захист – місце у своєму виборчому списку?

– Я сам намагався балотуватися на виборах–2002 за мажоритарним округом, подав документи, але податкова, дуже просто, граючись, заблокувала їх, сказавши, що в них зазначені неправдиві дані. Сваволя, але безкарна.

Тимошенко мені нічого не пропонувала, тому що знає, що я – людина самостійна і, хоча політика мене цікавить, я не палаю бажанням брати в ній участь. Ще є й технічні проблеми із судовим рішенням.

– Скільки взагалі склали ваші збитки через ліквідацію "Слов'янського"?

Банк помножили на нуль. У той час у нього було мільйонів 600 активів. Капітал банку складав 245 мільйонів.

– Ющенко, як глава Нацбанку, намагався захистити "Слов'янський"?

Ні. Але в Україні справедливий уже той, хто не брав участь...

Ющенко ніколи не сприяв розгрому "Слов'янського". І де міг, Ющенко нормально відгукуваався про банк. Казав, що те, що відбувається зі "Слов'янським" – "жах". Але більше тоді – нічого. І тепер нічого.

– Чим ви займаєтеся зараз?

Нічим з того, чим займався колись. Я – радник юридичної компанії. До того ж, багато чого ще не закінчено. Процес реабілітації триває. Є багато приводів для роздумів. Тим і займаюся…

– На початку 2005 року вас неодноразово бачили в стінах будинку на Владимирській, 33. Ви ходили на зустрічі до тодішнього глави СБУ Турчинова. Навіщо?

Ходив кілька разів. Це були особисті зустрічі.

– Поясніть тоді, як ваші візити до Турчинова пов'язані з інформацією, що генерал Пукач, обвинувачений в убивстві Георгія Гонгадзе, утік з України з жінкою на прізвище Тетяна Стельмах. І що вона – ваша далека родичка. Просто хотілося б розставити всі крапки над "і"…

Це – дурний збіг. А в Україні дурні збіги стають приводами для зацікавлених осіб.

Правда в тому, що в жінки, з якою виїхав Пукач, дівоче прізвище було Фельдман. Але це не моя сестра! Тому що поки я перебував у Луганську (в СІЗО), моя рідна сестра померла.

Казали, що з Пукачем утекла ваша не рідна, а двоюрідна сестра!

– У мене є дві двоюрідні сестри, але в них ніколи не було прізвищ ні Стельмах, ні Фельдман. І вони нікуди не виїжджали.

– На які ж теми ви розмовляли з тодішнім главою СБУ?

Усе, що стосується СБУ – це питання етики, і я б не хотів цього стосуватися. Але можу запевнити, що це не стосувалося державних інтересів, це був мій особистий візит до Турчинова. Була низка збігів, які я хотів прояснити.

І я вперше в кабінеті в Турчинова почув, що Пукач залишив країну з жінкою, дівочим прізвищем якої було Фельдман. І Турчинов запитав мене: "Це твої родичі, твоя сестра?" Я відповів: "Сашко, я не знаю, чому у вас Служба так дерьмово працює, але мою біографію давно уже час зібрати. Сестра моя вже покійна. Все! Немає кого до мене приписувати".

У мене надто мало родичів, і я їх, слава Богу, знаю. Проте періодично цю інформацію вкидали, намагалися легалізувати через газети. Довелося зустрітися з журналістом Олександром Корчинським із газети "Сьогодні".

Я його запросив і сказав: "Вибачте, звідки у вас ця інформація? Якщо ви чесна людина, то в наступному випуску опублікуйте спростування, або я займуся вами особисто, у мене вистачить сил змусити вас вибачитися". Корчинський відповів, що в нього була неперевірена інформація. І вони опублікували спростування.

Але дим запустили…

– З ким із дніпропетровських олігархів ви підтримуєте стосунки? Як кого охарактеризуєте? Наприклад, Коломойського?

– Я не знайомий з ним близько, тому нічого не можу сказати. Що б не казали про їхні методи роботи, у будь-якому випадку, результатів "Приват" домігся.

– Пінчук?

– Я знайомий з Віктором Михайловичем. Він обслуговувався у нас, був нашим клієнтом. У мене з ним гарні відносини.

– Гарні відносини при тому, що його тесть засадив вас у в'язницю?!

– Ну, ви починаєте застосовувати сталінські методи "син за батька відповідає". У Пінчука своє життя.

– А Лазаренко? Особливо з огляду на те, що американський суд дав йому 9 років в'язниці? Він таки виявився злодієм?

– Для того, щоб дати відповідь на це питання, треба було бути в близьких комерційних або якихось інших стосунках з ним.

Я не в захваті від того, що робив Павло Іванович. Я ніколи не був близький до обласної адміністрації. Я знав, що є такий губернатор, який може рикнути, ударити кулаком по столу, посадити поруч із собою прокурора на нараді і шукувати всіх підряд.

Потім я з ним познайомився. Можу сказати, що мої особисті враження дуже цікаві. З одного боку, Лазаренко – сільський типаж, "водила", який вирвався в люди. З іншого боку, він людина, яка дуже швидко піддається самоосвіті. Він виявився не таким примітивним, як декому здавалося спочатку.

– А Кучма яке справляв враження на початку 1990-х?

– З Кучмою я взагалі не був знайомий. А від знайомих чув різні характеристики, більшою частиною – "п'яниця".

– Як ви думаєте, Тимошенко стане президентом?

– Це не від неї залежить, а від виборця. Чи може вона стати президентом? Так, може. Хоча тоді, п'ятнадцять років тому, я не міг припустити, що ця людина може стати прем'єр-міністром!

– Вона сильно змінилася з початку 1990-х?

– Сильно. Зараз її цікавлять суспільні процеси. Хоча всі кажуть, що вона маскується, усі чекають, коли ж вона щось украде? Це вам наслідки диму без вогню.

– Як ви оцінюєте її прем'єрство?

– Ніяк. Тому що вона була прем'єром, але прем'єром бути їй не давали. У неї не було повноважень. Якщо оцінювати економічні кроки – вона була пожежною командою. У неї вийшло погасити величезну пожежу в економіці.

– Ви підтримували помаранчеву революцію?

– Ні. Це була не революція, а опереткова п'єса. Читайте "Три товстуни"! І вона закінчилася 8 грудня, разом з відновленням Піскуна на посаді генпрокурора. Я співчуваю людям, яких втягли у неї попри їхню волю, яких обдурили надією, вірою…

– На ваш погляд, що чекає на Україну?

– Важливо стати не територією з назвою Україна, а єдиним і сильним духом суспільством, що складається з народів різних національностей. Цього поки не сталося.

Питання не в політиках, а в людях, які цим політикам дозволяють керувати країною. Треба казати, чи існує в нас правова система, суди – те, що утворює державність країни? Чи існують взагалі всі необхідні ознаки держави? Ні.

Тому кожен з нас, і ви в тому числі – тимчасово відпущений на волю, хоча думаєте, що є вільною людиною.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді