Морозу варто судитися з Google?

Середа, 19 вересня 2007, 15:18
Олександр Мороз, видно, сам не очікував, у що для нього виллється його вчинок літа 2006 року. Про його наслідки можна судити, набравши в Google два слова "Мороз" і "зрадник". Отримаєте більше 488 тисяч посилань. Дуже різних за смислом і змістом, але здебільшого – з оцінкою дій екс-спікера.

Проте, у пана Мороза є одна мрія – щоб "Українська правда" написала, що він не зрадник. А "білий" і "пухнастий".

І продовжує Мороз бомбити "Українську правду" судовими позовами, вимагаючи не тільки моральну, але і матеріальну компенсацію за начебто зганьблену начебто гідність начебто морального лідера країни.

У вівторок прес-служба Соцпартії з помпою оголосила про перемогу Мороза у суді над УП, назвавши своє повідомлення "Українську правду" знову піймали на брехні.

Ось сам текст: "Печерський суд своїм рішенням від 18.09.2007 визнав недостовірною та брехливою інформацію поширену Інтернет-виданням "Українська правда" щодо лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза.

Суд зобов'язав "Українську правду" розмістити на своєму сайті спростування брехливої інформації"

Спочатку, доводимо до відома колишнього законодавця, що судове рішення в силу не вступило. Його юристам, як мінімум прийдеться поборотися з апеляцією.

Але більше за все в повідомленні від Мороза привертає увагу той факт, як сором'язливо вони обійшли тему позову.

Нагадаємо, що колишньому спікерові не сподобався заголовок на Українській правді "Зрада зробила Мороза особистістю".

Підставою для такого заголовка став спецвипуск журналу "Кореспондент", де Мороза оголосили особистістю 2006-го року, перелічивши всі його діяння за минулі 24 місяці. Своїм заголовком ми звертаємо увагу на те, що якби не вчинок Мороза, не бачити йому такого титулу. Принаймні, у тому році...

До речі, той же "Кореспондент", ще в серпні 2006-го у статті "Політик із "дивацтвами" наводить такий довід: "... За опитуваннями, вже сьогодні кожний п'ятий виборець називає Олександра Мороза "зрадником" і "хитрим лисом"...".

Із соцопитуваннями, що не мають імен, Мороз не сперечається, але завзято продовжує позиватися із критично налаштованим до нього виданнями.

Спеціально для Сан Санича, який теж по-своєму прагне у Європу, наводимо рішення Європейського Суду з прав Людини по Справі Лінгенса.

Там зазначено, що "свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства, одну з принципових умов його розвитку та самореалізації кожної особи".

"Свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення чи неспокій.

Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе. Ці принципи мають особливе значення, коли йдеться про пресу.

Хоча преса не повинна переступати межі, встановлені для "захисту репутації інших осіб", на ній лежить обов'язок інформувати про політичні теми так само, як і про інші сфери, що становлять громадський інтерес.

І не лише засоби масової інформації мають завдання інформувати, а й громадськість має право отримувати цю інформацію. Крім того, свобода преси надає громадськості одну з найкращих можливостей дізнатися про ідеї та позиції політичних лідерів і сформувати свій погляд на них.

При цьому, межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується політика, а не приватної особи.

На відміну від останньої, політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості".

На думку Європейського Суду з прав Людини, "слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна".

Український суд вважає за необхідне спростувати наш заголовок про зрадництво Мороза. Раз так, то, мабуть, судді вважають таку оцінку вчинку екс-спікера доведеним фактом?



powered by lun.ua
Головне на Українській правді