Зернова криза. Як завжди

Януковича вже можна привітати із зерновою кризою. Мало-помалу, але питання вивозу українського збіжжя "прославило" уряд Віктора Януковича за кордоном і все ще ризикує перетворитися на такий собі міжнародний скандальчик.

Зокрема, посол США в Україні Уільям Тейлор нещодавно заявив: якщо питання з експортом українського зерна не буде вирішене найближчим частом, воно увійде до порядку денного зустрічі прем’єра Віктора Януковича з віце-президентом США Діком Чейні, яка має відбутися 3 грудня.

Вочевидь, американцям не дуже зрозуміле прагнення українського уряду будь-що знизити ціни на зерно всередині країни.

Втім, мотивація уряду тут не обмежується лише популізмом – схоже, що Кабмін лобіює інтереси окремих гравців.

Хочу того, не знаю чого…

Кабмінівські януковичі традиційно проспали момент, коли можна було врегулювати зернову кризу відносно ринковими методами. Експерти стверджують, що можна було б відносно безболісно пережити навіть таке адміністративне втручання, якби уряд оговтався значно раніше.

"Як у 2003-му, так і цього року те, що врожай зернових буде менше звичайного, стало зрозумілим ще до початку жнив, – говорить директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин, – Але до того, як зернотрейдери почали продавати зерно на експорт, ніхто нічого не робив".

Якби ліцензії чи квоти запровадили не посеред маркетингового року, а за 90-120 днів до його початку (як того вимагають правила міжнародної торгівлі), то зерноторгові компанії мали б можливість правильно спланувати свій бізнес, впевнений голова Української зернової асоціації Володимир Клименко.

В такому разі трейдери не укладали б контрактів, які не були потім в змозі виконати вчасно, а, значить, не терпіли би збитків.

Проте "антикризові" урядовці почали борсатися з боку в бік, намагаючись якось натиснути на зернотрейдерів.

Чиновники навіть забули подбати про те, аби постанови, які запроваджували ліцензування та квоти, пройшли всі необхідні процедури, щоб належним чином набути законності.

Результат – судовий позов Української зернової асоціації проти уряду. Володимир Клименко заявив, що рішення Кабміну про ліцензування та квоти порушують закони "Про зерно і ринок зерна в Україні", а також "Про державну підтримку сільського господарства".

До того ж, на думку юристів, вчиняючи подібні дії, уряд вийшов за межі своєї компетенції.

"Згідно закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" право затверджувати списки товарів, що підлягають ліцензуванню, має тільки Верховна рада, – розповідає гендиректор ЮФ "Лекснавігатор" Ігор Скічко, – Тому запровадження ліцензій і квот на імпорт зернових Кабмін мав обов’язково погодити з нею. Але цього ніхто не зробив".

Тому є всі підстави вважати постанови уряду з цього приводу такими, що не відповідають чинному законодавству, вважає юрист.

Проте, як з’ясувалося, у виконавчої влади є міцний імунітет проти втручання в її дії через владу судову.

Після того, як Господарський суд Києва виніс рішення про призупинення дії постанови про ліцензування експорту зерна, за логікою, експорт мав би здійснюватися за старими правилами.

Але українська митниця вирішила взагалі припинити вивіз зерна з України. На щастя, Мінагрополітики та Мінекономіки поквапилися звернутися з листом до митниці, аби відновити роботу зернотрейдерів.

Проте, Мінекономіки для уточнення тимчасово призупинило дію 14 ліцензій, які роблять можливим експорт зерна. Трейдери, які потрапили під заборону Мінекономіки, чекають на поновлення ліцензій і досі.

Економічні наслідки

За словами експерта Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олега Нів’євського, за попередніми розрахунками, через обмеження експорту зерна трейдери вже втратили близько $300 млн.

Як вважають експерти, до кінця маркетингового року (тобто до липня 2007) ця цифра має зрости до $1,5 млрд.

У неї закладено тільки прибуток, що трейдели мали б отримати від продажу зерна.

А слід також додати платню за зберігання зерна в елеваторах, простій у портах вже завантажених зерном суден, що не встигли відійти до введення квот, та "неустойки", які трейдери матимуть сплатити у разі невиконання контрактів. Суми тут виходять чималенькі.

"У нас уже більше трьох тижнів простоюють два завантажених зерном судна, – розповідає генеральний директор компанії "Югтранссервіс" Юрій Гордійчук. – За їх простій ми сплачуємо $40 тис. щодня. Тобто вже на цьому втратили $840 тис.".

"Зараз ми призупинили доставку зерна до порту, бо чекаємо, поки ситуація стане більш зрозумілою, – каже гендиректор ЗАТ "Кернел-Трейд" Костянтин Литвинський, – Але у нас знаходиться в елеваторах більше 100 тис. т. зерна, зберігання якого коштує в середньому 17,5 грн. в місяць за 1 т. Тобто кожного дня ми витрачаємо на це близько $150 тис."

