Президенте, насмітив – прибери! Або: Іди на ... пенсію!
Безглузда діяльність, чи радше бездіяльність, Ющенка є однією з найголовніших сучасних загроз національній безпеці України.
У жовтні 1990 ми, українські студенти, голодували на граніті теперішнього Майдану, вимагаючи незалежності України. Оточені міліцією, мріяли про майбутнє України...
Пройшли роки і багатьох із нас життя розкидало по світу, але ж і багато хто із учасників акції стали жертвами режиму. І хоча наша втіха державністю була здебільшого гіркою, та все ж вона існує. Але тепер, 18 років потому, виникла серйозна загроза втрати незалежності в результаті узурпації влади антиукраїнськими силами та їхніми посіпаками.
Президент побажав панові Луценко "триматись", навіть не усвідомлюючи своєї вини у драматичності ситуації, в якій опинився самооборонець. Луценко, без владних повноважень, лишень озброєний сумліннями совісті, намагається виправити ситуацію і сприяти встановленню справедливої української влади в країні, заміщаючи обов'язки президента.
Останній, натомість, після чергового прочухана, номінував кандидатуру Яценюка замість незатвердженого пана Огризка. Навіщо ця маячня? Щоб отримати чергову можливість для коментарю про неспівпрацівливість уряду і парламенту в разі прокатки?
Чи щоб мати ще одну нагоду пожалітися Європі і світу як йому важко "працювати" в умовах політреформи?
Немає підстав вірити у якийсь далекоглядний план президента чи в його здатність на будь-яку продуктивну активність. Скільки таке трюкацтво у ситуаційній винахідливості протриває?
Напевно, доки коаліція доламає опозицію до необхідних для імпічменту президента 300 голосів. Злам пана Кінаха свідчить про швидку імовірність встановлення тоталітарного АКК-ашного режиму, якщо президент не почне відновлювати повноти влади даної йому народом і Конституцією.
Аналіз дотеперішніх визначних досягнень президента за час його каденції, напевно, закінчується на успішній ухвалі, хоча і розрідженого в силі, але так довго очікуваного, закону про Голодомор.
Сумний факт української реальності полягає в тому, що Україна здійснила грандіозний здвиг на Майдані задля обрання першого за останні 100 років порядного лідера нації – щоб, на жаль, вчергове розчаруватись.
Невідповідність Ющенка своїй посаді – його обмеженість в здатності приймати та впроваджувати плани бодай маргінально відповідні вимогам здорового глузду, загрожує українській державності.
Його оточення залишає його через його слабкість, що може не тільки вилитися у імпічмент іще до кінця цього року, але і у загрозу його свободі і життю. Невже лише коли така загроза існує, людина здатна на якусь самооборону?
Іронія життя полягає в тому, що коли загроза існує для найвідданіших представників українського політикуму, Ющенко радить їм – "тримайся!" Як патетично чути це із вуст того, хто з "чистим сумлінням" довів країну до такого стану справ. Хто віддав уряд антиукраїнським АКК-ашникам.
Президент ніяк не може второпати, що його власна "політична близорукість", яка граничить (якщо не є тотожною) зі зрадою людей, що добились його президентства, на разі являється головною загрозою нацбезпеці країни.
Невже ж доведеться все починати спочатку – відстоювати Україну, чи те, що ще можна буде назвати Україною в результаті правління Януковича-Мороза-Ахметова (Я.М.А.) – після майже двох десятиліть державницьких потуг.
Президента ненавидять російські зайди, що прийшли плюндрувати і живуть на землі та у хатах знищених геноцидом українців, що раді голосувати за рецидивіста аби росіянина, та що сплять і бачать Україну малоросійською волостю Вєлікой Росії.
Це є безглуздою наївністю, якщо президент вважаєте що режим Я.М.А. можна перетерпіти як хворобу, що минає з часом, і, що головне, протриматись до наступних виборів за допомогою безглуздих номінаційних трюків, судових волокит, і що краще, дати можливість ЇМ "попрацювати". Щоб люди побачили самі, що цей тріумвірат треба міняти.
Гірка правда є такою, що чесних виборів в Україні ще не було ніколи, включаючи і останні парламентські. І не треба було так запопадливо хвалитись перед Заходом і обдурювати себе та інших у українській демократичності.
Натомість, необхідно було планомірно розслідувати фальсифікації на східній та південній Україні і притягнути до карної відповідальності хоч когось. Треба було покарати "федералістів" за створення загрози розколу держави.
Процес і результати останніх парламентських виборів можна порівнювати з попередніми лише в контексті масштабів фальсифікацій, а не відсутності чи наявності фальсифікацій.
Дивно чути від президента коментарі "про владу", ніби він є стороннім спостерігачем за політичними процесами в Україні, і ніби не він сам передав Януковичеві владу. Як казали мудрі римляни – "хто бажає, той шукає засоби, а хто не бажає, чи не може – шукає виправдань".
Невже президент буде терпіти цю наругу до останнього, як Богдан Хмельницький, поки щось трагічне не станеться з ним чи з його сім'єю?
Зверніть увагу на різницю – Хмельницький став гетьманом України в результаті трагічних подій в його родині, відновивши українську державність, на відміну від Ющенка, що вже має гетьманські повноваження. А до того ж і створив загрозу для національної безпеки та державності.
Якщо президент відмовився бути головою виконавчої влади в Україні в результаті зловісних закулісних "порішайчиків" під час президентських перегонів, він поки що залишається політично відповідальним за дотримання конституційних прав і свобод громадян і має достатньо влади щоб припинити беззаконня в країні.
Люди не мають президентських окладів і привілеїв щоб "перетерпіти" це свавілля і руїну.
Чи є у президента "шпилька", щоб вставити у колесо АКК? Звісно що шпилька є і ще й яка – армія та СБУ. Але ж Янукович попередив що "повідбиває руки тим, що вставлятиме йому шпильки у колеса".
Президент сприйняв це попередження серйозно. Що ж то за президент? Ті, що зривали шапки у молодості натренувались у лічені секунди вибирати собі слабку жертву, яка або не зможе дати здачі під час нападу, або від котрої можна легко втекти.
Можливо Янукович уже "перевірив" президентську печінку так, що другої "перевірки" може не витримати. Хоча так виглядає, що пан Ющенко уже не тільки без рук, без духу але і…
Президент насмітив і не прибирає, бо каже, що так і треба. Питання тоді стоїть так – або прибирай – або іди на ... пенсію. Іншим доведеться прибирати цей бардак...
Знов усе спочатку...
Ігор Особік, Student of Law, University of Victoria для УП
