Дострокові парламентські вибори: шанси є
Спільне голосування фракцій Партії регіонів і БЮТ за закон про Кабмін викликало величезний резонанс у середовищі прихильників "ідеалів Майдану". Багато хто сприйняв позицію ЮВТ і її фракції як зрадницьку.
Однак є підстави вважати, що, підтримавши регіоналів, Юлія Тимошенко вчинила дуже і дуже далекоглядно. У тому числі, і з точки зору "ідеалів Майдану".
Довгий час Тимошенко прагнула реалізовувати власні політінтереси в рамках лояльного ставлення до Ющенка. Більше того, автор припускає, що "м'яка" опозиційність до президента з боку ЮВТ базувалася не на декларованих "любові та відданості", а на простому розрахункові.
І розрахунок був на те, що президент і його повноваження – остання легітимна перешкода на шляху "донів" до влади.
Але час показав помилковість такого підходу. Незважаючи на регулярні спроби секретаріату президента входити в клінч із парламентом і урядом, результативність "воєнних дій" дій, які починав СП, була практично нульовою.
Щодня і щогодини еліта країни отримувала і продовжує отримувати сигнали про те, що в країни є тільки один хазяїн, і його ім'я – Віктор Янукович.
Подібна ситуація досить негативно впливала на тих бютівців, які прийшли у ради різних рівнів не для того, щоб сидіти в опозиції. Адже багато хто з них за включення в прохідну частину депутатського списку платив гроші. І не малі.
Звучить, звичайно, цинічно. Але, на жаль, у цьому правилі поки що немає партій-винятків. Як у подібних умовах можна було попередити масовий перехід бютівців у провладні фракції?
По суті, Тимошенко адекватно відреагувала на внутрішні та зовнішні виклики. Президентові показала, що здатна без його участі подбати про свої інтереси.
Однопартійці ж отримали сигнал про можливості репресій у випадку виходу з фракції. Адже тепер на депутатів місцевого рівня поширюється дія імперативного мандата.
Як не парадоксально це прозвучить, але спільним голосуванням з регіоналами за закон про Кабінет Міністрів, ЮВТ зробила серйозний крок назустріч достроковим парламентським виборам. Якщо прийнятий закон, при всій своїй суперечливості, набуде чинності, то Віктор Ющенко остаточно стане "оперетковим" президентом. І його подальшій політичній долі не можна позаздрити.
Навряд чи на наступних президентських виборах народ голосуватиме за того, хто в кроці від ролі політичного "паяца". Єдиним шансом запобігти подібному сценарієві – знайти легітимну можливість розпустити парламент. Тоді з'являється можливість змінити конфігурацію ВР і одночасно змінити персональний склад уряду на більш лояльний.
Якщо дійсно дострокові вибори плануються, у Ющенка є один серйозний політичний союзник – БЮТ. "Наша Україна" на подібну роль уже не підходить. А нові "озимі" в особі Луценка та інші "лицарі Майдану" не встигнуть прорости у серйозних конкурентів для партії Тимошенко.
Утім, зібрати свої 3-4% в загальний кошик вони зможуть. І досить імовірно, помаранчевим знову вдасться зібрати необхідну кількість мандатів, щоб провести свій уряд.
Однак можливо, Ющенкові складно психологічно прийняти політичний розклад, у якому він стане заручником волі Юлії Тимошенко. Хоча, з огляду на його "розлучення" з учорашнім оточенням, готовність піти на подібний крок висока, як ніколи. Адже у випадку призначення Тимошенко прем'єром, Ющенко, принаймні, отримує шанс зберегти обличчя. Як усередині країни, так і за її межами.
Більш того, він отримує реальну можливість залишитися на другий президентський строк. Крім того, відхід від прив'язки до "НУ" дозволяє йому стати "розводящим" між двома провідними гравцями в парламенті. А якщо припустити, що на позачергових парламентських виборах у вищий законодавчий орган пройдуть кілька партій, що візьмуть по 15-20 мандатів, то шанси контролювати парламент у Ющенка різко зростають.
Інше запитання, чи зуміє він у стилі Кучми використовувати цю ситуацію? Але, як то кажуть, ніколи не кажи ніколи. Тому резони в Ющенка для згоди на такий сценарій є.
Якщо ж він не знайде в собі сміливості піти на подібний крок найближчим часом, то прийнятий закон про Кабмін, який, незважаючи на чергове президентське вето, може бути підписаний спікером, вступить у дію.
Його втілення в життя дуже скоро змусить президента відчути на собі всю вагу "дружніх" обіймів "донів". І статусу "короля без королівства".
На руку ЮВТ може зіграти і необачна впевненість Регіонів у тому, що на позачергових парламентських виборах вони наберуть не меншу кількість голосів. Першим дзвіночком для регіоналів повинен був стати впевнений ріст симпатиків комуністів. Не секрет, що численний червоний електорат своїм переходом на сторону ПР забезпечив останнім перемогу на виборах-2006.
Однак поліпшення життя сьогодні і зараз, як це було в пенсіонерів напередодні президентських виборів-2004, не сталося. І, ймовірно, пішов процес повернення червоного електорату в лоно КПУ. Сьогодні поки що важко оцінити динаміку зміни електоральних симпатій. Проте, процес пішов.
Крім того, засилля донецького призову у владній вертикалі, в тому числі, на обласному рівні, пробуджує рух опору в середовищі регіональних еліт. Останні поки що обурюються в кулуарах, але, в принципі, вже готові до зміни орієнтації. Тому розраховувати на підтримку в регіонах Регіонам, у випадку дострокових виборів у ВР, особливо не варто.
Так що конфігурація нової Верховної Ради може істотно відрізнятися від сьогоднішньої. Питання в одному: чи зуміє Юлія Тимошенко переконати президента в необхідності розпуску ВР…
Валерый Песецький, політолог, для УП