Від тривалого перебування у сховищах зерно просто псується, і є великий ризик того, що частина цьогорічного врожаю просто згниє в елеваторах.

"Близько десяти днів тому нам повідомили, що в портових елеваторах місцями вже почалися процеси самозігріву зерна, – каже голова Української зернової асоціації Володимир Клименко, – Оскільки зерно вантажили при +30◦, а зараз вже холодно, від довгого перебування там воно почало псуватися".

Куди повернули інвестори?

Експерти вголос говорять, що найбільше від "регулювання" ринку зерна постраждають зовсім не зернотрейдери, а сама Україна та її сільгоспвиробники.

"Перше, що втратить Україна через дії уряду по "регулюванню" ринку зерна, це репутацію стабільної країни із передбачуваною політикою, – вважає Олег Нів’євський, – До того ж, коли квоти знімуть, експортери будуть намагатися закупати зерно за зниженими цінами, аби компенсувати собі вже понесені збитки та застрахуватися від нових політичних ризиків".

Якщо в Європі фермери отримують близько 70% від ринкової ціни зерна, то в Україні цей показник тримається на рівні 50%. А в майбутньому за умов ручного регулювання ринку "від Януковича" наші селяни не будуть отримувати і цього.

"Зважаючи на сьогоднішні події, у майбутньому на будь-який товар українського походження покупець буде вимагати значну знижку, бо не матиме ніякої гарантії, що завтра не введуть заборону на вивіз товару, – говорить Костянтин Литвинський, – Зараз ми відтягуємо поставки наскільки можемо, і клієнти поки що ставляться до нас із розумінням. Але ми не впевнені, що наступного разу у нас в принципі хтось захоче щось купити".

"Святе місце" пустим не буває: коли українці не хочуть продавати своє зерно, світові споживачі будуть купляти його в інших. І невідомо, чи вдасться взагалі вітчизняним виробникам повернути свої позиції.

До того ж, вітчизняний аграрний комплекс втрачає значні інвестиції, які здійснюють трейдери в модернізацію і побудову елеваторів тощо.

Так, деякі компанії вже почали заморожувати свої інвестиційні проекти в Украіні. Серед них є і великі міжнародні трейдери, такі як компанія "Альфред Топфер Інтернешнл" (Нідерланди). Компанія офіційно оголосила про зупинення всіх інвестиційних проектів, які, за неофіційною інформацією, коштують більше $50 млн.

Кому це вигідно?

За існуючої монополізації ринків сільськогосподарської продукції, від зниження внутрішніх цін на зерно виграють не кінцеві споживачі і не селяни, а виробники, що використовують зерно як сировину. Тобто це борошномели, хлібопеки та тваринницькі господарства.

Виходить, що уряд – за рахунок виробників та експортерів зерна – дає можливість збільшити прибуток тим, хто працює в інших галузях. І не дивно, бо в них деінде присутні інтереси чиновників, зокрема із Мінагрополітики.

Так, за рахунок здешевлення зерна зможе збільшити свою рентабельність ДАК "Хліб України", який нещодавно потрапив під крило МінАП, або переробники сільхозпродукції, що близькі до нинішнього Кабміну.

Другою обставиною, що привертає до себе особливу увагу, є остання ініціатива Мінекономіки щодо нових правил розподілу квот.

Досі їх розподіляли за принципом "хто перший прийшов" (чергу на отримання квоти на кукурудзу деякі компанії займали з третьої ночі).

Тепер же Мінекономіки вирішило підпорядкувати цей механізм правилам справедливості. Але, як виявилося, уявлення про неї воно має досить оригінальне.

Так, 20 листопада міністерство запропонувало проект постанови уряду (яку, до речі, було схвалено на останньому засіданні Кабміну), згідно якої у 2007-му 80% квот будуть розподілені тільки між компаніями, які працюють в Україні вже не менше трьох років. Решті дістанеться лише 20% квот.

Не треба багато часу, аби зрозуміти, що це порушує всі існуючі правила конкуренції та веде до перерозподілу ринку.

"Складається таке враження, що за допомогою цього документу влада намагається втрутитися в господарчу діяльність окремих, вибраних нею, компаній", – вважає Ігор Скічко.

До цього треба додати, що за останні два роки в лідери українського зернового ринку вийшли компанії, що працюють в Україні менше трьох років. Наприклад ДП "Сантрейд" (входить до "Bunge Ukraine", США) та ДП "Баржова компанія" (входить до Cargill International, США), кожна з яких покриває біля 9% ринку і входить до п’ятірки лідерів.

Тому сам собою напрошується висновок, що влада воліє бачити в лідерах не тих трейдерів, що вийшли на пік завдяки конкуренції за останні два роки, а тих, хто вже працював з нинішнім складом уряду у 2003 році.

До того ж, за інформацією з компетентних джерел, останніми днями ходять розмови про те, що декому з лідерів ринку наполегливо пропонують продати частину компаній близьким до уряду "інвесторам" із Донеччини.