Встигнути в останній поїзд цивілізації
Україна відстає по якості життя та рівню розвитку економіки від більшості країн Європи.
Одночасно з цим, плин часу стає стрімким як ніколи раніше. Відставання сьогодні від конкурентів на півкроку означає відставання завтра на три.
Наразі стратегічна мета України – прорив у число розвинутих країн світу – хоча і є складною для реалізації, але досі реальна.
На жаль, останні 15 років не заклали міцного фундаменту для її реалізації. Примара стабільного перебування України серед країн третього світу досі маячить на обрії.
Майдан як прояв пасіонарності міцніючого громадянського суспільства, росту самосвідомості та самоорганізації українців відкрив нове вікно можливостей для країни. Україна отримала шанс для прориву в економіці, політиці та сфері соціальних стандартів, суб’єктності в процесі глобалізації. Однак не змогла його реалізувати.
Висновки з політико-психологічної кризи, у якій знаходиться країна, необхідно робити швидко: схоже, примхлива леді Історія останнім часом прониклася теплими почуттями до України і може незабаром подарувати їй новий Шанс.
І якщо українське суспільство не зможе його реалізувати, як це відбулося після 1991 і 2004 років, то наслідки для країни можуть стати фатальними.
Реванш як подарунок "візантійців" "ординцям"
Один із головних ключів до розв’язання загадки неуспішності помаранчевих, реваншу біло-блакитних і процесу загального розчарування в традиційних лідерах обох таборів лежить у якості та структурі політичного істеблішменту держави.
Відразу після помаранчевої революції політолог Вовк запропонував продуктивну ідею опису її учасників – таборів істеблішменту за допомогою метафор-визначень: "європейці", "візантійці" й "ординці".
Під "ординцями", у даному випадку, пропонується розуміти прихильників збереження та посилення кучмізму: авторитарної системи в політиці, підтримки олігархічних кланів і гальмування становлення середнього класу, обмеження свободи слова та нехтування іншими правами людини.
Очолюють цей напрям лідери консервативно індустріального й архаїчно доіндустріального (феодально-кримінального) типу мислення. "Візантійці" – це табір істеблішменту – прихильників "освіченого кучмізму" або "неокучмізму з людським обличчям": поступової лібералізації авторитарної системи в політиці, збільшення цивілізованості діяльності фінансово-промислових груп при встановленні більш прозорих правил гри на ринку, розширення громадянських свобод.
Їхні лідери, насамперед, представляють індустріальний тип мислення. "Європейці" – табір істеблішменту, котрий відстоює перехід від авторитаризму до демократії, від преференцій олігархічному бізнесу та великомасштабного дерибану держвласності до реальної підтримки середнього та малого бізнесу, створення цивілізованих, прозорих і єдиних для всіх правил гри на ринку, захист громадянських свобод і прав людини.
Їхні лідери тяжіють до переходу від індустріального до постіндустріального, інформаційного типу мислення.
Відповідно до цього підходу, наприкінці 2004 року в двобої за контроль над державою зійшлися біло-блакитні політичні "ординці" та помаранчеві – політичні "візантійці" та "європейці".
Головна проблема країни після перемоги Помаранчевої революції – це домінування у постреволюційній владі політичних "візантійців". Їх не варто демонізувати – без них шанси на перемогу помаранчевих були б суттєво нижчими. На нинішньому етапі розвитку України, вони мають потенціал до творчої роботи в ім'я суспільства та держави.
Однак диявол містився в дрібницях – прорив до нових стандартів країна змогла б здійснити, якби в союзі "візантійці"-"європейці" був паритет або ведуча роль належала "європейцям". Результат домінування перших – катастрофа надій мільйонів людей на ефективність помаранчевих структур/лідерів і реванш "ординців", які мало чому навчилися в опозиції.
Показовою в цьому плані є доля Народного союзу "Наша Україна" – на момент створення навесні 2005 року, партію готові були підтримати більше 30 % співгромадян, нині – ледве 10%.
Причина – у встановленні повного контролю над НСНУ "візантійською" групою "любих друзів". На додаток, у неї в період післяреволюційної ейфорії влився струмок "ординців". У керівництво однієї з регіональних парторганізацій потрапив головний лікар-помаранчевий "неофіт", який зобов'язував підлеглих не тільки самих голосувати за опонента Ющенка, а й записувати у спец журнал, як проголосували їх рідні.
У той же час, багато хто з помаранчевих "європейців" змушені були залишити партію. НСНУ не зуміла виконати очікування виборців з Майдану, яким здебільшого ближчим є політичний "європеїзм".
Звідси поява на обрії загрози виходу на політичну пенсію. "Команда реаніматорів", приведена в грудні в партію почесним головою НСНУ, відкриває перед нею вікно можливостей. Якщо партія перетвориться на більш європеїзовану, то зможе стати складовою частиною руху відновлення.
Після революції у свій крейсер-ковчег леді Ю також набрала усякої тварі по парі: і "візантійців", і "європейців", і "ординців". Показово, що як тільки корабель БЮТ опинився на опозиційних хвилях, то останні почали тікати з нього швидше за всіх. Парадоксально, але втрата таких грошових мішків при переформатуванні руху, може обернутися новими ресурсами та можливостями.
Корінь розчарування в помаранчевих – це невиконання соціального замовлення мільйонів активістів Майдану на політичний "європеїзм". Він завис у повітрі. "Політичний генералітет" помаранчевих не піднявся до рівня "солдатів" і "офіцерів" революції. Активний процес розчарування в"ординцях" виборців, які відчули біло-блакитне "покращення життя вже сьогодні", також може створити додатковий попит на "європеїзм".
Політичний рік-2007 почався в грудні
У грудні стартували два нові постпомаранчеві рухи на чолі з "лицарями Майдану" Миколою Катеринчуком і Юрієм Луценком, що можуть претендувати на об'єднання політичних "європейців". Уточнимо, що в даному випадку мова йде, у першу чергу, про європейські цінності, а не про зовнішню орієнтацію.
20 грудня екс-міністр внутрішніх справ оголосив про створення Суспільного руху "Народна самооборона". За словами Луценка, рух не буде партійним проектом. І в нього запрошуються громадяни будь-яких партій. "Я хотів би бачити в цьому громадянському русі тих, хто зрозумів, що один раз обдурили одну половину України, другий раз – другу".
Луценко також повідомив, що бачить БЮТ, "Нашу Україну" та "інші демократичні партії" своїми попутниками. А у випадку дострокових виборів виступить за їхнє об'єднання в проект під умовною назвою Союз демократичних сил.
Він також сказав, що "Народна самооборона" може ініціювати Марш справедливості, що буде виступати за відставку уряду і розпуск парламенту. При цьому Луценко відзначив, що він і лідер опозиційного блоку Юлія Тимошенко домовилися про "режим ненападу".
Екс-міністр заявив про остаточний реванш "кучмістів" у органах центральної виконавчої влади.
При цьому підкреслив, що мова не йде про реалізацію політики партії, що перемогла на парламентських виборах. "Мова йде про тотальне повернення порядків і соратників пана Кучми", – підкреслив екс-міністр, додавши, що "вакуум розуму всмоктує у владу різне позавчорашнє сміття".
Політична позиція Луценка послідовна і, безсумнівно, знайде відгук у багатьох зневірених активістів. Правда, поки що, за зрозумілих причин, не зовсім ясною є стратегія для України, котру запропонує "НС", та організаційні принципи її побудови.
Трохи більш зрозумілою є позиція активістів Майдану, що об’єднуються у громадянський рух "Європейська платформа для України", оргкомітет по створенню якого очолює Микола Катеринчук.
У ході робочої наради зі створення "Європлатформи", взяли участь однодумці з усіх регіонів України, яким близький політичний "європеїзм". Серед них були народні депутати, лідери партій, представники регіонального істеблішменту, інтелектуали та бізнесмени.
У своєму виступі Катеринчук підкреслив, що слова про євроинтеграцію є в статуті майже кожної партії, однак найчастіше це – профанація.
Їхня практика далека від реалізації європейських цінностей. Новий рух має намір "показати справжню альтернативу зрадництву, що відбувається, і реваншу", – підкреслив лідер.
"Люди не мислять стратегічно. Позачергові вибори, потім – чергові. А яку якість вони принесуть?".
"Європлатформа" має намір запропонувати народу нову якість політики та нову модель політичних відносин, що забезпечує служіння політиків своїм співгромадянам і рух до європейської якості життя.
Варто відзначити, що і Луценко, і Катеринчук заявляють про намір вести співробітництво. Їхня ефективна взаємодія – один із тестів на "європейськість", оскільки розкол у передовій групі активістів Майдану буде допомогою реваншеві. З можливими сумними наслідками.
А як сказав один із ініціаторів "Європлатформи для України" Руслан Князевич, нашій країні необхідно встигнути в останній поїзд цивілізації.
Велика течія починається зі струмочка. Нарада зі створення "Європлатформи" та заява про ініціювання "Народної самооборони" можуть стати початком могутніх зрушень у середовищі політичного істеблішменту і прологом українського соціально-економічного чуда.
Можливо, ці події історики будуть розглядати як початок 2007 політичного року в країні.
З Новим роком!
Андрій Іванець, Сімферополь, для УП
